20. Травми головного мозку. Закриті та відкриті черепно-мозкові травми. Шляхи реабілітації

Черепно-мозкова травма — фізичне пошкодження тканини, тимчасово або постійно порушує функцію головного мозку.  Класифікація. Виділяють такі основні клінічні форми черепно-мозкової травми:  струс головного мозку,  забій головного мозку легкого,  середнього та важкого ступеня,  здавлення головного мозку.  За небезпеки інфікування головного мозку і його оболонок черепно-мозкову травму розділяють на

закриту та відкриту:  При закритій черепно-мозковій травмі цілісність м'яких тканин голови не порушується або є поверхневі рани скальпа без пошкодження апоневрозу.  При відкритій черепно-мозковій травмі спостерігаються переломи кісток склепіння або основи черепа з пораненням прилеглих тканин, кровотечею, витікання ліквору з носа або вуха, а також пошкодження апоневрозу при ранах м'яких покровів голови.  При цілісності твердої мозкової оболонки відкриту

черепно-мозкову травму відносять до непроникаючої, а при розриві її - до проникаючої. Якщо будь-які з позачерепних пошкоджень відсутні, черепно-мозкова травма є ізольованою. При одночасному виникненні позачерепних ушкоджень (наприклад, переломі кінцівок, ребер і т.д.) говорять про поєднану черепно-мозкову травму, а при впливі різних видів енергії (механічної або хімічної, променевої або термічної) - про комбіновану.  По тяжкості черепно-мозкову травму поділяють на легку, середньої тяжкості і тяжку. До легкої черепно-мозкової травми відносять струс і забиття мозку легкого ступеня, до черепно-мозкової травми середньої тяжкості - забиття мозку середнього ступеня, до важкої - забій мозку важкого ступеня та здавлення мозку у гострому періоді. 

Реабілітація — система заходів, спрямованих па відновлення порушених функцій, пристосування хворого до навколишнього середовища та його участь у соціальному житті. Виконання зазначених заходів починається в гострий період черепно-мозкової травми.  З цією метою вирішуються такі завдання:  організація максимально сприятливих умов для відновлення діяльності оборотно пошкоджених структур і структурно-функціонального відновлення цілісності пошкоджених тканин і органів у результаті росту і розмноження специфічних елементів нервової тканини;  профілактика і лікування ускладнень з боку дихальної і серцево-судинної систем;  профілактика вторинних контрактур в паретичных кінцівках.  Виконання зазначених завдань сприяє комплекс заходів — медикаментозна терапія, ЛФК, трудотерапія. При наявності инвалидизиругощих ускладнень черепно-мозкової травми необхідна професійна переорієнтація пацієнта.  Прогноз черепно-мозкової травми є такою ж обов’язковою складовою частиною кожної історії хвороби, а і діагноз. При виписці хворого із стаціонару оцінюють найближчі функціональні результати і прогнозують остаточні результати лікування, що і визначає комплекс медичних і соціальних заходів для їх оптимізації.  Одним і а важливих ланок комплексної системи реабілітації інвалідів, які перенесли такий стан, як черепно-мозкова травма є професійна реабілітація, яка складається з психологічної націленості інваліда на трудову діяльність, показану йому за станом здоров’я, трудових рекомендацій по раціональному трудовому влаштуванню, професійному навчанню та перенавчанню.