72. Головні підходи до розуміння правопорушення та причин їх виникнення у сучасній теорії права.

Правопорушення – суспільно шкідливе неправомірне (протиправне) винне діяння (дія чи бездіяльність) деліктоздатної особи, що спричиняє юридичну відповідальність [1]. Як зазначає Шабуров А.С., правопорушення – це суспільно шкідливе винне діяння дієздатного суб’єкта, яке протирічить вимогам правових норм [3, с. 408]. Правопорушення – це винна поведінка праводієздатного індивіда, яка протирічить приписам норм права, спричиняє шкоду іншим особам і тягне за собою юридичну відповідальність [4, с. 329]. Правопорушення – це неправомірне (протиправне), суспільно шкідливе, винне діяння (дія чи бездіяльність) деліктоздатного суб’єкта, за яке в чинному праві передбачена юридична відповідальність [5, с. 517]. Денисов Ю.А. під правопорушенням розуміє суспільно небезпечне, винне діяння, що протирічить нормам права, за вчинення якого передбачена правова відповідальність.

Важливим теоретичним і практичним питанням юридичної науки є питання про причини й умови виникнення правопорушень у суспільстві. Пошук відповіді на це питання відбувається протягом існування юридичної думки. Висувались різноманітні теорії стосовно того, які причини породжують злочинність, створюють умови для вчинення проступків.

Поступово сформувалось два основних напрями розуміння фундаментальних засад виникнення правопорушень: біологічно-психологічний і соціальний. Перший обґрунтовував і пов'язував причини виникнення правопорушень з природними, біологічними та психологічними факторами, особливостями певних осіб, з їх схильністю до вчинення правопорушень. Другий (соціологічний) напрям передусім вказував і вказує на соціально-економічні чинники буття людей, що спричиняють виникнення правопорушень у суспільному житті.

Деякі вчені намагаються поєднати тези та положення обох напрямів для створення єдиної та всебічної теорії пояснення причин правопорушень. їх підхід можна класифікувати як комплексний, або інтегративний.

Якщо комплексно поглянути на проблему виникнення (скоєння) правопорушень, серед основних причин та умов можна назвати:

економічні, безпосередньо пов'язані з відносинами власності, виробництва та споживання, розподілу матеріальних благ, які штовхають осіб на вчинення правопорушень. До причин цієї групи слід віднести безробіття, низький рівень заробітної плати, несправедливий розподіл власності та доходів між учасниками економічних відносин тощо;

соціальні, обумовлені недоліками соціальної організації у країні, що призводять до вчинення правопорушень (недосконалість державного та суспільного ладу, міжнаціональні протиріччя, ворожнеча тощо);

психологічні, пов'язані з особливими рисами конкретної особи (наприклад, підвищена агресивність, егоїзм, психологічна напруженість у суспільстві тощо);

юридичні, пов'язані з недосконалістю правової системи країни. До цієї групи слід віднести прогалини та колізії законодавства, недосконалість механізмів реалізації юридичних норм тощо.

Під час аналізу причин та умов, що ведуть до вчинення правопорушень, слід ураховувати, що різниця полягає в тому, що між причинами правопорушень і правопорушенням існує причинно-наслідковий зв'язок, саме причини породжують правопорушення за необхідності. Тоді як умови лише сприяють виникненню правопорушення, вони не ведуть до нього за необхідності.

Зрозуміло, що боротьба з правопорушеннями вимагає знешкодження причин, які штовхають людей на їх вчинення, передусім це, як убачається, вимагає покращання системи соціально-економічних відносин у суспільстві, підвищення рівня життя громадян, створення умов для формування соціально справедливого суспільства.