Функції лідера:

• ініціювання оновлення, генерування оптимізму і соціальної енергії, мобілізація мас на реалізацію цілей, поставлених владою

• інтеграція суспільства і об’єднання народних мас;

• легітимація політичного ладу;

• комунікація влади і мас;

• знаходження і прийняття оптимальних політичних рішень;

• гарантія справедливості, законності і порядку, соціальний арбітраж і патронаж.

За типами кар’єри лідерів поділяють:

• на прагматики – збалансована наявність господарської, управлінської, адміністративної практики, виробничого і партійного досвіду – 59 років /6%/ ;

• господарників – керівники підприємств – 57 років /12%/;

• директорів – керівники великих підприємств, голови адміністрацій /20%/;

• партійних функціонерів – нові комуністи /23%/;

• адміністраторів – мають досвід адміністративно-управлінської діяльності – 52 роки / 13%/;

• викладачів – гуманітарна інтелігенція і наукові працівники – 53 роки /14%/;

• комсомольців – досвід керівництва комсомольськими організаціями – 39 років /6%/;

• прорабів – працівники промислових підприємств, інженери без досвіду керівної діяльности /6%/.

Еліта – кращий, відбірний, вибраний. З 17 сторіччя термін використовувався для позначення товарів найіищої якості , а пізніше и видатних людей / знаті/.

Політична еліта:

• організована меншість суспільства;

• найбільш активні і в політичному відношенні особи, що орієнтуються на владу;

• це меншість, що здійснює найбільш важливі функції в суспільстві і має найбільший вплив;

• “богонатхненні“ харизматичні особи, що відгукуються на “вищий поклик”;

• найбільш кваліфіковані менеджери, спеціалісти і вищі службовці в системі бюрократичного управління.

Еліта – люди, що отримують найвищий індекс в галузі іх діяльності;

люди, що мають інтелектуальну і моральну перевагу над масами;

творча меншість, що протистоїть творчій більшості;

люди, що влодіють позиціями влади;

люди що приймають в рамках політики, політичної системи головні рішення, віддають накази і контролюють їх при допомозі бюрократичного апарату;

це відносно організована меншість;

найбільш активні в політичному відношенні люди, що орієнтуцються на владу.

Причини існування політичної еліти:

• псіхологічна і соціальна нерівність людей, їхні неоднакові здібності, можливість і бажання прймати участь в політиці;

• закон розподілу праці, котрий вимагає професійного заняття управлінською працею як умови його ефективності;

• висока громадська значимість управліньскої праці і ії відповідно стимулювання;

• широкі можливості використання управлінської діяльності для отримання різних соціальних прівілеїв;

• практична неможливість здійснювати контроль за політичними керівниками;

• політична пасивність широких мас населення, головні життєві інтереси, які лежать поза сферою політики.

Функції політичної еліти:

• створення механізму втілення політичних замислів;

• аналіз інтересів різних соціальних груп, її обличчя, склад в політичній діяльності і субординація інтересів різних соціальних груп;

• вироблення політичної ідеології /програми, доктрини, конституції, закони/;

• створення і корекція інститутів політичної системи;

• призначення кадрового апарату і організація управління;

• висунення політичних лідерів.

Типологія політичних еліт

• Ієрархічні типи еліт;

• правляча – беспосередньо володіє державною владою;

• вища – приймає значні для всієї держави рішення /1на 20 тисяч населення/;

• середня – / барометр / громадської думки /5% населення/;

• адміністративна – службовці, управлянці, бюрократія.

Історично – еволюційні типи еліт

• У доіндустріальному суспільстві:

еліта крові – за походженням , аристократія.

• Індустріальне суспільство:

еліта багатства / фінансова олігархія/.

• Постіндустріальне суспільство:

еліта знань /меритократія/.