Порядок проведення синхронізації затрат часу на операціях

Назва існуючих операцій	I		II		III		IV
Тривалість існуючих операцій, хв.	7		12		21		32
Назва елементарних неподільних операцій або прийомів роботи Тривалість елементарних операцій	1 3	2 4	3 4	4 8	5 3	6 18	7 3	8 11		9 18
Назва операцій, що проектуються Тривалість проектованих операцій, хв. Розрахункова кількість робочих місць, шт. Прийнята кількість робочих місць, шт. Ступінь синхронізації, %	1 11 1,10 1 110			II II 1,10 1 110		III 21 2,10 2 105		IV 11 1,10 1 110	V 18 1,8 2 90

При організації конвеєрів для верстатної обробки основни­ми засобами синхронізації будуть:

- вибір швидкостей різання і подачі, що забезпечують три­валість обробки деталей, яка дорівнює або кратна такту;

- підбір устаткування відповідної продуктивності;

- використання удосконалених пристроїв, спеціальних інструментів, автоматичного завантаження і т.д.;

- зміна норми обслуговування верстатів (наприклад, збіль­шення або зменшення кількості підсобних робітників);

- зняття окремих переходів з лімітуючих операцій і переда­ча їх на менш завантажені верстати;

• зменшення припусків на обробку;

• поліпшення організації робочих місць.

При конвеєризації складальних процесів поряд з розчлену­ванням операцій на елементарні робочі прийоми і компонуванням їх в операції, рівні за тривалістю такту лінії, засобами синхронізації можуть служити раціоналізація і механізація робочих прийомів, поліпшення організації робочих місць, удосконалення інструментів, пристроїв тощо.

Щоб визначити кількість конвеєрних ліній, треба порівня­ти величину такту, обчислену, виходячи з річної програми ви­пуску виробів, з затратами часу на основні елементарні oпeрації. У разі співпадіння цих величин приймають один конвеєр з тактом, однаковим з розрахованим. Якщо тривалість операції tоп більша від розрахункового значення такту і операцію немож­ливо більше розчленити, то виникає необхідність встановити декілька конвеєрів, кількість яких визначають за формулою:

n = ton / T (3.35)

Якщо тривалість операції менша від розрахункового значен­ня такту, то приймають один конвеєр з цією величиною такту, а його завантаження коректують змінністю роботи.

Після цього вибирають тип транспортного органу, його конструкцію і характер руху. Для розподільних конвеєрів у більшості випадків використовують транспортери неперервного руху, для робочих конвеєрів - пульсуючого. Вибір конструкції транспортера визначається габаритами і конструкцією виробів, а також характером виконуваних операцій. Для розподільних конвеєрів вибирають переважно прості стрічкові або пластинчасті транспортери.. Для робочих конвеєрів використовують ланцюгові і пластинчасті підлогові (наземні), а також візкові і підвісні транспортери.

Завершальною стадією в проектуванні конвеєрних лілій є розрахунок основних технологічних параметрів конвеєра, тобто визначення технологічної і конструктивної швидкостей конвеєра, довжини робочих місць та загальної довжини конвеєра. Технологічна швидкість конвеєрів неперервної і пульсуючої дії визначається за формулою:

V_T = 1/Т» (3.36)

де 1 - віддаль між центрами суміжних виробів на конвеєрі,

м.

При цьому необхідно пам'ятати, що для конвеєра пульсуючої дії величина такту складається з тривалості технологічної one рації ТІ і тривалості переміщення конвеєра Т«?, від одного робо­чого місця до іншого, тобто

Т - ТІ * те -(3,3?)

Конструктивна швидкість конвеєра неперервної дії дорівнює технологічній, числове значення якої рекомендується вибирати в інтервалі від 0,1 до 0,5 м/хв. У конвеєрах пульсуючої дії конструктивна швидкість У_к визначається is співвідношення

yk = 1/Т₂ (3.38)

Значення цієї швидкості приймається в діапазоні від 0,4 до 1,0 м/с і встановлюється з урахуванням такту і віддалі між суміжними робочими місцями. Швидкість зростає _Ad зменшенням такту та із збільшенням відстані між робочими місцями.

Довжина робочих місць і_р._м для конвеєрів пульсуючої дії визначається величиною прийнятої віддалі між виробами з ураху­ванням організації робочих місць. Для робочих конвеєрів непе­рервного руху довжина робочого місця визначається за формулою;

' ір.м - її «• yt ' ton. (3.39)

де її - інтервал між суміжними виробами, м;

ton - тривалість операції, що виконується на даному

робочому місці, хв.

Довжина дільниці витримки виробів на конвеєрі (для сушіння, нагрівання, остигання тощо) розраховується за форму- - 154 -,лою:

ib « z-vt * Z-m, м (3.40)

де Z -необхідна тривалість витримки ( сушіння, нагріван­ня, остигання), хв,

Загальна довжина конвеєра визначається з рівняння:

L •» 1(Ис*%>+*<~іЬ), м (3.41)

де зве - кількість робочих місць, визначених під час про­ведення синхронізації операцій; »р -• кількість резервних робочих місць; я^ - кількість контрольних робочих місць; м_п - кількість робочих місць, розташованих паралельно

(з протилежної сторони конвеєра).

Ддя складальних конвеєрів кількість резервних робочих місць встановлюється в залежності від ступення сталості опе­рацій (табл.3.13)

Таблиця 3.13

Клас складальних | Середнє зна-І робіт за ступенем | чення варіа-Істалості операцій|ційного кое-Іфіцієнта, % 1 t		Кількість резерв- ) Кількість них робітників на| резервних одного основного (робочих j місць на (одне основне
І II III І	І 1 ю І 25 1 50 t	0,02 0,09 0,20	І 1 о 1 0.2 1 0.3 1 • 1

Якщо конвеєрна лінія включав одну або декілька дільниць витримки, $о лрк розрахунку загальної довжини конвеєра до от­риманої величини L додається довжина таких дільниць 1_В.

При проектуванні конвеєрів для кожного робочого місця по­винна складатись інструкційна карта, в якій вказують назву операції, використовувані устаткування, інструмент, пристрої і

- 155 -

матеріали, кількість робітників та їх тарифний розряд, схему організації робочого місця, назву елементів (прийомів) роботи, а також інші дані, які характеризують оснащення та забезпечен­ня робочого місця.

Технологічні розрахунки автоматичних ліній аналогічні з розрахунками, які проводяться під час проектування конвеєрних потокових ліній. Такі розрахунки включають визначення партії матеріалу, який надходить на переробку, складання детальних технологічних карт на обробку матеріалу, розрахунок такту (ритму), вибір устаткування і механізмів, розрахунок продук­тивності верстатів та їх кількості, розрахунок продуктивності автоматичної лінії, кількості ліній тощо.

3.9. Розрахунок площі цехових та заводських складів

Цехові склади передбачаються для забезпечення ритмічної роботи цехів. Вони бувають вхідні, проміжні та вихідні. На вхідвону складі виконується комплектація матеріалів, заготовок та інших предметів праці, які поступають в цех, а також зберігається їх страховий запас, який забезпечує безперебійну роботу цеху при можливих порушеннях зовнішніх поставок.

Проаіжві склади призначені для зберігання міжопераційних запасів оброблюваних заготовок. Необхідність міжопераційних запасів викликається такими причинами:

- неоднаковою продуктивністю устаткування, що використо­вується для виконання різних технологічних операцій;

- переміщенням предметів праці між робочими місцями пере­давальною партією або всіь/j партією запуску;

- необхідністю технологічної витримки заготовок після ви- - 156 -

конання певних операцій (після склеювання, облиадовання та на-несення лакофарбових матеріалів, для охолодження, вирівнювання вологості, желатинизації лакового шару тощо);

- необхідністю комплектації заготовок перед їх подальшою обробкою.

Міжолераційні запаси повинні бути мінімальними, але достатніми для того, щоб виключити простої устаткування через ненадход-ження заготовок з попереднього робочого місця,

Вихідяин цеховий склад призначений для накопичення і комплектації заготовок (деталей, складальних одиниць) перед їх транспортуванням в інший цех для подальшої обробки, складання або на склад готової продукції підприємства,

До заводсьлшг складів відносяться склади сировини (пило­матеріалів, плит, фанери, заготовок), технічних матеріалів (фурнітури, арматури, метизів, шліфувальних стрічок тощо), клейових та опоряджувальних матеріалів, паливно-мастильних ма­теріалів та готової продукції підприємства.

Розрахунок площі складів ведуть в залежності від їх об­лаштування, виду та кількості матеріалів збо виробів, призна­чених для зберігання, а також способу та термінів зберігання. Орієнтовні значення термінів зберігання наведені в табл.ЗЛ4 та додатку 6.

Площа складу матеріалів, які можуть бути укладені в шта­бель, визначається за формулою:

В Я'Т о

_{f M}2 (3.42)

де Е - ємкість складу, тобто кількість матеріалу, який одночасно знаходиться в складі при заданому терміні зберігання (витримки), м³:

- 157 -"

Ншт - висота штабеля (без підштабельних місць), м; Кит -. коефіцієнт об'ємного заповнення штабеля; Ксюг коефіцієнт заповнення площі складу; П - годинна (змінна, добова) продуктивність цеху (дільниці, підприємства), м³/год.;

Т_8б - нормативний термін зберігання (витримки) загото­вок, деталей, год. (змін, діб).

Значення величин йшт» Кшт, Кскл вибирають на основі реко­мендацій літературних першоджерел (додатки 7 та 8). Терміни зберігання заготовок та напівфабрикатів на проміжних складах визначаються типом виробництва (вони менші у масовому вироб­ництві і більші в серійному). Наприклад, буферний склад між опорядженням і складанням проектується з розрахунку не більше 1...2-денного запасу в масовому виробництві і 3,..5-денного запасу - в крупносерійному.

Площа місць технологічних витримок також визначається за формулою (3.42). Нормативні терміни витримки заготовок (дета­лей) визначаються за даними відповід их режимів виконання тех­нологічних операцій.

Останнім часом широке розповсюдження отримали склади, об-лаштовані системою неприводних або приводних роликових кон­веєрів і траверзних візків. Вантажі не таких складах зберіга­ються транспортними пакетами ( в стопах, штабелях тощо), які без додаткового перекладання можуть бути доставлені до місця використання. Неприводні роликові конвеєри при цьому групують­ся попарно паралельними рядами, між парами конвеєрів і вздовж крайніх рядів передбачають поздовжні проходи шириною 800 мм. При використанні приводних конвеєрів такі проходи не потрібні, Для розрахунку площі такого складу перш за все необхід встановити габаритні розміри та кількість транспортних пакетів (стоп, штабелів), які одночасно повинні зберігатись у складі. Вихідними даними для цього є асортимент виробів, конструкція останніх і програма випуску за певний період (годину, зміну).

Кількість пакетів на вхідному та вихідному цеховому * складі для кожного габаритного розміру стопи (штабеля) визна­чають за формулою:

Мі » їй • р, шт. (3.43).

де пі - кількість стоп (штабелів) заготовок (деталей, складальних одиниць) і-ro габаритного розміру, необхідна для випуску змінної програми продукції цеху;

р - термін зберігання, змін; для вхідного складу р -2...З, для вихідного - р - 1...3.

Кількість стоп (штабелів) на проміжному складі цеху

М* Игод-івб-Кв, шт. (3.44)

де Я_ГОд - годинна продуктивність устаткування, щр обслу­говується складом, стоп/год. (штабелів/год.);

іаб - термін вберігання заготовок на складі, год.; для складів технологічної витримки приймається за даними відповідних технологічних режимів;

К_й - коефіцієнт запасу, К₈ - 1,2...1,5.

Розрахунок площі складу, обладнаного роликовими конвеєра­ми, виконують у такій послідовності:

1.Визначають необхідну загальну довижину L роликових кон­веєрів ва формулою

L « ECLi + D'Mi, М (3.45)

де Lt - довжина і-тої стопи (штабеля), м;

1 - міжторцеві розриви між стопами, розташованими на

- 159 -

конвеєрі, 1 -0,2. ..0,3м;

. •

Мі -• КІЛЬКІСТЬ СТОП І'ТОЇ ДОВЖИНИ; І - 1,2,..., Я (Ж

- кількість типорозмірів стоп по довжині).

2. Розраховують кількість секцій роликових конфеєрів 2с за формулою:

2с * cl-x»)/lc. шт. (3.46)

де lc - довжина секції конвеєра, м; вибирається в залеж­ності від довжини стоп (штабелів), розмірів складу і його роз­ташування на площі цеху з урахуванням зручності користування складом.

3. Визначають площу складу

F « Ос ' Вс ' 2с)/ Кскл, М² (3.47) де В_с - ширина секції конвеєра, м; приймається залежно

від ширини стопи (штабеля) , для складів меблевих заготовок В_с

- 0.6. ...0,8 м. ;

Кскл - коефіцієнт заповнення площі складу; для

складів, обладнаних неприводними конвеєрами, Кскл - 0,5. ..0,6,

при використанні приводних роликових конвеєрів Кскл ~

О, 7... О, 8.

Площа складу, обладнаного підстопними місцевій (без роли-

кових конвеєрів), розраховують за формулою:

i'i-i _{2 A}v

F я - - — , н (3.48)

Кскл

де Li,Bi - відповідно довжина і ширина стоїш (штабеля)

1-го типорозміру;

Zi - кількість стоп (штабелів) 1-го типорозміру, що піддягають зберіганню на складі;

Кскл • коефіцієнт заповнення площі складу, Кскл * Таблиця ЗЛ4

Кориатівяі терпіни вберігшим технічних матеріалів, напівфабрикатів і готової продукції иеблевого виробництва

Назва матеріалів

Капівчистсві деталі з масивної деревини і Плити І фанера

Заготовки після розкрою

НапівчистовІ деталі перед облицюванням

Напівчистові деталі після облицювання !Деталі та вузли для комплектування і зберігай -І ня перед складанням !Готова продукція jТехнічні матеріали

	Термін збе­рігання, діб
	15
	ЗО
	2
	2.
.	3
^рігаН"	4
	10
	ЗО

Таблиця 3.15

укрупненого розрахунку площі складів меблевих підприємств

Назва матеріалів	Одиниці вимірю­вання	Навантаження на 1 м*' пло­щі підлоги
Плити	м?ч	1,1
Фанера	if5	1,0
Шпон
•- в штабелях	м?	0,6
- в стелажах	м';	0,24
Упаковані напівчистові деталі	М4"*	0,5
Заготовки хвойних і твердолистяних
порід після розкрою	М,-.	0,7
Деталі перед складанням	М3	0,2
Готова продукція
- в зібраному виді - в розібраному виді	набір набір	0,2 0,4
Технічні матеріали	тонн	0,4

Плошд складу штучних виробів (рами, шухляди, готові виро­би) визначають за формулою;

F =

E-f

' kckji

(3.49)

де f - площа підлоги, яку займає один виріб, м²; і - кількість виробів пс висоті штабеля.

Для укрупнених розрахунків в окремих випадках користують­ся нормативами навантаження на один квадратний летр площі різних складів (табл.3.15).

Площа складу подрібненої деревини (тріска, стружка, тир­са) при зберіганні в купах

F = ЗМЛ№-Кк-Кскл). й² (³-⁵⁰>

де і! - найбільша кількість подрібненої деревини, яка підлягає зберіганню, кубометрів щільної деревини; Н - висота купи, м;

1^- коефіцієнт об'ємного заповнення купи; Кскл~ коефіцієнт використання площі складу з урахуван­ням місця для проходів, проїздів, транспортних засобів.

При зберіганні подрібненої деревини в бункерах необхідний об'єм бункерів визначають за формулою:

V₆ - МЛСб. м³ (3.51)

де Кб - коефіцієнт заповнення букера.

Кількість бункерів Не визначається як частка від ділення Ve на об'єм одного бункера У₀» який приймається згідно з технічною характеристикою бункера, тобто

Нб - V6/V₀, ЩТ.- • (3.52)

ЗЛО. Планування устаткування та робочих місць стол5Ірно-ме6левих цехів

Планування устаткування та робочих місць є одним з найвідповідальніших завдань проектування, від якості розв'язання якого залежать зручність роботи в цехах, продук- -•162-

тивність та безпека праці. Виконанню цього завдання передує визначення необхідної виробничої площі цеху.

Ьа призначенням площу цеху поділяють на виробничу (див.п.З.Е), допоміжну та службове-побутову. До допоміжної відносять площі» зайняті ремонтно-механічними, інструменталь­ними та іншими майстернями» трансформаторними підстанціями, вентиляційними камерами, акумуляторними і компресорними уста­новками, цеховими складами і коморами основних і допоміжних матеріалів, приміщеннями чергових електриків та слюсарів тощо. До сдулбово-побуояої відносяться площі, зайняті адміністра­тивно-конторськими службами, а також плоді приміщень, призна­чених для обслуговування саиітарно-гігієнічних і соціальне-по­бутових потреб працюючих. Допоміжна та службово-побутова площі становлять приблизне SOZ виробничої площі.

Розрахунок яиробиичої Ішщі цеху (дільниці, відділення) ведеться за формулою:

рз ш—І— + fc. м² (3.53)

0,6

де Fy - корисна площа устаткування, тобто площа, зайнята устаткуванням та робочими місцями і зонами їх обслуговування (верстати, підстопні місця до і після обробки, проходи між ни­ми тощо);

0.6 - коефіцієнт використання площі, який враховує проїзди та проходи в цеху;

fc - площа проміжних складів для технологічних витримок і міжопераційних запасів.

Розрахунок площі, зайнятої устаткуванням, доцільно ввести у відомість (табл.3.16). Значення площ на кожне робоче місце (графа 5) приймається у відповідності з нормами технологічного

проектування деревообробних підприємств. Площі, зайняті конве­єрами, напівавтоматичними та автоматичними лініями, а також нестандартним устаткуванням, визначаються безпосереднім обміром за фактичними габаритними розмірами, включаючи площі підстопних місць та зон обслуговування.

Таблиця 3.16

Відомість розрахунку площі, зайнято! устаткуванням та ро­бочими місцями

N п/п	Назва устатку­вання та робо­чих місць	Тип, марка	Кіль­кість	Площа, зайнята устат­куванням та0робочими місцями, \г		При­мі т-ка
				Одиниці	Всього
і	2	3	4	5	6	7

Під технологічним плануванням цеху розуміють план розта­шування агрегатів, робочих місць, проїздів, проміжних складів і місць технологічних витримок, допоміжних дільниць, побутових приміщень тощо. Планування починається в розробки схеми ор­ганізації робочого місця. Робоче місце - це частина виробничої площі, на якій в певному порядку розташовані технічні засоби та пристрої, необхідні для виконання даної операції»

Оснащення та планування кожного робочого місця залежать від ступеня їх спеціалізації І типу виробництва (серійне, ма­сове та ін,). Структура робочого місця включає:

- технологічне оснащення (верстат, агрегат, стенд, техно­логічну оснастку, обробний інструмент, контрольно-вимірювальні

інструменти та прилади);

'- допоміжні засоби ' закріплені заданим робочим місцем підіймальне-транспортні засоби (підйомник, роликовий конвеєр. таль та ін.) та налагоджувальний інструмент;

-' виробничі меблі ~ для виконання ручник робіт і для роз­ташування та зберігання інструментів, пристосувань (стіл, сидіння, шафи, стелажі, тумби тощо);

- дрібний виробничий інвентар (підставки, иідстопні місця або ємкості для заготовок, деталей, відходів);

-. санітано-гігієнїчні установки, пристрої для вентиляції, видалення пилу, кондиціювання повітря і т.д.;

- енергетичне обладнання (електроустановки і місцеве освітлення, обладнання для забезпечення стисненим повітрям то­що;

. - засоби інформації, зв'язку, сигналізації і обладнання для виконання контрольних і облікових дій, а також автоматич­ного та дистанційного керування.

Робочі місця поділяють на три основні групи:

- ручної роботи (столярів та ін.);

- машинно-ручної роботи, включаючи роботу на напівавтома­тичних лініях з періодичним заправленням матеріалами;

- робочі місця управління автоматичними лініями.

Кожній з названих груп робочих місць властиві свої прин­ципи і методи організації. Так, в організації робочих місць ручної роботи переважають завдання раціонального планування технологічного оснащення і предметів праці, різного інструмен­ту та інвентаря, що сприяє скороченню робочого часу і полег­шенню фізичної праці. Для робочих місць другої групи основними вимогами є оснащення місць додатковими автоматичними пристроя­ми, які полегшують виконання робітником допоміжних (наприклад, завантажувально-розвантажувальних) операцій. На робочих місцях дистанційного керування основним завданням є вибір пульта,

конструкція якого повинна забезпечувати психофізіологічні умо­ви сприйняття оператором інформації та здійснення контролю за ходом процесу. При розв'язанні завдань організації робочих місць враховують рекомендації та вимоги ергономіки, яка б час тиною наукової організації праці, Раціональне планування робо­чого місця, конструктивні рішення виробничих меблів та інвен­таря повинні забезпечувати зручні та безпечні ушви праці* усунення втрат робочого часу ка зайві рухи за рахунок правиль­ного розташування елементів робочого місця» ефективне викорис­тання площі при можливості безперешкодного підвезення загото­вок і вивезення готових деталей, зручні умови огляду, технічного обслуговування та ремонту устаткування. Вихідними даними для розробки плану цеху є:

- попередні або базові розміри'та форма цеху в_плані;

- вид і кількість робочих місць та стаціонарного транс­портного устаткування; .

- розміри, цехових складів, форма і розміри допоміжних приміщень;

- вид транспортних засобів і способи транспортування предметів праці.

Роботу по плануванню цеху розпочинають з визначення його габаритних розмірів (наближено) в плані/ виходячи в розрахова­ної виробничої площі, прийнятої ншрини прогонів та вимог тех­нології. Рекомендується ширина прогону 12, 18, 24, ЗО і 36 м. При технологічній необхідності ширину прогону можна приймати і більшою 36 м, а кратністю б м. Довжину будівлі визначають шля­хом ділення розрахункової площі цеху на ширину прогону і зак­ругляють до найближчого більшого значення, кратного 6м (у ви­няткових випадках 12 м).. Крок колон у крайніх рядах одноповерхових будівель 6 м (у виняткових випадках 12 м); в середніх -б або 12 м. При виконанні проекту реконструзщГі розрахункову виробничу площу цеху порівнюють s фактичною і* якщо остання не менша розрахункової, приступають до пробного планування устат­кування та робочих місць.

При р&шшдовашгі усжтфзаявя необхідно враховувати нас­тупні основні вимоги та рекомендації:

1.Устаткування необхідно розташовувати у відповідності з технологічним процесом, забезпечуючи пряшточність виробництва s .найкоротшиші шляхами руху предмета праці в процесі обробки без зворотних, перехресних та нетлеподібних рухів, які створю­ють зустрічні потоки.

2.План і організація робочого місця повинні забезпечувати необхідні зручності І безпеку роботи. Робочі місця треба роз­ташовувати в освітленій зоні, а затемнені дільниці використо­вувати для цехових складів тощо. Висота штабелів біля устатку­вання повинна бути не більша 1,7 м від підлоги. При обробні заготовок довжиною понад 2 й необхідно передбачати додаткові опори перед і за верстатом.

3.Віддаль між устаткуванням, підстопними місцями та еле­ментами будівель повинна забезпечувати можливість під'їзду, підходу до верстата, безпеку роботи і повинна бути не менше;

-. від тильної або бокової сторони верстата (найбільш вис­тупаючої • рухомої частини) до стіни - 0,6 м;

- від поздовжньої сторони підстопного місця до стіни -1,0 м;

- між тильною стороною верстата і поздовжньою стороною лідстопного місця сусіднього верстата - 1,0 м;

- між тильними сторонами верстатів - 0,7 м;

- між поперечними сторонами підстопних місць при транс­портуванні заготовок безрейковими візками; при довжині деталей до 2 м - 1,0 м, при довжині деталей понад 2м- 1,5 м; при од-ностороньому русі візків з підйомною платформою (для ма­теріалів любої довжини) - 2,0 м;

від передньої або бокової сторони верстата до поз­довжньої сторони підстопного місця - 0,5 м;

- від передньої (задньої) сторони верстата до поперечної сторони підстопного місця - 0,75 м;

- між підстопними місцями, де знаходиться робітник, для верстатів непрохідного типу - 1,2 м;

- між сушарками (для лакофарбових покриттів тощо) - не менше 1,5 м;

- між стіною будівлі і сушаркою - не менше довжини ролика плюс 1,5 м;

- ширина зони обслуговування верстата повинна знаходитись в межах від 750 до 1000 ш;

- між двома сусідніми верстатами прохідного типу в нап­рямі потоку - де менше трикратної довжини найдовшої заготовки.

4.У цеху необхідно передбачати головний і другорядні про­їзди. Головний проїзд (вздовж цеху) призначений для руху людей і транспортування предметів праці; його ширина повинна бути не менша 2м при односторонньому русі і не менша 3 м - при дво­сторонньому. При значній довжині цеху через кожні 50 м довжини необхідно передбачати поперечні проїзди шириною 3...4 м. Поло­ження кожного робочого місця по відношенню до головного проїз­ду повинно> забезпечувати вільний під'їзд до підстопних місць та устаткування. >

5.Видалення відходів і пилу від верстатів повинно бути механізовано. Устаткування, робота на якому супроводжується шкідливими виділеннями, необхідно по можливості встановлювати в ізольованих приміщеннях з вентиляцією.

б.Виробничі дільниці і допоміжні приміщення розташовують на, плані у відповідності з загальним виробничим потоком. До­поміжні приміщення влаштовують поряд з дільницями, які є ос­новними "Лх споживачами. Наприклад, клеєприготувальне відділен­ня розташовують поряд з пресами і ваймами, лакоприготувальне -біля лаконадивних машин тощо. Таким же чином розташовують компресорну, шаблонну, ремонтні та інструментальні майстерні, вентиляційні камери. При цьому треба враховувати, шрб до­поміжні дільниці не заважали руху деталей у виробничому по­тоці. Санітарно-побутові і конторські приміщення розташовують, виходячи з умови зручності загального компонування цехів.

План цеху виконують в основному у масштабі 1:100, для.ве­ликих цехів - 1:200. На плані повинні бути зображені елементи будівлі (стіни, віконні та дверні пройоми, колони тощо), всі елементи робочого місця (устаткування, підстопні місця, місця робітників та ін.), транспортні засоби, склади і т. д. у відповідності з загальноприйнятими позначеннями в граничних габаритних розмірах з урахуванням крайніх положень рухомих частин. Місце основного та підсобного робітника позначають кружком діаметром 5...10 мм (з урахуванням масштабу креслен­ня). Кружок, що зображає основного робітника, наполовину за­штриховують , при цьому незаштрихована його частина, яка позна­чає лице робітника, повинна бути повернена до верстата. Підсобного робітника позначають світлим (незаштрихованим) кружком. Підстопні місця позначають прямокутниками: до обробки на даному .робочому місці - з однією діагоналлю, після обробки

- 169 -

- з двома діагоналями.

Планування цеху рекомендується виконувати у такій послідовності:

а) розробляють раціональну організацію окремо , ля кожного робочого місця, викреслюють П на листі паперу (картону) в прийнятому масштабі, вирізають (з урахуваннм габаритних розмірів) карточку кожного робочого місця;

б) викреслюють у прийнятому масштабі габаритні розміри цеху і показують всі основні будівельні елементи (стіни, віконні та дверні пройоми, колони тощо);

в) у відповідності з запроектованим технологічним проце­сом з урахуванням перелічених вище вимог і рекомендацій ведуть пошук раціонального планування робочих місць шляхом накладання карточок на план цеху і відповідних їх переміщень; цехові склади, робочі місця, проходи і проїзди розташовують так, щоб забезпечити зручність і безпеку роботи, можливість монтажу, демонтажу і ремонту устаткування, зручність підвезення та ви­везення заготовок і деталей, прибирана відходів;

г) викреслюють на плані цеху найбільш раціональний варіант розташування робочих місць, складів, стаціонарного транспортного устаткування та ін.;. устаткування, транспортні засоби, нанесені на план, позначаються*порядковими номерами і вносяться під Ідами номерами в експлікацію; позиції нумерують за ходом технологічного процесу, при цьому номери позицій ус­таткування однакових марок повинні співпадати* підстопним місцям номера позицій не присвоюються; на кресленні плану вка­зують розміри елементів будівлі у відповідності з правилами оформлення будівельних креслень, а також розміри, які визнача­ють розташування устаткування по відношенню до елементів будівель; кількість останніх повинна бути мінімально не­обхідною.

3.11. Проектування заходів з охорони навколишнього середовища

До факторів шкідливого впливу виробництва на навколишнє середовище, включаючи санітарно-гігієнічні умови робочої зони, відносяться; виділення газів, пари, пилу, тепла, шум, вібрація,, електромагнітні поля та випромінювання, а також ут­ворення твердих та рідкмх відходів.

Найсуттєвішими для деревообробної галузі є шкідливі фак­тори, пов'язані з викздаш в атмосферу, Вони характерні прак­тично для всіх видів виробництв механічної, хімічної та захис­ної обробки, опорядження і склеювання деревини, підготовки клейових, лакофарбових та ікншх синтетичних матеріалів. Джере­лами викидів є : відсмоктувальна вентиляція, пневмотранспорт, установки.обробки антисептиками, димові труби котельних, ус­таткування гідротермічної обробки деревини, транспорт, деякі види технологічного устаткування та звалища (при горінні та розкладанні відходів).

Серед джерел викидів виділяють організовані (через спеціальні пристрої) і нерргашшвшгі (внаслідок порушення технології, відсутності відсмоктування тощо). Джерелами заб­руднення, стічних вод є виробництво деревноволокнистих плит мокрим способом, фільтри та пастки пилу, Іаейових та лакофар­бових матеріалів, установки захисної та гідротермічної обробки деревини. Вивезення відходів виробництва (деревних і полімер них матеріалів, клеїв, смол, лакофарбових матеріалів^ тиків тошр) на звалища стає причиною одноокого

І71 -грунту, вод і атмосфери.

При проектуванні, реконструкції і експлуатації деревооб­робних підприємств повинні передбачатися заходи попередження забруднення навколишнього середовища - атмосферного повітря, грунту та підземних вод. Основні вимоги стосовно проектування та експлуатації деревообробних та опоряджувальних цехів можуть бути зведені до таких заходів:

- створення надійних конструкція і забезпечення безпе­ребійної та ефективної роботи очисних споруд;

- організація утилізації відходів виробництва;

- вдосконалення технологічних процесів з метою зменшення кількості відходів, усунення або зменшення можливості забруд­нення виробничого та зовнішнього середовища, шкідливої дії шу­му та вібрації;

- екранізація всіх установок, які випромінюють електро­магнітні хвилі високої частоти;

- випуск продукції, яка задовольняє вимоги стандартів якості навколишнього середовища;

- утворення навколо цехів зелених зон, озеленення тери­торії підприємства, створення санітарко-захисних зон тощо.

Оцінку джерел, речовин та факторів шкідливого впливу на навколишнє середовище проводять на основі довідково-інфор­маційних матеріалів-, розрахунків, прогнозів та даних підприємств і оіідогаздяюїь з діючими нормативами. До кормова->?ш $&лтш відкосяться граничне допустимі концентрації (ГДК) •:?& оріШітШні безпечні рівні впливу (ОБРВ).

З метою зниження шкідливого впливу виробництва на навко­лишнє середовище б проект мосять пропозиції з використання шловідходшх та безвідходних технологічних процесів, - 172 -

нешкідливих матеріалів, утилізації відходів, засобів очищення повітря та стічних вод. Найбільш ефективним е напрям зниження рівня шкідливих факторів у джерелі їх утворення на основі вдосконалення технології, техніки і використовуваних ма­теріалів.

Очищення технологічних викидів від пщу вимагає викорис­тання циклонів високого ступеня очищення , фільтрів і систем з рециркуляцією повітря. Всі деревні відходи, які утворюються в процесі виробництва, повинні утилізуватися. Тирса, дрібна стружка та деревний пил повинні брикетуватися і направлятися на гідролізні заводи або використовуватися .як паливо. Відходи клеїв і опоряджувальних матеріалів не повинні попадати в ка­налізацію. Забруднене парами шкідливих речовин повітря, що ви- , кидається з цеху, обов'язково мусить проходити через ад­сорбційні і каталітичні фільтри або через спеціальні печі, топку сушильних установок і котелень .

З метою захисту працюючих від високого рівня шуму перед­бачають установлення на окремих верстатах шумозахисних ков­паків і забезпечення робітників засобами шумозахисту. При не­допущенні скидання стічних вод безпосередньо у водоймища або міську каналізацію у зв'язку з їх забрудненням чи високою температурою на підприємстві передбачають очисні або охолоджу­вальні споруди. В залежності від специфіки виробництва можуть передбачатись і інші заходи з охорони навколишнього середовища,

Запитання для самоконтроль

1. Основні групи деревообробних підприємств та їх коротка

2. Види деревообробних підприємств за обсягом і характе­ром виробництва. .-....,

^Виробнича потужність підприємства та порядок ї ї визна-

- 173 -чення.

4.Проектна потужність та 1! визначення.

5.Виробнича пдсща та її характеристика.

6.Поняття "вузьких" місць на виробництві та порядок їх

виявлення.

7.Виробнича програма і номенклатура продукції, їх визна­чення.

б.СпецифікацІйна програма та її визначення.

9.Порядок розрахунку приведеної програми.

10.Коефіцієнт приведення та порядок його визначення.

ІІ.Конструкторсьюо-технологічна група, її характеристика.

12.Умовна програма та її визначення.

13.Основні вихідні дані для розробки технологічного про­цесу.

14.Основні фактори* які повинні враховуватись при проек­туванні технологічного процесу.

16.Фактори, які повинні враховуватись при виборі устатку­вання.

16.Основні етапи технологічного процесу виготовлення щи­тових деталей.

17.Технологія і устаткування розкрою плитних матеріалів.

18.Устаткування для калібрування деревностружкових плит.

19.Технологія та устаткування підготовки є готовок з на­турального шпону до облицювання.

20. Технологія підготовки синтетичного шпону до облицюван­ня.

21.Устаткування для облицювання щитів натуральним шпо­ном.

2Е. Технологія ламінування деревностружкових шшт.

23. Облищшання меблевих щитів методом каширування.

24.Технологія облагороджування поверхні деревностружкових шшт шляхом імітації текстури методом друкування,

25. Місце розкраю багатократних заготовок на однократні в технологічному процесі виготовлення щитових деталей.

26.Устаткування для механічної обробки та облицювання плоских*кромок щитових деталей.

27.Сучасна технологія облицювання профільних кромок.