- •1. Філософія права у системі юридичних наук
- •2. Визначення понять «об’єкт науки» та «предмет науки» та їх значення для поділу юридичних знань на окремі галузі.
- •3. Поняття та форми реалізації правових норм.
- •4. Поняття і предмет філософії права.
- •5. Об’єкт і предмет теорії права (основні точки зору, їх характеристика та аналіз)
- •6. Суб’єкти та підстави реалізації правових норм.
- •7. Структура філософії права.
- •8. Основні функції теорії права.
- •9. Роль та місце держави у процесі реалізації правових норм.
- •10. Функції філософії права.
- •11. Методологія юридичної науки: поняття, структура та місце у системі юридичного знання.
- •12. Механізм реалізації правових норм.
- •13. Гносеологія права в структурі філософсько-правового знання.
- •14. Проблеми належності, допустимості, доцільності та істинності методу юридичного дослідження.
- •15. Правозастосування як особлива форма реалізації правових норм.
- •16. Специфіка процесу правового пізнання.
- •17. Юридичний позитивізм як один із напрямів розуміння права
- •18. Суб’єкти та підстави застосування правових норм.
- •19. Немає питання. Залишаю для номерації.
- •20. Етапи і межі пізнання правової реальності
- •21. Чиста теорія Ганса Кельзена.
- •22. Стадії правозастосувального процесу.
- •23. Способи обґрунтування права.
- •24. Природно-правовий підхід до праворозуміння.
- •25. Механізм і стадії застосування правових норм і проблеми, що виникають на цих стадіях
- •26. Онтологія права у структурі філософсько-правового знання.
- •27. Соціологічний підхід до праворозуміння.
- •28. Особливості конкретизації норм права у процесі їх застосування.
- •29. Взаємозв’язок гносеології права із онтологією права.
- •30. Історична школа права.
- •31. Форми застосування норм права.
- •32. Комунікативні функції права.
- •33. Проблеми співвідношення держави і права.
- •34. Тлумачення норм права як складова процесу правореалізації.
- •35. Онтологічна природа права.
- •36. Співвідношення категорії «функції права» з категорією «соціальна цінність права»
- •37. Способи тлумачення норм права та проблеми, які виникають у їх використанні
- •2) Застосування певних прийомів і засобів, які допомагають розуміти дійсний зміст правової норми, зокрема:
- •38. Природне і позитивне право як елементи правової реальності.
- •39. Класифікація функцій права і проблеми, що виникають під час цього процесу.
- •40. Особливості інтерпретаційних актів.
- •41. Форми буття права.
- •42. Право і проблеми меж державного впливу.
- •43. Акти правозастосування
- •44. Антропологія права у структурі філософсько-правового знання.
- •45.Поняття правоутворення та його співвідношення із правотворчістю.
- •46. Правозастосовчі акти, їх види та значення у правовому регулюванні.
- •47. Концепції прав людини і прав громадянина: історія і сучасність.
- •48. Проблеми реалізації принципів правотворення.
- •49. Юридична техніка і її значення для правозастосування
- •50. Права людини і права громадянина: проблеми співвідношення.
- •51. Проблема розуміння джерела (форми) права.
- •52. Стиль та мова правозастосувальногоакта.
- •53. Ідеї природних прав людини.
- •54. Питання якості та ефективності нормативно-правового акту.
- •55. Основні вимоги до правильного застосування правових норм.
- •56. Право як форма буття і забезпечення прав і свобод людини.
- •57. Законодавча техніка: поняття, ознаки і структура.
- •58. Поняття, види і причини правозастосувальних помилок і шляхи їх усунення.
- •59. Суб’єктивне і об’єктивне право.
- •60. Проблеми конструювання структури закону.
- •61. Прогалини у законодавстві та шляхи їх усунення і подолання.
- •62. Аксіологія права у структурі філософсько-правового знання.
- •63. Законодавча техніка та законодавчий процес: взаємозв’язки
- •64. Аналогія права та закону: випадки, принципи та механізм застосування.
- •65. Соціальна цінність права.
- •66. Етапи і стадії правотворчого процесу, практичні і теоретичні складнощі, що їх супроводжують.
- •67. Вимоги щодо правильного застосування аналогії права та аналогії закону.
- •68. Рівність, свобода і справедливість як аскіологічні аспекти права.
- •69. Конкретизація юридичних норм: проблеми визначення поняття та видів.
- •70. Колізії у законодавстві: поняття, причини та шляхи їх подолання
- •71. Справедливість і свобода як головні сутнісні риси права
- •72. Головні підходи до розуміння правопорушення та причин їх виникнення у сучасній теорії права.
- •73. Шляхи усунення колізій та прогалин у законодавстві.
- •74. Формальна рівність як принцип права.
- •75. Юридична відповідальність: проблеми розуміння
- •76. Складнощі, що виникають у процесі застосування аналогії закону та аналогії права: теоретичні і практичні аспекти
5. Об’єкт і предмет теорії права (основні точки зору, їх характеристика та аналіз)
В юридичній науці проблема розмежування об'єкта та предмета розглядається як методологічно важлива. З цього приводу В.М. Сирих слушно відмічає, що визнання об'єкта загальної теорії права в якості її самостійного елемента, відмінного від того, що розуміється під предметом цієї науки, має принципово істотне значення. Адже саме за допомогою цієї категорії визначається коло явищ і процесів об'єктивної дійсності, з осмислення яких розпочинається складний, суперечливий процес пізнання предмета науки1. Звідси слідує, що пізнання це шлях, який веде від об'єкта до предмета, від первинних (чуттєвих, емпіричних) знань про державу і право до теоретичного, наукового-юридичного знання про ці явища суспільної дійсності.
Об'єкт теорії держави та права це держава і право, а також інші пов'язані з ними явища суспільної дійсності, що пізнаються через узагальнені про них уявлення та поза межами конкретного історичного періоду.
Держава і право є об'єктом осмислення різних суспільних наук (філософії, соціології, політології та інші), але останні вивчають державу і право не в цілому, а лише у прикладному плані, в тому обсязі, який їм необхідний для більш глибокого пізнання предмета своєї науки.
Як і кожна наука, теорія держави та права має свій предмет. Саме предмет визначає самостійність науки, її специфічні властивості та місце у сфері наукового пізнання дійсності. Водночас предмет теорії держави та права створюється фактично всією системою юридичних наук. Це пояснюється тим, що галузеві та інші юридичні науки вивчають лише окремі сфери, аспекти держави і права або історію державно-правового життя та не можуть надати цілісного і повного уявлення про державно-правову організацію суспільства. З огляду на те, що предмет дослідження будь-якої науки є основою розуміння її сутності, специфіки і призначення, його чітке визначення має бути одним з головних завдань, яке має виконувати та чи інша наука. Предмет теорії держави та права це динамічна категорія, що постійно уточнюється.
Першим елементом предмета, що досліджується загальнотеоретичною наукою, є сутність державно-правових явищ. її становлять головні, найбільш істотні якості, що відрізняють ці явища від суміжних однорідних феноменів і зумовлені глибинними зв'язками Й тенденціями їх розвитку (наприклад, державу від недержавних організацій влади, право від інших видів соціальних регуляторів). Для держави такою властивістю є наявність в країні політичної влади, що поширюється на все населення, для права закріплення ним з високим степенем деталізації міри можливої та необхідної поведінки. Уявлення про сутність держави і права забезпечують поглиблення та конкретизацію знань щодо природи юридичних явищ і є відправними для виявлення та дослідження діючих у державно-правовій сфері закономірностей.
Якщо в узагальненій формі систематизувати розглянуті вище та інші державно-правові закономірності, то вони можуть бути поділені на:
закономірності виникнення держави і права, що дозволяють з'ясувати, чому і на якій стадії розвитку людства з'являються держава та право;
закономірності функціонування, що розкривають, як і в який спосіб діють складові елементи державно-правового механізму та впливають на інші суспільні явища;
закономірності розвитку держави та права, покликані визначати, чому і в якому напрямі змінюються ці явища.
