- •1. Філософія права у системі юридичних наук
- •2. Визначення понять «об’єкт науки» та «предмет науки» та їх значення для поділу юридичних знань на окремі галузі.
- •3. Поняття та форми реалізації правових норм.
- •4. Поняття і предмет філософії права.
- •5. Об’єкт і предмет теорії права (основні точки зору, їх характеристика та аналіз)
- •6. Суб’єкти та підстави реалізації правових норм.
- •7. Структура філософії права.
- •8. Основні функції теорії права.
- •9. Роль та місце держави у процесі реалізації правових норм.
- •10. Функції філософії права.
- •11. Методологія юридичної науки: поняття, структура та місце у системі юридичного знання.
- •12. Механізм реалізації правових норм.
- •13. Гносеологія права в структурі філософсько-правового знання.
- •14. Проблеми належності, допустимості, доцільності та істинності методу юридичного дослідження.
- •15. Правозастосування як особлива форма реалізації правових норм.
- •16. Специфіка процесу правового пізнання.
- •17. Юридичний позитивізм як один із напрямів розуміння права
- •18. Суб’єкти та підстави застосування правових норм.
- •19. Немає питання. Залишаю для номерації.
- •20. Етапи і межі пізнання правової реальності
- •21. Чиста теорія Ганса Кельзена.
- •22. Стадії правозастосувального процесу.
- •23. Способи обґрунтування права.
- •24. Природно-правовий підхід до праворозуміння.
- •25. Механізм і стадії застосування правових норм і проблеми, що виникають на цих стадіях
- •26. Онтологія права у структурі філософсько-правового знання.
- •27. Соціологічний підхід до праворозуміння.
- •28. Особливості конкретизації норм права у процесі їх застосування.
- •29. Взаємозв’язок гносеології права із онтологією права.
- •30. Історична школа права.
- •31. Форми застосування норм права.
- •32. Комунікативні функції права.
- •33. Проблеми співвідношення держави і права.
- •34. Тлумачення норм права як складова процесу правореалізації.
- •35. Онтологічна природа права.
- •36. Співвідношення категорії «функції права» з категорією «соціальна цінність права»
- •37. Способи тлумачення норм права та проблеми, які виникають у їх використанні
- •2) Застосування певних прийомів і засобів, які допомагають розуміти дійсний зміст правової норми, зокрема:
- •38. Природне і позитивне право як елементи правової реальності.
- •39. Класифікація функцій права і проблеми, що виникають під час цього процесу.
- •40. Особливості інтерпретаційних актів.
- •41. Форми буття права.
- •42. Право і проблеми меж державного впливу.
- •43. Акти правозастосування
- •44. Антропологія права у структурі філософсько-правового знання.
- •45.Поняття правоутворення та його співвідношення із правотворчістю.
- •46. Правозастосовчі акти, їх види та значення у правовому регулюванні.
- •47. Концепції прав людини і прав громадянина: історія і сучасність.
- •48. Проблеми реалізації принципів правотворення.
- •49. Юридична техніка і її значення для правозастосування
- •50. Права людини і права громадянина: проблеми співвідношення.
- •51. Проблема розуміння джерела (форми) права.
- •52. Стиль та мова правозастосувальногоакта.
- •53. Ідеї природних прав людини.
- •54. Питання якості та ефективності нормативно-правового акту.
- •55. Основні вимоги до правильного застосування правових норм.
- •56. Право як форма буття і забезпечення прав і свобод людини.
- •57. Законодавча техніка: поняття, ознаки і структура.
- •58. Поняття, види і причини правозастосувальних помилок і шляхи їх усунення.
- •59. Суб’єктивне і об’єктивне право.
- •60. Проблеми конструювання структури закону.
- •61. Прогалини у законодавстві та шляхи їх усунення і подолання.
- •62. Аксіологія права у структурі філософсько-правового знання.
- •63. Законодавча техніка та законодавчий процес: взаємозв’язки
- •64. Аналогія права та закону: випадки, принципи та механізм застосування.
- •65. Соціальна цінність права.
- •66. Етапи і стадії правотворчого процесу, практичні і теоретичні складнощі, що їх супроводжують.
- •67. Вимоги щодо правильного застосування аналогії права та аналогії закону.
- •68. Рівність, свобода і справедливість як аскіологічні аспекти права.
- •69. Конкретизація юридичних норм: проблеми визначення поняття та видів.
- •70. Колізії у законодавстві: поняття, причини та шляхи їх подолання
- •71. Справедливість і свобода як головні сутнісні риси права
- •72. Головні підходи до розуміння правопорушення та причин їх виникнення у сучасній теорії права.
- •73. Шляхи усунення колізій та прогалин у законодавстві.
- •74. Формальна рівність як принцип права.
- •75. Юридична відповідальність: проблеми розуміння
- •76. Складнощі, що виникають у процесі застосування аналогії закону та аналогії права: теоретичні і практичні аспекти
33. Проблеми співвідношення держави і права.
Загальновідомо ,що універсальний зв’язок явищ в природі є все загальним законом. Дослідження таких зв’язків є підґрунтям для проникнення в глибинну сутність конкретних явищ.
Фундаментальна проблема співвідношення права та держави є до сьогодні досить дискусійною і .недостатньо розробленою , хоча питання особливостей взаємовідносин держави і права, чи має держава верховенство над правом ,чи навпаки має не тільки теоретичне а й практичне значення. Це пояснюється ще й тим, що серед філософів, юристів, істориків та політологів з цієї проблеми існують діаметрально протилежні точки зору.
З питань співвідношення права та держави у науковій літературі найчастіше фігурують такі поняття (рівні зв’язків) як :
1)Відношення – будь яка спільна визначеність декількох об’єктів. Відношення не призводить до зв’язку, хоча і передбачає його. Взаємовідношення (на відмінно від взаємозв’язку) не передбачає, що зміна одного предмету тягне певну зміну іншого предмету.
2)Зв’язок – це різновид відношення залежності, коли зміни в одному предметі тягнуть зміни в іншому. У понятті « зв’язок » відображено залежність явищ одне від одного.
3)Взаємодія – виражає більш глибокі відносини. Вона передбачає, що дане явище реалізує свою специфічну природу, тільки через взаємовідносини з іншим явищем і поза ними існувати не може, як явище самостійне. Взаємодія носить багатоплановий характер , і проявляється у взаємному впливі явищ одне на одного, що тягне взаємні зміни їх.
4) Причинно-наслідковій зв’язок (залежність) – передбачає породження (виробництво) одного явища іншим. Такий зв’язок передбачає єдність^ впливів двох явищ, односторонність впливів один на одного, які зливаються у взаємодію.
2. Тип співвідношення держави і права
То який же тип зв’язків, із щойно розглянутих, є характерним для держави і права? Швидше всього взаємодія] Яка, як ми щойно розглянули, передбачає взаємний вплив держави і права, що відповідно тягне за собою взаємні зміни. Держава і право виготовленні із одного і того ж матеріалу (соціальні і духовні потреби, що визвали до життя державу і право, економічні, соціальні, суспільно-організаційні причини -одні і тіж самі). Такий стан речей зумовив низку факторів,що викликав взаємодію держави і права.
Фактори, що зумовлюють взаємодію держави і права:
1)Необхідність організації матеріального і духовного виробництва;
2)Необхідність організації політичного управління (політичної влади);
3)Підтримання та укріплення порядку в суспільному житті;
4)Регулювання, упорядкування відносин між людьми, примирення інтересів;
5)Встановлення зв’язків між громадськими та політичними інститутами, іншими державами;
6)Охорона матеріальних, духовних цінностей та оточуючого середовища,(довкілля)’ тощо;
Проте право не породжується тільки державою, «право» формується в надрах суспільства у вигляді ідей, доктрин, мети інтересів, волі, звичок суспільної думки, що апробуються індивідуальною та суспільною свідомістю і тільки потім держава «обробляє», аналізує, систематизує ці компоненти придаючи їм потрібну форму, визначаючи юридичну силу (закон, рішення уряду) і «видає» у сформованому вигляді суспільству, у вигляді законодавства. Тому держава є ніби «внутрішньою» причиною, джерелом права. Без держави право не може сформуватись у конкретні форми. В юридичній літературі відношення між державою і правом інколи характеризують як функціональний зв’язок. Це спірне питання, тому що функціональний зв’язок не вказує на причини зміни дії, причини зміни, що відбуваються в явищі, він лише встановлює факт залежності рівноправних явищ, вказує на кількісну сторону їх співвідношення.
