58. Поняття, види і причини правозастосувальних помилок і шляхи їх усунення.

Незважаючи на правильне, в цілому, застосування право­вих норм, правоохоронні органи та інші суб'єкти цієї діяль­ності допускають помилки. Помилки являють собою резуль­тат неправильних дій, які не досягають поставлених цілей. Вони пов'язані з неточністю дій, неадекватністю мислення і виражаються в порушенні норм права. Помилки ведуть допорушення істинності індивідуальних актів застосування права, до порушення законності.

Таким чином, правозастосувальна помилка — це проти­правний юридичний факт, скоєний суб'єктом правозастосу­вання в результаті неуважності чи необережності, має, як правило, випадковий і неусвідомлений характер в період прий­няття рішень.

Незважаючи на факт помилки, винний суб'єкт несе соці­альну відповідальність в різних формах. Форми реагування держави і суспільства можуть бути різними: моральні, полі­тичні, правові (в тому числі дисциплінарна відповідальність) Від помилок в процесі застосування правових норм ніхто не застрахований. Як в народі кажуть: «не помиляється той. хто нічого не робить».

Виходячи із теорії і практики застосування правових норм, можна виділити такі помилки: 1) в процесі пізнання (пізна­вальні); 2) в оцінці фактичних обставин справи (оціночні або кваліфікаційні); 3) в юридично-значимій діяльності. Аналіз і узагальнення практики діяльності судів України показав, що в їх діяльності є ще немало недоліків і упущень, що негативно позначаються на ефективності правосуддя. Не завжди повно і всебічно встановлюються обставини злочинів, допускаються помилки при дослідженні та оцінці доказів, застосуванні норм кримінального та кримінально-процесу­ального законодавства, призначенні покарання. Немало по­милкових рішень приймається при розгляді трудових, сімейно-шлюбних, майнових, житлових та інших цивільно-пра­вових спорів.1

Пізнавальні помилки можуть бути логічними і фактични ми. Логічні помилки характеризуються тим, що відносяться не до думок чи мислення, як таких, а до того, як пов'язуєть­ся одна думка з іншою, до відношень між різними думками Фактичні ж помилки виражаються в порушенні процесу відображення зв'язків між предметами і явищами правової дійсності. Між цими видами помилок існує тісний взаємо­зв'язок. Логічна помилка може вести до фактичної і навпа­ки. Логічні помилки свідчать про порушення форм мислен­ня, а фактичні помилки характеризують недоліки змісту процесів пізнання, кваліфікації і діяльності.

Помилка в кваліфікації означає неправильну правову оцін­ку життєвих обставин і надання їм не того значення, яке вони мають в сфері права. Кваліфікація — це юридична оцінка фактичних обставин справи. Питома вага кваліфі­каційних помилок досить висока. По оцінці В.Н.Кудрявце-ва, 10-12% вироків по кримінальних справах відмінялись в зв'язку із неправильною кваліфікацією.

Особливість помилок в діяльності полягає в тому, що непра­вильна діяльність неправильно відображає мету правозастосу* вання, не дозволяє реалізувати закладені в праві можливості конкретизації правового регулювання. Це може проявлятися в ході невмілої або незаконної діяльності суб'єкта при збиранні і закріпленні доказів і їх документального оформлення. По­милки в діяльності можуть впливати на стадії застосування правових норм і виражатися в порушенні норм права.

В залежності від ступеня пізнання і їх усунення помилки можуть бути встановленими і невстановленими (латентни­ми). Помилки, які встановлені, можуть бути виправлені са­мим суб'єктом правозастосування, вищестоящими органа­ми або в судовому порядку. Ці помилки ведуть до зміни або відміни актів застосування правових норм Латентні або скриті помилки можуть тривалий час бути невиявленими