- •1. Філософія права у системі юридичних наук
- •2. Визначення понять «об’єкт науки» та «предмет науки» та їх значення для поділу юридичних знань на окремі галузі.
- •3. Поняття та форми реалізації правових норм.
- •4. Поняття і предмет філософії права.
- •5. Об’єкт і предмет теорії права (основні точки зору, їх характеристика та аналіз)
- •6. Суб’єкти та підстави реалізації правових норм.
- •7. Структура філософії права.
- •8. Основні функції теорії права.
- •9. Роль та місце держави у процесі реалізації правових норм.
- •10. Функції філософії права.
- •11. Методологія юридичної науки: поняття, структура та місце у системі юридичного знання.
- •12. Механізм реалізації правових норм.
- •13. Гносеологія права в структурі філософсько-правового знання.
- •14. Проблеми належності, допустимості, доцільності та істинності методу юридичного дослідження.
- •15. Правозастосування як особлива форма реалізації правових норм.
- •16. Специфіка процесу правового пізнання.
- •17. Юридичний позитивізм як один із напрямів розуміння права
- •18. Суб’єкти та підстави застосування правових норм.
- •19. Немає питання. Залишаю для номерації.
- •20. Етапи і межі пізнання правової реальності
- •21. Чиста теорія Ганса Кельзена.
- •22. Стадії правозастосувального процесу.
- •23. Способи обґрунтування права.
- •24. Природно-правовий підхід до праворозуміння.
- •25. Механізм і стадії застосування правових норм і проблеми, що виникають на цих стадіях
- •26. Онтологія права у структурі філософсько-правового знання.
- •27. Соціологічний підхід до праворозуміння.
- •28. Особливості конкретизації норм права у процесі їх застосування.
- •29. Взаємозв’язок гносеології права із онтологією права.
- •30. Історична школа права.
- •31. Форми застосування норм права.
- •32. Комунікативні функції права.
- •33. Проблеми співвідношення держави і права.
- •34. Тлумачення норм права як складова процесу правореалізації.
- •35. Онтологічна природа права.
- •36. Співвідношення категорії «функції права» з категорією «соціальна цінність права»
- •37. Способи тлумачення норм права та проблеми, які виникають у їх використанні
- •2) Застосування певних прийомів і засобів, які допомагають розуміти дійсний зміст правової норми, зокрема:
- •38. Природне і позитивне право як елементи правової реальності.
- •39. Класифікація функцій права і проблеми, що виникають під час цього процесу.
- •40. Особливості інтерпретаційних актів.
- •41. Форми буття права.
- •42. Право і проблеми меж державного впливу.
- •43. Акти правозастосування
- •44. Антропологія права у структурі філософсько-правового знання.
- •45.Поняття правоутворення та його співвідношення із правотворчістю.
- •46. Правозастосовчі акти, їх види та значення у правовому регулюванні.
- •47. Концепції прав людини і прав громадянина: історія і сучасність.
- •48. Проблеми реалізації принципів правотворення.
- •49. Юридична техніка і її значення для правозастосування
- •50. Права людини і права громадянина: проблеми співвідношення.
- •51. Проблема розуміння джерела (форми) права.
- •52. Стиль та мова правозастосувальногоакта.
- •53. Ідеї природних прав людини.
- •54. Питання якості та ефективності нормативно-правового акту.
- •55. Основні вимоги до правильного застосування правових норм.
- •56. Право як форма буття і забезпечення прав і свобод людини.
- •57. Законодавча техніка: поняття, ознаки і структура.
- •58. Поняття, види і причини правозастосувальних помилок і шляхи їх усунення.
- •59. Суб’єктивне і об’єктивне право.
- •60. Проблеми конструювання структури закону.
- •61. Прогалини у законодавстві та шляхи їх усунення і подолання.
- •62. Аксіологія права у структурі філософсько-правового знання.
- •63. Законодавча техніка та законодавчий процес: взаємозв’язки
- •64. Аналогія права та закону: випадки, принципи та механізм застосування.
- •65. Соціальна цінність права.
- •66. Етапи і стадії правотворчого процесу, практичні і теоретичні складнощі, що їх супроводжують.
- •67. Вимоги щодо правильного застосування аналогії права та аналогії закону.
- •68. Рівність, свобода і справедливість як аскіологічні аспекти права.
- •69. Конкретизація юридичних норм: проблеми визначення поняття та видів.
- •70. Колізії у законодавстві: поняття, причини та шляхи їх подолання
- •71. Справедливість і свобода як головні сутнісні риси права
- •72. Головні підходи до розуміння правопорушення та причин їх виникнення у сучасній теорії права.
- •73. Шляхи усунення колізій та прогалин у законодавстві.
- •74. Формальна рівність як принцип права.
- •75. Юридична відповідальність: проблеми розуміння
- •76. Складнощі, що виникають у процесі застосування аналогії закону та аналогії права: теоретичні і практичні аспекти
9. Роль та місце держави у процесі реалізації правових норм.
Застосування норм права це форма реалізації норм права компетентними суб'єктами щодо вирішення конкретної справи, що має державно-владний, творчо-організуючий характер, здійснюється у встановленому процедурному порядку і завершується виданням правозастосовного акта.
Застосування норм права має особливі ознаки:
державно-владний характер означає, що правозастосування є одним з видів діяльності держави, яку здійснюють державні органи та посадові особи. Владний характер проявляється в тому, що застосування норм права здійснюється за одностороннім волевиявленням уповноважених суб'єктів, а не за згодою сторін. Правозастосовні акти, що видаються в процесі застосування, є обов'язковими для виконання та забезпечуються державою;
визначеність суб'єктів цієї діяльності. Якщо реалізацію норм права у формі дотримання, виконання і використання здійснюють як державні органи та посадові особи, так і громадяни, то застосуванням громадяни займатися не мають права. Вони лише можуть або ініціювати застосування права, або надавати допомогу компетентним особам у цій діяльності;
здійснюється в межах повноважень компетентного суб'єкта а також у встановленому процедурному порядку, що регламентує цей процес;
здійснюється на підставі норм права, носить творчий, інтелектуальний характер;
завершується виданням правозастосовного акта, що має державно-владний характер і породжує, змінює або припиняє конкретні правові відносини;
Форми застосування норм права:
оперативно-виконавча не пов'язана з правопорушеннями. Наприклад, наказ ректора Національної академії внутрішніх справ про зарахування конкретної особи на навчання; правоохоронна-спрямована на попередження, припинення правопорушень, відновлення порушених прав, покарання винуватих осіб. Цю форму реалізують органи держави. Наприклад, постанова слідчого про порушення кримінальної справи. Загальновідомо, що однією з провідних функцій держави є забезпечення охорони прав і свобод громадян, фізичних та юридичних осіб віл протиправних посягань, забезпечення принципу законності, а також охорони встановленого в державі правопорядку. Кожне з цих завдань виконується за допомогою правоохоронної діяльності, що реалізується відповідними державними органами.
Правозастосовна правоохоронна діяльність це сукупність дій правоохоронних органів держави, посадових осіб по створенню індивідуально-правових приписів, що є засобом застосування норм права відповідно до конкретних життєвих ситуацій, пов'язаних з охороною і захистом прав і свобод фізичних та юридичних осіб.
Ознаки правозастосовної правоохоронної діяльності:
виявляється на практиці як владна, творча правоохоронна діяльність державних органів щодо реалізації функцій держави;
пов'язана з реалізацією охоронної функції права;
у процесі її реалізації відбувається втілення в життя охоронних норм права;
здійснюється в процесі охоронних правовідносин. Носій суб'єктивного права в охоронних правовідносинах виступає як потерпілий, а носій юридичних обов'язків як правопорушник. Окрім того, в охоронних правовідносинах є ще один суб'єкт (третя сторона) орган держави, що наділений повноваженням застосовувати санкцію відносно правопорушника;
здійснюється шляхом видання охоронних правозастосовних актів з приводу реалізації конкретних охоронних норм права. Одержаний під час юридичної кваліфікації висновок знаходить свій вираз у вигляді правозастосовного акта та виступає кінцевим результатом правоохоронної форми правозастосовної діяльності;
пов'язана з повсякденним вирішенням різнопланових питань охорони правопорядку;
проявляється і у попереджувальній охороні встановлених законом прав і свобод членів суспільства;
у процесі її здійснення уповноважений орган позбавлений права діяти інакше ніж на основі закону або виходити за межі наданих йому повноважень. У процесі правоохоронної правозастосовної діяльності можуть бути використані лише офіційні та правомірні засоби впливу на юридичну або фізичну особу;
в переважній більшості випадків невід'ємною складовою правоохоронної правозастосовної діяльності є правовий примус;
у деяких випадках може здійснюватись і за допомогою добровільних заходів. Зокрема в трудовому праві можливе добровільне відшкодування працівником збитку, що був завданий ним підприємству, установі чи організації;
чіткі вимоги щодо процесуального оформлення правоохоронної правозастосовної діяльності;
виступає одним із засобів надійності та ефективності функціонування правоохоронного механізму в цілому.
