33. Проблеми співвідношення держави і права.

Загальновідомо ,що універсальний зв’язок явищ в природі є все загальним законом. Дослідження таких зв’язків є підґрунтям для проникнення в глибинну сутність конкретних явищ.

Фундаментальна проблема співвідношення права та держави є до сьогодні досить дискусійною і .недостатньо розробленою , хоча питання особливостей взаємовідносин держави і права, чи має держава верховенство над правом ,чи навпаки має не тільки теоретичне а й практичне значення. Це пояснюється ще й тим, що серед філософів, юристів, істориків та політологів з цієї проблеми існують діаметрально протилежні точки зору.

З питань співвідношення права та держави у науковій літературі найчастіше фігурують такі поняття (рівні зв’язків) як :

1)Відношення – будь яка спільна визначеність декількох об’єктів. Відношення не призводить до зв’язку, хоча і передбачає його. Взаємовідношення (на відмінно від взаємозв’язку) не передбачає, що зміна одного предмету тягне певну зміну іншого предмету.

2)Зв’язок – це різновид відношення залежності, коли зміни в одному предметі тягнуть зміни в іншому. У понятті « зв’язок » відображено залежність явищ одне від одного.

3)Взаємодія – виражає більш глибокі відносини. Вона передбачає, що дане явище реалізує свою специфічну природу, тільки через взаємовідносини з іншим явищем і поза ними існувати не може, як явище самостійне. Взаємодія носить багатоплановий характер , і проявляється у взаємному впливі явищ одне на одного, що тягне взаємні зміни їх.

4) Причинно-наслідковій зв’язок (залежність) – передбачає породження (виробництво) одного явища іншим. Такий зв’язок передбачає єдність^ впливів двох явищ, односторонність впливів один на одного, які зливаються у взаємодію.

2. Тип співвідношення держави і права

То який же тип зв’язків, із щойно розглянутих, є характерним для держави і права? Швидше всього взаємодія] Яка, як ми щойно розглянули, передбачає взаємний вплив держави і права, що відповідно тягне за собою взаємні зміни. Держава і право виготовленні із одного і того ж матеріалу (соціальні і духовні потреби, що визвали до життя державу і право, економічні, соціальні, суспільно-організаційні причини -одні і тіж самі). Такий стан речей зумовив низку факторів,що викликав взаємодію держави і права.

Фактори, що зумовлюють взаємодію держави і права:

1)Необхідність організації матеріального і духовного виробництва;

2)Необхідність організації політичного управління (політичної влади);

3)Підтримання та укріплення порядку в суспільному житті;

4)Регулювання, упорядкування відносин між людьми, примирення інтересів;

5)Встановлення зв’язків між громадськими та політичними інститутами, іншими державами;

6)Охорона матеріальних, духовних цінностей та оточуючого середовища,(довкілля)’ тощо;

Проте право не породжується тільки державою, «право» формується в надрах суспільства у вигляді ідей, доктрин, мети інтересів, волі, звичок суспільної думки, що апробуються індивідуальною та суспільною свідомістю і тільки потім держава «обробляє», аналізує, систематизує ці компоненти придаючи їм потрібну форму, визначаючи юридичну силу (закон, рішення уряду) і «видає» у сформованому вигляді суспільству, у вигляді законодавства. Тому держава є ніби «внутрішньою» причиною, джерелом права. Без держави право не може сформуватись у конкретні форми. В юридичній літературі відношення між державою і правом інколи характеризують як функціональний зв’язок. Це спірне питання, тому що функціональний зв’язок не вказує на причини зміни дії, причини зміни, що відбуваються в явищі, він лише встановлює факт залежності рівноправних явищ, вказує на кількісну сторону їх співвідношення.