31. Неврастенія. Засоби фізичної реабілітації.

Неврастенія — це нервове виснаження, перевтома, що проявляються од¬ночасно підвищеною дратівливістю і слабкістю. Це найбільш поширений вид неврозу і розвивається він у осіб з урівноваженими сигнальними системами внаслідок надмірного по силі і тривалості перенапруження нервової системи, що перевищує межі її витривалості. Неврастенія проявляється у гіперстеніч-ній, перехідній і гіпостенічній формах.

Пацієнтам з неврастенію рекомендована консультація фізіотерапевта для підбору ефективних фізіотерапевтичних методів лікування захворювання. При неврастенії можуть застосовуватися електросон, масаж, рефлексотерапія, ароматерапія та інші процедури. Базуючись на руховому режимі хворого, слід підбирати відповідні гри дома, в розвитку і удосконалення психоемоційних властивостей (увагу, кмітливість і т. буд.); малорухомі гри — на відновлення рухових якостей (координації рухів, гнучкості, сили). Ці гри можна застосовувати як самостійні заняття у складі лікувальної гімнастики наприкінці більшості заняття. Якщо гри застосовують у басейні, їх є доцільним на початку чи середині більшості заняття.

Під час проведення ігор як самостійних занять використовується максимум 2—3 їх за умови повторення кожної гри щонайменше 3 раз.

32. Істерія. Шляхи реабілітації.

Істерія — це функціональний розлад вищої нервової діяльності, при якому порушується співвідношення між першою і другою сигнальними сис¬темами з перевагою першої. Виникає вона, переважно, в осіб з художнім ти¬пом нервової системи, під впливом сильної психічної травми та тривало дію¬чих психотравмуючих чинників. Першопричинами цього виду неврозу може бути неправильне виховання у дитинстві, що сприяє розвитку самолюбства, егоїзму, надмірній думці про свою особистість при відсутності життєвих на¬вичок, працелюбства. Хворим на істерію властиві підвищена емоційна збудливість, невмотивовані прояви емоцій, вередливість, переоцінка своїх можли¬востей, конфліктність з оточуючими, легка навіюваність і самонавіюваність, манірність, схильність до перебільшень і обманів, бажання звернути на себе увагу.

основними завданнями ЛФК є: зниження емоційної лабільнос¬ті хворих, підвищення активності вольової діяльності і другої сигнальної сис¬теми. Заняття проводять за відсутності сторонніх осіб з кількістю не більше 10 хворих з музичним супроводом у темпі, що поступово сповільнюється. Ко-манди подають повільно, плавно, розмовною мовою. Важливим методичним прийомом є виконання вправ за поясненням реабілітолога без показу, а у нас¬тупному — напам'ять. Слід спокійно і наполегливо вимагати точного виконан¬ня всіх вправ, помічаючи і виправляючи помилки. Підвищення вольової діяльності досягають виконанням силових вправ на приладах у повільному темпі з навантаженням на великі м'язові групи. Для зни¬ження емоційного тонусу застосовують такий прийом: на початку заняття вико¬нують вправи у прискореному темпі, що поступово знижується, і наприкінці за¬няття він найменший. Для цього ж у заключній частині заняття рекомендовано вправи на розслаблення і відпочинок у положенні лежачи чи сидячи протягом кількох хвилин при максимальному розслабленні м'язів із заплющеними очима.