СТРУКТУРА НАСАДЖЕНЬ І ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ КОРОСТИШІВСЬКОГО ПАРКУ-ПАМ’ЯТКИ САДОВО-ПАРКОВОГО МИСТЕЦТВА МІСЦЕВОГО ЗНАЧЕННЯ ТА ШЛЯХИ ЙОГО ОПТИМІЗАЦІЇ
Марков Федір Федорович
кандидат сільськогосподарських наук, асистент
Житомирський національний агроекологічний університет
Історична довідка про Коростишівський парк
Коростишівський парк розташований у м. Коростишів на сході Житомирської області (рис. 1).
Рис. 1. Супутниковий знімок Коростишівського парку
Сучасне місто Коростишів Житомирської області до ХVІ ст. належало Філону Кміті, воєводі Смоленському, згодом гетьману Литовському. У 1565 р. Кміта продав Коростишів за 400 литовських копійок своєму родичу Івану Олізару.
На початку ХIX ст. маєток у спадок отримав Густав Олізар який, за спогадами сучасників, був людиною неординарною, прекрасно освіченою. У 1821 р., коли йому було лише 23 роки, він був обраний головою Київського губернського дворянства, а в 1824 р. – переобраний на другий термін. Одночасно став членом Київської масонської ложі «об'єднаних слов'ян». Але за свої патріотичні переконання молодий граф викликав невдоволення імператора Олександра І, тому був змушений покинути рідний край. Він вирішив відправитися на південь, спочатку в Одесу, де зустрічався з О. С. Пушкіним, потім у Крим.
У 1836 р. Густав Олізар повернувся у Коростишів і більше 20 років жив там з дружиною. Під враженням кримського досвіду граф вирішив впорядкувати батьківський маєток. За його задумом, парк повинен був поєднувати елементи минулого і сьогодення, нагадувати про дорогих людей та події, далекі країни і масонські інтереси. На верхній терасі, де колись стояв палац, створили партер (регулярне планування), в центрі якого розмістилися декоративний басейн і арка з граніту з масонськими символами. Газонні боскети правильної форми були окантовані бордюром з низькорослих квітів-літників. На кутах були висаджені двометрові туї західні ‘Пірамідальні’ (Thuja occidentalis ‘Pyramidalis Соmрасtа’ ), а вздовж бордюрів – кулясті самшити (Buxus sempervirens L.). У глибині садиби збудували невеликий двоповерховий будинок. Майданчик перед ним був засаджений берлінськими тополями (Populus×berolinensis Dippel) (рис. 2 – 6).
Рис. 2. Кільце з тополь Рис. 3. Вид з парку на старий флігель
Рис.
4. Озеро у нижній частині парку Рис. 5.
Палац у стилі бароко
Рис. 6. Партер на верхній терасі: а) – початок ХХ ст.; б) – сучасний стан
Цікаво вирішена в садибному парку водна система. Незважаючи на близькість річки, були створені ставки на верхній, середній і нижній терасах. На нижньому ставку був острів з альтанкою, неподалік від середнього ставу – викладена кам'яна стіна з плетистими трояндами.
Серед дерев переважали дуб звичаний (Quercus robur), сосна звичайна (Pinus sylvestris), ялина європейська (Picea abies) і клен гостролистий (Acer platanoides). Створювало образ швейцарського ландшафту поєднання скель і водної гладі річки. Були також висаджені дерева, завезені з Італії, Франції, Німеччини та Криму.
2. Матеріали та методика досліджень
При складанні опису парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення використана історична довідка про парк, надана міським історичним музеєм м. Коростишева.
Видовий склад дерев та кущів паркових насаджень з’ясовували методом маршрутних обстежень, рослини визначали за допомогою атласів та довідників. Назви видів рослин у тексті подавали латинською мовою, курсивом.
Ландшафтну структуру парків аналізували за класифікацією Л. І. Рубцова, який розрізняв шість типів садово-паркового ландшафту: лісовий, парковий, лучний, альпійський, садовий та регулярний.
Таксацію паркових насаджень проводили окомірним методом у поєднанні з методом суцільної перелікової ландшафтної таксації. Таксаційні показники переважаючих видів 1-го виділу Коростишівського парку визначали методом суцільного переліку, інших виділів – окомірним методом. Для кожного дерева визначали вік, категорії стану, діаметр та висоту, для насаджень виділу – зімкненість, повноту. Встановлювали діаметр за допомогою мірної вилки та висоту за допомогою маятникового висотоміру всіх видів, що входять до таксаційної формули виділу. Вік дерев визначали окомірно. Площу виділів визначали за допомогою комп’ютерної програми AutoCad 2010.
При складанні схем насаджень, типів садово-паркових ландшафтів, функціонального зонування та удосконалення територіальної організації використовували графічний редактор Abode Photoshop CS 6.0.
Категорії стану дерев установлювали за нормативом «Санітарні правила в лісах України». Шкала визначення категорії стану дерев має такий вигляд: І – без ознак ослаблення, ІІ – ослаблені дерева, ІІІ – дуже ослаблені дерева, ІV – відмираючі, V – свіжий сухостій, VI – старий сухостій.
При проведенні досліджень використовували також супутникові знімки парків, які виконувалися за допомогою комп’ютерної програми ГІС 6.0.