- •1. Філософія права у системі юридичних наук
- •2. Визначення понять «об’єкт науки» та «предмет науки» та їх значення для поділу юридичних знань на окремі галузі.
- •3. Поняття та форми реалізації правових норм.
- •4. Поняття і предмет філософії права.
- •5. Об’єкт і предмет теорії права (основні точки зору, їх характеристика та аналіз)
- •6. Суб’єкти та підстави реалізації правових норм.
- •7. Структура філософії права.
- •8. Основні функції теорії права.
- •9. Роль та місце держави у процесі реалізації правових норм.
- •10. Функції філософії права.
- •11. Методологія юридичної науки: поняття, структура та місце у системі юридичного знання.
- •12. Механізм реалізації правових норм.
- •13. Гносеологія права в структурі філософсько-правового знання.
- •14. Проблеми належності, допустимості, доцільності та істинності методу юридичного дослідження.
- •15. Правозастосування як особлива форма реалізації правових норм.
- •16. Специфіка процесу правового пізнання.
- •17. Юридичний позитивізм як один із напрямів розуміння права
- •18. Суб’єкти та підстави застосування правових норм.
- •19. Немає питання. Залишаю для номерації.
- •20. Етапи і межі пізнання правової реальності
- •21. Чиста теорія Ганса Кельзена.
- •22. Стадії правозастосувального процесу.
- •23. Способи обґрунтування права.
- •24. Природно-правовий підхід до праворозуміння.
- •25. Механізм і стадії застосування правових норм і проблеми, що виникають на цих стадіях
- •26. Онтологія права у структурі філософсько-правового знання.
- •27. Соціологічний підхід до праворозуміння.
- •28. Особливості конкретизації норм права у процесі їх застосування.
- •29. Взаємозв’язок гносеології права із онтологією права.
- •30. Історична школа права.
- •31. Форми застосування норм права.
- •32. Комунікативні функції права.
- •33. Проблеми співвідношення держави і права.
- •34. Тлумачення норм права як складова процесу правореалізації.
- •35. Онтологічна природа права.
- •36. Співвідношення категорії «функції права» з категорією «соціальна цінність права»
- •37. Способи тлумачення норм права та проблеми, які виникають у їх використанні
- •2) Застосування певних прийомів і засобів, які допомагають розуміти дійсний зміст правової норми, зокрема:
- •38. Природне і позитивне право як елементи правової реальності.
- •39. Класифікація функцій права і проблеми, що виникають під час цього процесу.
- •40. Особливості інтерпретаційних актів.
- •41. Форми буття права.
- •42. Право і проблеми меж державного впливу.
- •43. Акти правозастосування
- •44. Антропологія права у структурі філософсько-правового знання.
- •45.Поняття правоутворення та його співвідношення із правотворчістю.
- •46. Правозастосовчі акти, їх види та значення у правовому регулюванні.
- •47. Концепції прав людини і прав громадянина: історія і сучасність.
- •48. Проблеми реалізації принципів правотворення.
- •49. Юридична техніка і її значення для правозастосування
- •50. Права людини і права громадянина: проблеми співвідношення.
- •51. Проблема розуміння джерела (форми) права.
- •52. Стиль та мова правозастосувальногоакта.
- •53. Ідеї природних прав людини.
- •54. Питання якості та ефективності нормативно-правового акту.
- •55. Основні вимоги до правильного застосування правових норм.
- •56. Право як форма буття і забезпечення прав і свобод людини.
- •57. Законодавча техніка: поняття, ознаки і структура.
- •58. Поняття, види і причини правозастосувальних помилок і шляхи їх усунення.
- •59. Суб’єктивне і об’єктивне право.
- •60. Проблеми конструювання структури закону.
- •61. Прогалини у законодавстві та шляхи їх усунення і подолання.
- •62. Аксіологія права у структурі філософсько-правового знання.
- •63. Законодавча техніка та законодавчий процес: взаємозв’язки
- •64. Аналогія права та закону: випадки, принципи та механізм застосування.
- •65. Соціальна цінність права.
- •66. Етапи і стадії правотворчого процесу, практичні і теоретичні складнощі, що їх супроводжують.
- •67. Вимоги щодо правильного застосування аналогії права та аналогії закону.
- •68. Рівність, свобода і справедливість як аскіологічні аспекти права.
- •69. Конкретизація юридичних норм: проблеми визначення поняття та видів.
- •70. Колізії у законодавстві: поняття, причини та шляхи їх подолання
- •71. Справедливість і свобода як головні сутнісні риси права
- •72. Головні підходи до розуміння правопорушення та причин їх виникнення у сучасній теорії права.
- •73. Шляхи усунення колізій та прогалин у законодавстві.
- •74. Формальна рівність як принцип права.
- •75. Юридична відповідальність: проблеми розуміння
- •76. Складнощі, що виникають у процесі застосування аналогії закону та аналогії права: теоретичні і практичні аспекти
13. Гносеологія права в структурі філософсько-правового знання.
Гносеологія (як наука про пізнання, вчення про сутність і закономірності пізнання, теорія пізнання) присутня у кожній науці. Пізнавальних інтенцій (прагнень, намірів, мети, спрямованості) потребує кожна тема, кожне поняття. У філософії сформувалася потужна теорія пізнання, яка забезпечує дослідника необхідним пізнавальним інструментарієм.
Гносеологія виникла близько початку XIX ст. Первинні цивілізовані суспільства (від Стародавнього Сходу до античності і середньовіччя) намагалися по-різному трактувати саме пізнання. Найбільше це стосується пізнання світу та людини у ньому. У результаті людство отримало велику спадщину наукових праць, спостережень, відкриттів, які філософія намагається і тепер творчо опрацювати, щоб збагатити теорію пізнання новими концепціями.
У гносеології чільне місце займає епістемологія, яка зосереджена здебільшого на вченнях про конкретні, а не закономірні, еволюційні знання. Тобто епістемологія досліджує лише ті знання, які виникли у конкретну історичну епоху, без урахування еволюційного спрямування. Стрибкоподібність епістемології спонукає до залучення у теорію пізнання додаткових уявлень певного історичного періоду. Вона дає відповідь на запитання: які чинники сприяли появі тієї чи іншої думки в конкретний період. Хоча епістемологія займається одиничними пізнаннями, проте для гносеології вона є досить потрібною і корисною, оскільки займається конкретизацією.
Гносеологічні інтенції є досить різноманітними, оскільки творчість дослідників не має встановлених меж, усе пізнати неможливо, а те, що в результаті пізнання для одного дослідника є істиною, для іншого -протилежне. Суперечностей у теорії пізнання є доволі багато, і всі вони не є остаточними, тому породжуються нові інтенції пізнання.
На сьогодні існує низка груп концепцій споріднених теорій пізнання: реалістичні, аналітичні, феноменологічні, прагматичні, агностичні, емпіричні, сенсуалістичні, раціоналістичні, ірраціоналістичні, догматичні, релятивістські та інші. Хоча дехто з дослідників класифікує теорії пізнання тільки на класичні і некласичні. До класичних теорій пізнання філософії відносять критицизм, фундаменталізм, нормативізм, суб'єктоцентризм, наукоцентризм, а до некласичних посткритицизм, відмова від фундаменталізму, суб'єктоцентризму та наукоцснтризму. Загалом усе зводиться до критики пізнання або метафізики пізнання, яка має багато напрямів.
У філософії права гносеологічних, епістемологічних інтенцій очевидно більше, оскільки дослідженням цієї науки займаються представники щонайменше двох наук: філософії та юриспруденції. Не стоять осторонь і соціологи, культурологи та інші спеціалісти. В результаті з'явилася множина наукових досліджень із філософії права, існують альтернативні монографії, навчальні посібники, підручники, довідково-енциклопедичні видання, збільшується кількість дисертаційних досліджень. Тому виникає природна розгубленість студентів у виборі наукової, навчальної чи довідкової літератури. Для часткового вирішення цієї проблеми здійснимо невелику класифікацію напрямів філософії права у супроводі з деякими аналітичними міркуваннями.