Рівні і типи політичної участі

• Рядовий член суспільства і громадянин з мінімальним політичним впливом;

• громадянин, який є членом громадянського суспільства і опосередковано залучений до сфери політичної практики;

• громадянин, що є членом організації, яка має яскраво виражений політичний характер;

• професіональний політик, для якого спеціальністю, головним заняттям і змістом життя є політична діяльність – політичний лідер.

Типи політичної участі

• Реакція на імпульси, що надходять з політичної системи і не пов’язані з неохідністю високої активності людини – епізодична участь в політиці;

• діяльність, яка пов’язана з делегуванням повноважень і участі у виборах і референдумах;

• участь у діяльності громадянського суспільства;

• виконання політичних функцій в межах державних інститутів;

• професійна, керівна політико-ідеологічна діяльність;

• участь у позаінституційних політичних рухах, яка спрямована на докорінну перебудову існуючої політичної системи.

Політичний лідер – найбільш авторитетний член організації, особистий вплив якого дозволяє йому грати суттєву роль в політичних процесах.

Риси політичного лідера :

• гострий розум і політична інтуіція;

• організаційний талант і організаторські здібності;

• політична воля і відповідальність;

• популярність, вміння подобатися людям і завойовувати їхні симпатії;

• наявність яскравої політичної програми, що відповідає інтересам більшості політичних груп.

Макіавелі в роботі “Государь” розробив теорію ефективного лідерства:

• влада лідера тримається на підтримці прихильників;

• піддані мають знати, на що чекати від лідера, і чого він чекає від них;

• лідер повинен мати волю до виживання;

• правитель – завжди зразок мудрості і справедливості для своїх послідовників.

Теорії лідерства

• Теорія рис. Лідерство – видатна якість людини.

• Ситуаційна теорія – конкретні умови, що склалися, місце і час визначає відбір політичного лідера і його поведінку.

• Теорія конституентів. Лідерство – відносини особистого роду: виборці-послідовники-активісти-обрані.

• Психологічна теорія – володіння керівними позиціями дозволяє подолати різні комплекси. В основі лідерства – несвідомий сексуальний потяг, в процесі сублімації він проявляється в прагненні до творчості, в т.ч до лідерства.

• Інтегративна. В основі інтегративного аналізу лідерства – вплив цілого ряду факторів і системи їх взаємодії:

риси лідера,

послідовники і консультанти,

завдання, які покликаний виконувати лідер.

Класифікація політичних лідерів (Вебер):

• традиційний – влада в спадщину і віра в святість традицій;

• раціонально-легальний – формальні правила вибору чи призначення лідера і передача йому управлінських функцій;

• харизматичний – віра людей в надприродні здібності лідера, від якого вони чекають дива.

Їм характерні:

• імідж – послідовники вірять в його якості чи цінності;

• згода – прибічники вірять заявам, які зробив лідер тільки тому, що він лідер;

• згуртованість – прихильники згуртовуються тому, що дав команду лідер;

• емоції – вони відповідають лідеру своєю відданістю.

Харизматичне лідерство найхарактерніше при екстримальних ситуаціях в суспільстві.

За маштабом лідерство поділяють:

• на загальнонаціональне,

• певного класу,

• певних верств, груп і етносів, організацій, рухів і партій.

За ставленням керівника до підлеглих воно поділяється на тоталітарне і демократичне.

Стилі лідерства (Херман)

• Лідер-“пожежник” – орієнтується на найактуальніші проблеми, вимоги моменту;

• лідер-“торговець” – йому характерне вміння привабливо подати ідеї, плани і залучити маси до їх здійснення;

• лідер-“знаменосець” – власне бачення дійсності, ідеалу, мрії, здатність потягти за собою маси (Ленін, Ганді);

• лідер-“служитель” – завжди прагне вирижати інтереси своїх прибічників і виборців.

Діяльність лідера передбачає:

політичну діагностику ( аналіз і оцінку ситуації);

визначення напрямів і програми діяльності, що служить вирішенню спільних проблем;

мобілізацію виконавців на реалізацію цілей.