5. Об’єкт і предмет теорії права (основні точки зору, їх характеристика та аналіз)

В юридичній науці проблема розмежування об'єкта та предмета розглядається як методологічно важлива. З цього приводу В.М. Сирих слушно відмічає, що визнання об'єкта загальної теорії права в якості її самостійного елемента, відмінного від того, що розуміється під предметом цієї науки, має принципово істотне значення. Адже саме за допомогою цієї категорії визначається коло явищ і процесів об'єктивної дійсності, з осмислення яких розпочинається складний, суперечливий процес пізнання предмета науки1. Звідси слідує, що пізнання це шлях, який веде від об'єкта до предмета, від первинних (чуттєвих, емпіричних) знань про державу і право до теоретичного, наукового-юридичного знання про ці явища суспільної дійсності.

Об'єкт теорії держави та права це держава і право, а також інші пов'язані з ними явища суспільної дійсності, що пізнаються через узагальнені про них уявлення та поза межами конкретного історичного періоду.

Держава і право є об'єктом осмислення різних суспільних наук (філософії, соціології, політології та інші), але останні вивчають державу і право не в цілому, а лише у прикладному плані, в тому обсязі, який їм необхідний для більш глибокого пізнання предмета своєї науки.

Як і кожна наука, теорія держави та права має свій предмет. Саме предмет визначає самостійність науки, її специфічні властивості та місце у сфері наукового пізнання дійсності. Водночас предмет теорії держави та права створюється фактично всією системою юридичних наук. Це пояснюється тим, що галузеві та інші юридичні науки вивчають лише окремі сфери, аспекти держави і права або історію державно-правового життя та не можуть надати цілісного і повного уявлення про державно-правову організацію суспільства. З огляду на те, що предмет дослідження будь-якої науки є основою розуміння її сутності, специфіки і призначення, його чітке визначення має бути одним з головних завдань, яке має виконувати та чи інша наука. Предмет теорії держави та права це динамічна категорія, що постійно уточнюється.

Першим елементом предмета, що досліджується загальнотеоретичною наукою, є сутність державно-правових явищ. її становлять головні, найбільш істотні якості, що відрізняють ці явища від суміжних однорідних феноменів і зумовлені глибинними зв'язками Й тенденціями їх розвитку (наприклад, державу від недержавних організацій влади, право від інших видів соціальних регуляторів). Для держави такою властивістю є наявність в країні політичної влади, що поширюється на все населення, для права закріплення ним з високим степенем деталізації міри можливої та необхідної поведінки. Уявлення про сутність держави і права забезпечують поглиблення та конкретизацію знань щодо природи юридичних явищ і є відправними для виявлення та дослідження діючих у державно-правовій сфері закономірностей.

Якщо в узагальненій формі систематизувати розглянуті вище та інші державно-правові закономірності, то вони можуть бути поділені на:

закономірності виникнення держави і права, що дозволяють з'ясувати, чому і на якій стадії розвитку людства з'являються держава та право;

закономірності функціонування, що розкривають, як і в який спосіб діють складові елементи державно-правового механізму та впливають на інші суспільні явища;

закономірності розвитку держави та права, покликані визначати, чому і в якому напрямі змінюються ці явища.