2.2 Творчий спадок Чарльза Діккенса

Творчість Чарльза Діккенса - ціла епоха в англійській літературі, яка мала значний вплив на подальший розвиток світової літератури. Письменник високо цінував мистецтво, його суспільне призначення. Естетичні погляди Діккенса зумовили особливість багатьох його творів, які реалістично відтворювали життя тогочасного суспільства та стверджували гуманістичні засади людського буття. діккенс реалізм роман твіст

Чарльз Діккенс - одна з найяскравіших постатей в англійській і світовій літературі ХІХ століття. 16 його романів відбивають складну еволюцію, що пройшов письменник протягом творчого життя: гуморист і доброзичливий карикатурист на початку творчого шляху, сповнений трагізму і скепсису, недовіри в можливості змінити світ на краще - в останні роки. Романтик-мрійник, що прагнув Правди, суворий реаліст, який відобразив глибокі соціальні, політичні, економічні проблеми Англії 1830-1870-х років. Впливу його творчості зазнали письменники Ф. Достоєвський, М. Гоголь, І. Тургенєв, Д. Ґолсуорсі, Ч. Сноу, А. Мердок та інші.

Дослідники англійської літератури стверджують, що жоден з англійських письменників не користувався такою славою за життя, як Чарльз Діккенс. Секрет його популярності в тому, що він гостро відчував зміни у житті Англії, був виразником сподівань і прагнень тисяч людей. І ці зміни і надії він втілив в оригінальні за темами і структурою твори.

«Нариси Боза» та «Посмертні записки Піквікського клубу» знаменують перший етап творчості Діккенса, який тривав до кінця 40-х років ХІХ століття. Протягом цього періоду письменник створив такі романи, як «Пригоди Олівера Твіста» (1837-1839), «Життя і пригоди Ніколаса Ніклбі» (1838-1839), «Крамниця старожитностей» (1840-1841), «Життя і пригоди Мартіна Чезлвіта» (1843-1844), цикл «Різдвяні повісті» (1843-1848). Роман «Домбі і син» (1846-1848) засвідчив перехід Діккенса на якісно новий рівень і вважається підсумковим для першого етапу його творчості. Названі твори критики характеризують як реалістичні, але водночас визнають наявність у них таких елементів, як мелодраматичні ефекти, спрощеність внутрішнього світу героїв (його позитивні персонажі надто добрі, а негативні - надто злі), прагнення письменника влаштувати їхню долю (штучність сюжетів, коли невмотивовано зявляються багаті родичі або спадщина) тощо.

В «Піквікському клубі» часто звучить безжурний сміх письменника, Діккенс, хоч іноді й ставить своїх симпатичних, веселих героїв у скрутне становище, але передусім він стверджує повноту і радість буття. Палітра митця променіє теплими, світлими барвами. Щедрий гумор, доброзичлива іронія передають читачеві частку життєвого оптимізму автора. Оце життєрадісне світовідчуття Діккенса відсуває в його ранніх творах на другий план темні сторони дійсності. Письменник не обминає їх, однак він переконаний у переможній силі добра. Ця впевненість майстерно розкривається у найрозмаїтіших відтінках гумору, в образах чистих, щиросердних людей, часто-густо дивакуватих на тлі загального духовного зубожіння. Вона знаходить художній вираз у сюжетах багатьох романів і повістей, що ведуть персонажів крізь кумедні та сумні пригоди до неодмінно щасливого фіналу. Щоправда, навіть у ранніх творах деякі благополучні кінцівки, за штучність яких дорікали прозаїку, з'являлися радше на бажання читачів, ніж за задумом письменника. Віра в остаточне торжество гуманності над корисливістю, безсоромним егоїзмом, духовною ницістю на довгі роки стане визначальною рисою творів великого митця.

Публікація «Піквікського клубу» забезпечила Діккенса матеріально. Він залишив посаду репортера і цілком віддався творчості. Ще під час завершення першого роману починається робота над другим - «Пригоди Олівера Твіста», одним з найвідоміших творів письменника. «Олівер Твіст» відкриває низку діккенсівських «романів виховання» (тобто таких, що розповідають про становлення характеру персонажа від дитячих років до початку самостійного життя). Твір «Життя і пригоди Ніколаса Ніклбі» будується за аналогічною схемою, що й «Олівер Твіст». Це також історія пригод сироти з щасливою кінцівкою. В обох романах, особливо в «Ніколасі Ніклбі», знайшло відображення реформаторство Діккенса. Письменник використовує дидактичний і сентиментальний пафос, аби помякшити їхні серця і в такий спосіб сприяти досягненню класового миру. Він завжди співчуває стражданням бідних, але це не означає, що він підтримує такі радикальні засоби перебудови суспільного устрою, як революція. За цих причин його герої дуже далекі від різних соціальних протестів, бунтів.

Протягом 1843-1848 років Чарльз Діккенс щорічно публікує «Різдвяні повісті», які з-поміж його творів досі залишаються найпопулярнішими в англомовному світі. Письменник жив і працював у той час, коли ще неабиякий вплив мала література романтизму, а цей творчий напрям тісно пов'язаний із казкою. З цим витвором народної фантазії в прозу митця входили романтичні елементи, в кінці твору обов'язково винагороджується доброчесність, карається зло. Звернення до неї давало Діккенсу багатющі художні можливості, за допомогою казкових образів він висловлював мрію про те, що досягти соціального миру можна, навертаючи багатих лиходіїв до гуманності.

Особливе місце серед романів письменника посідає «Домбі і син» (1846-1848). Саме з нього розпочинається другий етап його творчості. Цей роман - свідчення зрілої майстерності Діккенса. Тут він відмовляється від яскравих імпровізацій ранніх творів і приділяє пильну увагу чітко виваженій композиції, яка підкоряється одному завданню - послідовно, без різких стрибків і штучного напруження провести через обидві частини твору ідею загубленості людської пихи. Змінюється і сам принцип побудови оповіді: від роману пригод і мандрів письменник переходить до роману з чіткою фабулою, що визначає інші сюжетні лінії. В цьому творі вже немає випадкових подій, невмотивованого збігу обставин, автор стежить за тим, щоб внутрішній світ і вчинки героїв були психологічно вірогідними.

Проте в «Домбі і синові» помітні не тільки вдосконалення деяких, хай і важливих, елементів форми. Якісно нових змін зазнає реалізм Діккенса: вплив романтизму, сентиментальності і мелодрами зменшується, а панорамність показу соціальних явищ, а також глибина їх осмислення значно зростають. Назва твору має подвійне тлумачення, бо йдеться і про родину Домбі, і про їхній сімейний бізнес. Історія великого ділка - типового представника капіталістичного бізнесу - разюче переконлива. Вона показує, як у гонитві за наживою нівечиться людська душа.

Після цього роману Чарльз Діккенс створює ще один шедевр - «Девід Копперфілд», який закріплює досягнення романіста та є прологом до останнього двадцятиліття його творчості. Особливості стилю письменника, накреслені в цих двох романах, зазнають подальшого розвитку. Вони відрізняються соціальною масштабністю і психологічною глибиною, більшою, порівняно з творами першого періоду, вірогідністю і чіткістю композиції. Взагалі настрій діккенсівських творів стає сумніший, а часом і похмурим. Змінюється і характер сміху письменника: більше немає його веселого гумору.

Три великі соціальні романи Діккенса 50-х років: «Холодний дім»(1852-1853), «Маленька Дорріт» (1855-1857), і «Важкі часи» (1854) - віддзеркалюють названі зміни у світогляді, естетиці і поетиці митця.

Останні його романи - «Великі сподівання» (1860-1861), «Наш спільний друг» (1864-1865), «Таємниця Едвіна Друда» (залишився незакінченим) - поєднують елементи детективного і кримінального жанрів із глибокою соціальною проблематикою. Ці романи є яскравим доказом, що і в той час, коли Діккенс був на схилку віку й своєї творчості, він залишався великим реалістом, непримиренним до соціального зла та сповненим віри в людину.

Таким чином, Чарльз Діккенс - одна з найяскравіших постатей в англійській і світовій літературі ХІХ століття. Автор соціально-психологічних романів, які відтворювали життя тогочасного суспільства та стверджували гуманістичні засади людського буття.