- •Особливості реалізму Чарльза Діккенса
- •Розділ I. Період реалізму
- •1.1 Загальна характеристика періоду
- •1.2 Специфіка англійського реалізму
- •Розділ II. Чарльз Діккенс - найвизначніший представник англійського реалізму XIX століття
- •2.1 Чарльз Діккенс - письменник - реаліст
- •2.2 Творчий спадок Чарльза Діккенса
- •Розділ iiі. Проблематика роману «Пригоди Олівера Твіста»
- •3.1 Автобіографічні мотиви роману
- •3.2 Морально-філософські аспекти проблематики роману Чарльза Діккенса
- •Розділ IV. Система образів роману «Пригоди Олівера Твіста»
- •4.1 Образ Олівера Твіста
- •4.2 Образи інших героїв
- •Висновки
Розділ II. Чарльз Діккенс - найвизначніший представник англійського реалізму XIX століття
2.1 Чарльз Діккенс - письменник - реаліст
Перші твори Чарльза Діккенса позначені помітним впливом творів письменників англійського Просвітництва, сентименталізму та романтизму. Цей вплив визначив специфіку сюжетотворення його ранньої прози. Письменник здебільшого будував свої сюжети як ланцюжок довільних ситуацій, у котрі почергово потрапляє герой-мандрівник. Зустрічаючи різних персонажів, що оповідають свої історії, він робить певні узагальнення, вдається до філософських та моралістичних відступів тощо. Персонажі перших романів Діккенса - або сповнені сентиментальних почуттів «добрі люди», або ж своєрідні «утілення зла» (більшою мірою індивідуалізований зазвичай лише головний герой). Такий поділ героїв на «носіїв добра» та «носіїв зла» (поза уявленнями про те, що ці начала можуть поєднуватися в одній людині) був безпосереднім наслідком впливу традицій сентименталізму та романтизму.
У подальшому творчому розвитку письменник подолав обмеженість цього погляду на людину та світ. Образи героїв у його творах ставали дедалі більш індивідуалізованими та психологічно вмотивованими. Боротьба добра та зла, що у перших романах втілювалася у сутичці «полярно заряджених» героїв, згодом була переміщена у внутрішній світ окремих персонажів. Змінилися також принципи сюжетотворення (дія роману тепер концентрувалася навколо стрункого сюжету й певної провідної ідеї) та стиль (письменник еволюціонував від розкішно-вибагливого, підкреслено іронічного стилю, характерного для перших його творів, до стилю «стенографічного», скупого, заснованого на натяку та символі).
Характерними рисами художнього світу Чарльза Діккенса є:
·прагнення пізнати світ у його розмаїтті, суперечливості та складних суспільних звязках; дослідження причин та умов формування характерів, розкриття особистості персонажів під кутом аналізу їхніх взаємин з іншими людьми;
·увага до внутрішнього світу героїв, зображення тонких нюансів їхніх переживань та думок, а водночас - тенденція до деякої їх схематизації, гротескного шаржування, до підкорення характеру персонажа певній ідеї;
·найпопулярніші герої творів Діккенса - діти (на їхньому прикладі можна найглибше зазирнути у душу, що формується), злочинці, в образах яких письменник досліджує природу зла, та «диваки», яким притаманне дещо наївне ставлення до навколишнього світу (ці персонажі зазвичай втілюють ідеал християнської любові та милосердя);
·акцентування моральної переваги довірливих, добрих душ над представниками раціонально-прагматичного мислення; підкреслене протиставлення цих двох типів героїв (або ж цих двох начал в одному персонажі); зазвичай ясно виражена моральна позиція автора;
·широке використання іронії - від мякого гумору (переважно на адресу «диваків») до гострої сатири (що, як правило, спрямовується на лицемірів та сутяг, а також на суспільство в цілому, зокрема на його судові та інші чиновницькі установи);
·ретельні описи зовнішності персонажів, їхнього житла та манери мовлення, увага до «промовистої» деталі;
·насиченість оповіді символами, нерідко - предметними, які унаочнюють і узагальнюють певні суспільні явища та духовний світ героїв;
·одухотворення світу речей, повязаних із певними спогадами, переживаннями тощо.
Таким чином, Чарльз Діккенс увійшов в історію світової літератури як художник-реаліст, майстер тонкого психологічного аналізу, життєрадісного гумору і нищівної сатири. Своєрідність його реалізму виявилась у тому, що соціальні і суспільні проблеми свого часу митець намагався розвязати у морально-етичній площині. Він вірив, що шлях реформ може привести до їх вирішення.
