38. Поліомієліт. Особливості клінічного перебігу. Программа фізичної реабілітації.

Поліомієлі?т — гостре гостре інфекційне захворювання, яке зумовлене поліовірусом та здатне перебігати з ураженням ЦНС, з виникненням парезів і паралічів, закінчуючись смертю захворілого.

Клініка. Абортивна інфекція поліомієліту не викликає розвитку специфічного симптомокомплексу і виявляється лише підйомом температури тіла, слабкістю, катаральними або шлунково-кишковими розладами.

У незначної частини хворих поліомієлітом розвивається менінгеальна форма поліомієліту за типом самоограничивающиеся асептичного менінгіту.

Паралітична форма поліомієліту (Спостерігають у 0.1-1% пацієнтів) починається бурхливо, з підйомом температури тіла до 33-40 ° С, що поєднується з неврологічними розладами. Паралічі розвиваються раптово, на 3-5-у добу.

Найчастіше спостерігають асиметричні ураження поліомієліту нижніх кінцівок (60-80%); внаслідок ураження моторних нейронів розвивається атрофія м'язів. Особливу небезпеку становлять ураження нервів, що іннервують діафрагму, через ризик розвитку дихальної недостатності.

Лікувально-профілактичні заходи включають в себе загальногігієнічні засоби, теплові компреси, ЛФK, масаж, УФО (або солюкс).

Основна увага в профілактиці наслідків поліомієліту приділяється попередженню контрактур і деформацій, які за відсутності постійного спостереження за хворим виникають дуже швидко. Важлива ортопедична профілактика - це правильне положення хворого в ліжку, використання різних шин, укладок, гіпсових ліжок та інше. Обережна ходьба в спеціальних пристроях попереджають появу можливих деформацій.

У відновлювальному періоді важливі своєчасне носіння ортопедичних апаратів, корсетів та взуття, а також курсове застосування масажу, фізіо- і гідротерапії, виконання ЛФK, заняття на тренажерах, плавання.

Завдання масажу - попередження атрофії м'язів, відновлення рухової функції, поліпшення крово- і лімфообігу.

39. Хвороба Паркінсона. Засоби фізичної реабілітації.

Хвороба Паркінсона (тремтливий параліч) — повільнопрогресуюче дегенеративне захворювання ЦНС, яке виявляється гіпокінезією (сповільненість і збіднення малюнка рухів), м’язовою ригідністю, тремором (тремтіння) у спокої і нестабільністю пози.

В основі патогенезу хвороби Паркінсона лежить поступова втрата особами старшо¬го віку підкіркових дофамінергічних нейронів у зоні базальних гангліїв головного мозку. Втрата цих клітан призводить до зменшення вмісту нейромедіатора дофаміну і до всіля¬ких порушень регуляції тонусу і характеру рухів скелетної мускулатури. Причиною за-гибелі клітин можуть стати вікова дегенерація, ішемія або запальні захворювання голов¬ного мозку.

Поряд з медикаментозними методами застосовують також немедикаментозні методи лікування та реабілітації пацієнтів з хворобою Паркінсона: психологічна реабілітація, лікувальна гімнастика, дієтотерапія, фізіотерапія. Особливість їх застосування залежить від стадії та вираженості неврологічних проявів захворювання. Комплексні програми реабілітації пацієнтів, які страждають на хворобу Паркінсона, дозволяють поліпшити схольність до фармакотерапії, психологічну, побутову та соціальну адаптацію хворих, збільшити повсякденну активність.

Застосовують: ЛФК (лікувальна гімнастика, танцювально-рухова терапія, лікувальний розслабляючий масаж, заняття на атаксітесті для тренування дрібної моторики рук, логопедичні вправи, плавання, ерготерапія), фізіотерапевтичні (транскраніальна магнітна стимуляція, фототерапія та ін.), дієтотерапію та психотерапію.