Затверджую

Завідувач кафедри педагогіки та соціального управління

доцент Козловський Ю.М.

«_____»__________________2015 р.

План проведення лекційного заняття з навчальної дисципліни «Конфліктологія»

Спеціальність – «Облік та аналіз», «Економіка підприємства»,

Курс – 3

Групи –ОА-31, ОА-32, ОА-33, ОА-34, ЕП-31, ЕП-32, ЕП-33.

Лекція- №7

Тема 7. Групові та міжгрупові конфлікти Питання:

1. Сутність і типологія групових конфліктів.

2. Особливості міжгрупових конфліктів.

3. Стратегії і характер протікання конфліктів в організації.

4. Особливості та характер протікання сімейних конфліктів.

Час – 2 год.

Навчальна мета: Сформувати в студентів знання про сутність і зміст групових конфліктів, їх типологію, особливості внутрішньогрупових і міжгрупових конфліктів, характер перебігу конфліктів в організації, причини, особливості та характер перебігу сімейних конфліктів.

Виховна мета

• сформувати інтерес до вивчення основних понять з даної дисципліни

• виявити ставлення студентів до проблем психології конфліктів

Місце проведення:

навчальна аудиторія за розкладом

Інформаційно-технічне забезпечення:

• дошка, крейда

• роздатковий матеріал

Основна література:

1. Гірник А.М. Основи конфліктології / А.М. Гірник. – К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2010. – 222 с.

2. Дуткевич Т.В. Конфліктологія з основами психології управління: Навчальний посібник / Т.В. Дуткевич. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 456 с.

3. Ішмуратов А.Т. Конфлікт і згода. Основи когнітивної теорії конфліктів. – К. : видавництво «Наукова думка», 1996. – 191 с.

4. Пірен М.І. Конфліктологія: Підручник. − К. : МАУП, 2003. – 360 с.

Додаткова література:

1. Ануфрієва Н.М. Психологія конфлікту: Навч. Посібн. – К. : Інститут післядишюмної освіти КНУ, 2005. – 101 с.

2. Бандурка А.М. и др. Конфликтология. − Харьков: Университет внутренних дел, 1997. – 351 с.

3. Гришина Н.В. Психология конфликта. 2-е изд. − СПб. : Питер, 2008. − 544 с. (Серия «Мастера психологии»).

4. Емельянов С.М. Практикум по конфликтологии. – 3-е изд., доп. и перераб. – СПб. : Питер, 2009. – 384 с.

5. Ложкін Г. В., Юрковський Е., Моначин І. Практикум з конфліктології. − Тернопіль: Воля, 2005. − 168 с.

6. Тихомирова Є.В., Постоловський С.Р. Конфліктологія та теорія переговорів: Підручник. – 2-ге вид., випр. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2008. – 240 с.

План проведення заняття

№ п/п	Зміст	Час (хв.)
1	2	3
І	Вступна частина: перевірка наявності студентів, їх готовності до заняття; оголошення теми лекційного заняття і питань; надання основної та додаткової літератури за темою; визначення навчальної та виховної мети заняття; визначення актуальності теми, її логічного зв’язку з іншими темами і практичною діяльністю;	до 10
ІІ	Основна частина: 1. Сутність і типологія групових конфліктів. Висновки до 1-го питання 2. Сутність і типологія групових конфліктів. Висновки до 2-го питання 3.Стратегії і характер протікання конфліктів в організації. Висновки до 3-го питання 4.Особливості та характер протікання сімейних конфліктів. Висновки до 4-го питання	60
ІІІ	Підсумкова частина заняття висновки до лекції; відповіді на запитання; оцінювання ефективності навчального заняття; постановка завдань на самостійну роботу та наступне заняття.	до 10

Вступ

Як важливий елемент соціальної взаємодії досить поширеними в сучасному суспільстві є групові конфлікти, які пронизують усе наше життя. До суб’єктів групових конфліктів належать не тіль­ки окремі індивіди, але й трудові колективи, сім’ї, сусіди, соці­альні прошарки, класи, державні й релігійні організації, партії, масові рухи і т.д.

Найскладнішими вважаються конфлікти в умо­вах взаємодії функціональних і цільових груп, утворених за про­фесійною або суспільно-політичною ознакою (партії, громадські організації, масові рухи). Цим групам властива специфічна струк­тура, відособленість стосовно інших груп, досить високий органі­заційний рівень, виражена ідентифікація їх членів. У них індиві­ди, об’єднані за політичною, ідеологічною або професійною озна­кою, прагнуть реалізувати свої не тільки подібні, але й досить різні потреби.

Конфліктні відносини малих і великих соціальних спільностей неминуче обростають безліччю більш дрібних суперечностей і конфлік­тів, аж до індивідуальних. Тому можна з великою впевненістю стверджувати, що соціальна спільність (група) відіграє фундамен­тальну роль у розумінні конфлікту. Зрозуміло, при цьому не слід забувати, що дії будь-яких соціальних груп виявляються в кінце­вому рахунку через дії конкретних індивідів. Кожна з них здійс­нюється з волі людини, але опосередковується вона організацією, а нерідко й здійснюється від її імені.

За наслідками впливу на суспільне життя важливу відіграють міжгрупові конфлікти.