8. Будова спинного мозку

Спинний мозок людини - відділ (хвостова частина центральної нервової системи), розташований в хребетному каналі від верхнього краю першого шийного хребця до першого поперекового хребця.

Будова спинного мозку людини. Відділи, поверхні і оболонки

Спинний мозок має всередині порожнину (центральний канал), а зовні спинний мозок захищений 3-ма видами оболонок.

Оболонки спинного мозку:

o М'яка оболонка мозку;

o Павутинна оболонка мозку - оболонка, яка вкриває спинний і головний мозок; розташовується між м'якою і твердою оболонкою. Павутинна оболонка за своєю будовою схожа на павутиння - має паутинное будова - утворена сполучною тканиною; від павутинної оболонки відходять розгалужені відростки, які вплітаються в м'яку оболонку.

o Тверда оболонка мозку - оболонка, яка вкриває спинний і головний мозок; розташовується над м'якої і павутинної оболонкою; Тверда оболонка представляє собою міцну сполучну тканину.

Простір між усіма оболонками заповнений спинномозковою рідиною.

Спинний мозок має 4 поверхні:

o передня поверхня - сплощена,

o задня поверхня - випукла,

o 2 бічні поверхні, плавно переходять на передню і задню - опуклі.

По всій довжині спинного мозку по його передній поверхні проходить серединна щілина, в яку як би «вдавлюється» складка м'якої мозкової оболонки. На задній поверхні є вузька задня серединна борозна, яку «втиснула» платівка глиозной тканини. Серединна щілина та серединна борозна ділить спинний мозок на праву і ліву половину, на кожній з яких по бічній поверхні так само проходять неглибокі борозни - переднелатеральная і задньолатеральна борозни.

 Відділи спинного мозку:

Спинний мозок складається з 5 відділів:

o шийний

o грудної

o поперековий

o крижовий

o куприковий

Кожен з отелень має назву відповідно до того, в якій області виходять з нього нерви. Так, якщо нерви «відгалужуються» в куприкової зоні, то відділ спинного мозку несе назву «куприковий».Начало формы

9. Переферична нервова система

Периферична нервова система — частина нервової системи представлена нервами, що з'єднують ЦНС із сенсорними органами, рецепторами та афекторами (м'язами та залозами) та об'єднує їх у взаємодії. Перифери?чна нерво?ва систе?ма (ПНС) складається зі всіх інших нервів і нейронів, які не лежать в межах центральної нервової системи (ЦНС). Переважна більшість нервів (які фактично є аксонами нейронів) належить ПНС.

Периферична нервова система у людини включає у себе 31 пару спинно-мозкових нервів і 12 пар черепних нервів, що прямують від спинного та головного мозку до периферії.[1]

Периферична нервова система поділяється на соматичну нервову систему і автономну нервову систему.

В свою чергу автономна НС поділяється на Симпатичну НС і Парасимпатичну НС. Симпатична НС і Парасимпатична НС - взаємопов"язані між собою і є "антагоністами" за механізмом впливу: Перша стимулює роботу органів - інша гальмує.

10. Автономна нервова система

Автоно?мна (вегетативна) нерво?ва систе?ма — у ссавців частина нервової системи, яка керує мимовільними діями гладких м'язів (стравоходу, кровоносних судин),серця і залоз. Функцією автономної нервової системи є підтримка гомеостазу — сталості внутрішнього середовища організму. Вона не підкоряється свідомості, хоча й підпорядкована спинному та головному мозку.

Звичайно вегетативна нервова система поділяється на два підрозділи: симпатичну та парасимпатичну системи. Третя, ентерична, система, що іннервує травні органи та здебільшого незалежна від центральної нервової системи, також іноді вважається частиною автономної нервової системи.

Симпатична система відповідає на стрес, збільшуючи серцебиття, кров'яний тиск, цілком готуючи тіло до дій. Парасимпатична система важливіша, коли тіло перебуває у стані спокою. Вона сповільнює серцебиття, знижує кров'яний тиск, стимулює травну систему.

Більшість органів іннервується як симпатичним, так і парасимпатичним відділами вегетативної нервової системи. Парасимпатичний відділ не іннервує посмуговані м’язи, гладкі м’язи матки, більшість кровоносних судин, сечоводи, потові залози, волосяні фолікули шкіри, селезінку, надниркові залози та гіпофіз.

Вегетативна нервова система не має своїх особливих аферентних, чутливих шляхів. Чутливі імпульси від органів йдуть у складі чутливих волокон, які є спільними для вегетативної та соматичної нервових систем. Вищий контроль та регуляція функцій вегетативної нервової системи, як і соматичної, відбувається за рахунок кори півкуль великого мозку.

Соматична та вегетативна нервові системи відрізняються не лише за функцією, а й за будовою, а саме: соматичні рухові волокна виходять із спинного мозку сегментарно, а вегетативні волокна виходять лише з певних центрів: мезенцефалічного, бульбарного (парасимпатичні ядра черепних нервів у ромбоподібній ямці), які об’єднані в краніальний відділ; тораколюмбального (бічні роги протягом сегментів від CVIII до LII-III), сакрального (бічні роги протягом сегментів SII-IV).

Тораколюмбальний відділ належить до симпатичного відділу, а краніальний і сакральний – до парасимпатичного.

Соматичні нервові волокна мають добре помітну м’якотну оболонку, а у вегетативних вона відсутня.

Тіла клітин соматичних нейронів знаходяться у передніх рогах спинного мозку, а їхні відростки (аксони), не перериваючись, досягають скелетних м’язів. Нервові відростки вегетативних нейронів перериваються у вегетативних вузлах. Отже, тут є передвузлові (прегангліонарні) і післявузлові (постгангліонарні) волокна.

Найпростіша рефлекторна дуга соматичної нервової системи складається з двох нейронів, а вегетативної – з трьох (є вставний нейрон); її еферентна ланка складається не з одного, а з двох нейронів.