Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
PNK-51_Lektsiya_3.doc
Скачиваний:
65
Добавлен:
16.02.2016
Размер:
141.31 Кб
Скачать

Сутність процесу навчання у вищій школі

1. Сутність і структура процесу навчання.

2. Поняття методів навчання, їх класифікація.

3. Загальна характеристика форм організації навчання у вищій школі.

1. Сутність і структура процесу навчання

Навчання – це процес засвоєння студентами інформації у вигляді знань, умінь і навичок за допомогою викладача як організатора цього процесу. Процес навчання за своєю сутністю є рухом, шляхом пізнання від незнання до знання, від неповного до більш повнішого, ширшого й точнішого знання.

Поняття «навчальний процес» охоплює усі компоненти навчання: викладача (форми, методи і засоби навчання, які він використовує); студента (працює під його керівництвом на занятті та самостійно вдома); забезпечення навчального процесу наочністю й технічними засобами. Навчальний процес є активною взаємодією між викладачем і студентом, яка складається із двох взаємопов'язаних процесів – викладання й учіння.

Викладання – це діяльність викладача в процесі навчання, під час якої він ставить перед студентами пізнавальні завдання, повідомляє нові знання, організує спостереження, лабораторні й практичні заняття, керує самостійною роботою, перевіряє якість знань, умінь і навичок.

Учіння – цілеспрямований процес засвоєння студентами знань, оволодіння уміннями й навичками. У широкому значенні учіння є оволодінням суспільним досвідом із метою його використання у житті. Викладач може навчати безпосередньо або опосередковано (через систему завдань).

Структура процесу учіння передбачає ряд взаємопов’язаних компонентів: сприймання (безпосереднє, опосередковане), розуміння (усвідомлення, осмислення, осяяння), запам’ятовування, узагальнення і систематизацію, застосування, дієву практику як поштовх до пізнання і критерій істинності здобутих знань.

Структурно процес навчання утворюють такі компоненти:

  • цільовий – формування мети вивчення матеріалу на занятті, навчального предмета та освітньої мети навчального закладу;

стимулюючо-мотиваційний – спонукання студентів до активної пізнавальної, діяльності, формування у них відповідної мотивації;

змістовий – оптимальний підбір предметів навчального плану, змістовність навчальних програм і підручників, а також продуманість змісту кожного заняття;

операційно-дієвий – підбір прийомів, методів, форм і засобів навчання;

контрольно-регулюючий – контроль за засвоєнням знань, сформованістю умінь та навичок;

оцінно-результативний – виявлення рівня знань, умінь і навичок кожного студента, причин неуспішності і їх усунення.

Основними функціями процесу навчання є:

1. Освітня функція – базова і передбачає засвоєння студентами системи наукових знань, формування умінь і навичок.

2. Виховна функція спрямована на формування наукового світогляду студентів шляхом засвоєння системи наукових знань про природу, суспільство і людину, виховання моральних, трудових, естетичних і фізичних якостей.

3. Розвиткова, особливо для духовного, психічного і фізичного розвитку студента, має глибокий соціально психологічний і педагогічний зміст. Зміст і мета освіти – забезпечення постійного розвитку студента, його духовне становлення, гармонізація відносин із особою та іншими, із соціальним оточенням. Освіта на державному рівні створює умови для розвитку і саморозвитку, виховання і самовиховання, учіння і самоучіння усіх і кожного.

4. Функція самовдосконалення має забезпечити постійну самоосвіту студентів, самовиховання, систематичне формування навичок і вмінь учіння, мотивацію навчально-пізнавальної та майбутньої професійної діяльності. Виокремлення цієї функції означає орієнтацію освіти на європейський і світовий освітні рівні.

Навчальний процес має свої закони та закономірності, які визначають порядок досягнення цілей і завдань навчання, сприяють ефективному управлінню навчальної діяльності, надають можливість передбачити результати, обґрунтувати та оптимізувати зміст, методи й форми навчання.

Закони дидактики – це її об’єктивні, внутрішні, суттєві та відносні стійкі зв’язки, які виявляються під час організації та проведення навчального процесу.

У вітчизняній дидактиці діють такі закони: 1. Закон соціальної зумовленості цілей, змісту і методів навчання. 2. Закон виховного і розвиткового навчання. 3. Закон зумовленості навчання характером діяльності студентів. 4. Закон цілісності та єдності дидактичного процесу. 5. Закон єдності та взаємозв’язку теорії і практики навчання.

Специфіка дидактичних закономірностей полягає у тому, що вони відображають стійкі залежності між усіма елементами навчання – діяльністю викладача, діяльністю студента і об'єктом засвоєння, тобто змістом навчання. Знання закономірностей навчання сприяє глибшому пізнанню його принципів.

Навчання здійснюється на основі обґрунтованих і перевірених практикою дидактичних принципів. Зумовлені закономірностями і завданнями виховання й освіти, принципи навчання визначають його спрямованість, зміст, організаційні форми і методи.

Принцип навчання (дидактики) – твердження, що визначає зміст, організаційні форми та методи навчальної роботи вузу.

Сучасна дидактика розглядає такі принципи:

1. Принцип науковості передбачає вивчення студентами системи наукових тверджень і використання у навчанні методів, близьких до тих, які застосовуються у певній науці. Цей принцип вимагає розкривати причинно-наслідкові зв'язки явиш, подій, процесів, проникати в їх сутність, демонструвати могутність людської думки.

2. Принцип систематичності й послідовності передбачає системність роботи викладача, врахування пройденого матеріалу при вивченні нового, розкриття нового матеріалу частинами, фіксування уваги студентів на основних питаннях, продумування системи занять, показ внутріпредметних і міжпредметних зв'язків, систематичне відвідування занять, послідовність виконання домашніх завдань, постійне повторення навчального матеріалу.

3. Принцип доступності – навчання ефективне за умови, коли зміст, форми, методи відповідають віковим особливостям, розумовим можливостям. Реалізація принципу передбачає дотримання правил «від простого до складного, від відомого – до невідомого», від «близького – до далекого».

4. Принцип зв'язку навчання із життям реалізують, спираючись на життєвий досвід студентів, застосовуючи набуті знання у діяльності, розкриваючи їх практичну значущість.

5. Принцип свідомості й активності студентів випливає з мети і завдань національної школи та тих особливостей, які передбачає осмислений підхід до опанування знань. Свідомість у навчанні забезпечується високим рівнем її активності.

6. Принцип наочності вимагає будувати процес навчання на основі живого сприймання студентами предметів і явищ об'єктивної дійсності. Адже чуттєве сприймання навчального матеріалу сприяє формуванню чітких образів уяви, активізує розумову діяльність, є дієвим засобом усвідомлення матеріалу, і залежно від характеру відображення навчальних об'єктів

7. Принцип міцності засвоєння знань, умінь і навичок. Знання, уміння та навички є міцними, якщо утворюють систему, що постійно оновлюється, уточнюється і закріплюється (запам’ятовування нового матеріалу в поєднанні з пройденим; активізація студентів під час повторення; нове групування матеріалу з метою його систематизації; виділення при повторенні головних ідей; використання під час повторення різноманітних методів, форм і підходів; самостійне творче застосування знань; постійне повернення до раніше засвоєних).

8. Принцип індивідуального підходу до студентів дає змогу в умовах колективної навчальної роботи кожному йти своїм шляхом. Реалізовуючи його, враховують рівень розумового розвитку кожного, знання, уміння, пізнавальну, практичну самостійність, інтереси, наполегливість, працездатність. Педагог має добре знати особливості навчально-пізнавальної діяльності студентів, уміти надати їм допомогу, організувати індивідуальну роботу з тими, хто її потребує.

9. Принцип емоційності ґрунтується на тому, що в процесі пізнавальної діяльності у студентів виникає певний емоційний стан, почуття, які можуть сприяти або заважати успішному засвоєнню знань. Сприяють активізації жвавий, образний виклад навчального матеріалу; оптимістична довершеність та логічність подання інформації, використання цікавих прикладів; мова, ставлення викладача до студентів, його зовнішній вигляд та ін.

Принципи навчання тісно взаємопов'язані і зумовлюють один одного. Жоден із них не може бути використаний без урахування інших. Тому у процесі навчання необхідно керуватися усіма принципами.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]