5. Взаємозв’язок фармакоекономіки з фармацевтичними та економічними дисциплінами.

Знання про оцінку економічної ефективності фармакотерапії надає наука – фармакоекономіка.

Фармакоекономіка – це сучасна прикладна наука, яка є методологією економічної оцінки якості лікарського і медичного лікування на основі взаємопов’язаного клініко-економічного аналізу.

Фармакоекономіка є інтегральною дисципліною, оскільки з одної сторони використовує досягнення фармації, медицини, а з іншої – базується на можливостях, попиті та практиці в галузі економіки, статистики, соціології, психології, математики та інших. Крім того, фармакоекономіка з фармакології бере дані про ефекти лікарських засобів, з клінічної фармації – про безпеку лікарських засобів, з фармакоепідеміології – про терапевтичну ефективність лікарських засобів. Складовою частиною фармакоекономіки є економічні аспекти маркетинових досліджень різних груп лікарських препаратів. Так, на основі маркетингу з елементами фармакоекономіки визначені формулярні списки препаратів для лікувально-профілактичних закладів, професором кафедри технології ліків і організації економіки фармації Львівського державного медичного університету Заліською О.М., розроблені моделі розрахунку потреби в лікарських засобів для урологічних і кардіологічних хворих, а також розрахунок потреби в радіодіагностичних засобах.

Необхідно відмітити, що предмет досліджень фармакоекономіки частково є споріднений до організації та економіки фармації. У цій найковій дисципліні напрацьовані окремі наукові результати, в тому числі теоретичного характеру, які безпосередньо пов’язані з проблематикою фармакоекономіки. Це класичні дослідження з визначення потреби у лікарських засобах на основі використання централізованих даних про споживання лікарських засобів за тривалий період часу з екстраполюванням динаміки надовгострокову перспективу, а для препаратів специфічної дії – методологічною основою були показники захворюваності. У фармакоекономіці також ведеться вивчення кількості виписаних рецептів на лікарські засоби, проте аналіз проводиться у встановлених добових дозах.

Певні граничні з фармакоекономікою дослідження уже напрацьовані в Україні в галузі фармацевтичного забезпечення системи медичного страхування.

Відмінні особливості фармакоекономіки в порівнянні з іншими областями знань:

1. Інтегральний характер (дозвляє ефективно використовувати досягнення з різних областей знань з метою гармонізації лікарського забезпечення населення);

2. Прикладне значення (вирішує проблеми конкретної області з її специфікою і особливостями функціонування);

3.Народно-господарське значення (дозволяє раціонально використовувати обмежені ресурси системи охорони здоров’я і грошових засобів хворих);

4. Соціальне значення (визначається специфікою об’єктів дослідження: терапевтичним ефектом, фізичним здоров’ям і соціально-психологічною адаптацією в суспільстві).

6. Доказова фармація.

На початку ХХІ сторіччя у фармацевтичній науці американськими вченими C.Bond (2000), P.Wiffen (2001) введений новий термін «доказова фармація» (Evidence-based Pharmacy), яка інтегрує знання з фармакоекономіки та фармацевтичної опіки. Вона зосереджується на встановленні достовірних даних про використання лікарських засобів із доведеною ефективністю, безпечністю, економічною вигодою, а також доказових результатах фармацевтичної опіки. Фармацевтична опіка – комплексна програма взаємодії провізора та лікаря протягом усього періоду фармакотерапії, починаючи від моменту відпуску лікарського засобу до повного завершення терапевтичної дії препарату.

Взаємозв’язки доказової фармації (Evidence-based Pharmacy) з фармакоекономікою (Pharmacoeconomics) та фармацевтичною опікою (Pharmaceutical care)

Отже, доказова фармація базується на статистично достовірних даних про фармакоекономічну оцінку лікарських засобів та на систематизованому інформаційному забезпеченні фармацевтичної опіки.