1.3. Лісовідновлення та лісозбереження.

Відновлення лісів України відбувається переважно за рахунок створення лісових культур. Великі обсяги штучного лісовідновлення припадають на післявоєнний період. З 1949 по 1365 р. щорічно нові насадження створювали на площі 100…120 тис. га. лише за 1948 - I960 р. р., на вкриту лісом площу переведено 2, 3 млн. га лісових культур. Тепер насадження штучного походження у лісовому фонді становлять майже 50%, особливо велика частка їх у лісах Степу (58%) і Лісостепу (46%).

Обсяг лісовідновлення визначається нині переважно розмірами розрахункової лісосіки, оскільки на землях лісового фонду, що належать до відання державних органів лісового господарства, майже всі лісові культури закладаються у місцях вирубування лісу. Враховуючи стан лісового фонду та обсяги ко­ристування лісами, найближчим часом не можна очікувати помітного збільшення лісовідновлення. Обсяг захисного лісорозведення (створення лісосмуг та протиерозійних насаджень на пісках, яружно-балкових схилах вздовж річок, водосховищ тощо) повністю залежить від площі земель, які передаються для цього сільськогосподарськими підприємствами. Якщо в 1949…1953 р. р. протиерозійні насадження та лісосмуги в середньому закладали на площі відповідно 6O та 52 тис. га, то в 1992 р., такі роботи було здійснено в набагато менших масштабах - 11,6 і 2,3 тис. гектарів.

Серед основних причин такого різкого падіння найбільш ймовірними е скорочення загальної площі незаліснених еродова­них земель, а також те, що землевласники не зацікавлені нада­вати такі землі для створення насаджень, оскільки вони часто використовуються як пасовища.

1.4. Шляхи поліпшення використання лісосировинних ресурсів України.

Зниження залежності лісового комплексу України від поставок з-за її меж можливе за рахунок знаходження резервів дерев­них ресурсів шляхом збільшення повного використання всієї біомаси дерева, вторинних та інших волокнистих матеріалів і вивільнення цільної деревини різноманітними замінниками, а та­кож за рахунок приросту місцевого виробництва лісосировини. Останній вимагає значного розширення площ садіння і сівби лісу, вирощування спеціальних лісів плантаційним способом, підвищення продуктивності наявних і створюваних деревостанів, особливо лісів, переданих сільськогосподарським господарствам та підприємствам, переорієнтації експлуатації лісів першої груші та інших захисних лісів,

Основний принцип лісокористування в Україні - раціональне використання лісових багатств з метою максимального задоволен­ня потреб народного господарства в деревині та інших продуктах лісу за умови збереження і посилення водоохоронно-захисної ролі лісів, проте гостра потреба в деревині у післявоєнний період вимагала проведення рубок лісу в значно більших обся­гах, ніж передбачалося лісосікою. Використання розрахункової лісосіки в 1946...I960 роках становило 232%, в 1951... 1960 p.p. - близько 185%, 1961...1966 - 132%, 1966…1970 p.p. – 107%. З 1971 року розмір рубок головного користування ( посту­пових, вибіркових, суцільнолісосічних) не перевищував рівня розрахункової лісосіки. В 1981...1986 p.p. по рубках головного користування заготівлю зменшено більш ніж у 1,5 рази, хоча се­редньорічний обсяг заготовлюваної деревини від усіх видів рубок лісу збільшився за цей період на 6%. Помітно зменшилась заготівля деревини від лісовідновлювальних рубок у лісах першої групи, що в економічних і природоохоронних позицій не може вважатись виправданим. При рубках головного користування ми щорічно недобираємо 3 млн. м³ деревини. Тому значним резервом зростання заготівлі лісу може бути збільшення частки вибірко­вих і поступових рубок не менше, як у 1.5 рази, що забезпечить у перспективі суттєвий економічний ефект.

Починаючи з 1961 року, провідне місце у заготівлі дереви­ни отримали рубки догляду за лісом. Вони передбачають періодичну вирубку дерев з метою поліпшення природного складу насаджень, підвищення їх якості, продуктивності та біологічної стійкості, скорочення строків вирощування технічно стиглої де­ревини, посилення водоохоронно-захисних функцій та інших корисних властивостей лісу. Залежно від віку насаджень застосовують такі види рубок догляду, як освітлення, прочищення, проріджування, прохідні рубки. Окремими видами е санітарні рубки, догляд за підліском, узліссям, обрізування гілок, сучків тощо. Щорічна частка заготівель деревини від рубок догляду за лісом в 1981 ... 1985 p.p. зросла більш ніж у два рази порівняно з 1961...1965 роками. Фактично це привело до "пе­рекачування" головного користування у проміжне, що виражається у вирубуванні найвеликих дерев у лісі. Щорічно при рубках догляду заготовляють 7,7 мли. м³, або 1,3 м³ в одного та вкритої лісом площі, що у 2,2: рази більше заготовлюваної деревини з 1 га вкритої лісом площі СРСР від усіх видів рубок лісу, Пере-руби при рубках догляду призвели до зниження продуктивності функціонуючих деревостанів порівняно з цільовими, нормальними лісами.

Ліси України закріплені за кількома фондоутримувачами: 71,9% знаходиться у веденні Мінлісгоспу І Мінпрому, 23% лісів передано у довгострокове користування Держагропрому, 5,1% -Міноборони, Мінводгоспу та місцевим радам народних депутатів.

Слід зазначити, що у переданих на довгострокове користування лісах продуктивність деревостанів нижча, ніж у лісах держлісфонду, а лісове господарство і лісокористування ведуть­ся з порушенням лісового законодавства. Середній запас дере­востанів Держагропрому становить 98 м³/га, що в 1,6 paзи мен­ше, ніж у лісах Мінлісгоспу, Якщо б продуктивність лісів Держ­агропрому підвищити до рівня держлісфонду, то лісозаготівля зросла б до 5,6 млн. м³, тобто щорічно ми недобираємо понад 4 млн. м³ деревної сировини.

На підставі досліджень встановлено, що в цілому на тери­торії України ступінь використання природної родючості лісових земель становить 70 ... 80%, що свідчить про наявність ре­зервів інтенсифікації лісогосподарського виробництва з метою підвищення продуктивності лісів.

Не виключені екстенсивні напрями розвитку розширеного відтворення лісових ресурсів - шляхом садіння і сівби лісу на еродованих, низькопродуктивних землях й таких, що не використовуються. Для садіння лісів можна використати 3966 тис. га у південних та південно-східних областях, де лісистість нижча від оптимальної в 2.0 ... 2.5 рази, а площа лісів на душу населення в 2...10 разів нижча від норми. Залісення цих земель поліпшило б ґрунтове-кліматичні умови забезпечило б підвищення врожайності сільськогосподарських культур, а в перспективі - поставки деревини досягли б 12.5 млн. м³.

В Україні недостатньо використовують можливість отримання деревини від захисних смуг і насаджень, загальна площа яких складає 883,3 тис. га. Переорієнтація ведення цих насаджень зa промислово-експлуатаційним типом дала б можливість отримувати щорічно 2,5 млн.м³ деревини. У країнах Європи частка надход­жень деревини від захисник насаджень досягає 40%.

Резервом отримання деревини в реалізація ідеї цільового ведення функціонуючих лісів. Щорічне зниження проміжного користування лісів ( біля 30% проріджувань і 40...50% прохідних рубок ) і збереження обсягів головного користування забезпечать досягнення еталонного стану лісів. Через 50 ... 50 років збільшення приросту становитиме біля 10 млн. м³ деревини, заготівля її від рубок головного користування досягне 24 млн. м³ і рубок догляду - до 4,5 млн. м³.

Суттєвим резервом отримання сировини є лісосічні підходи ( пні, кора, гілки, корені), які практично не використовуються й при лісозаготівлях не враховуються/ При щорічній заготівлі 14,5 млн. м³ деревини на лісосіці утворюється біля 7,5 млн. м³ відходів, г яких кора складає - 2,9 млн. м³. гілки -2.4 і пні - 2,2 мдн.м³, що становить 1/3 біомаси вирубуваних деревостанів Ці відходи можна використовувати для виготовлення па­ливних брикетів ( із гілок), добрив ( iз кори), хімічних препа­ратів (із пнів, кори, гілок), а також у будівництві, тарному і целюлозно-паперовому виробництвах. З пневого осмолу виробляють смолу, скипидар, деревне вугілля, в кори берези - фармакопей­ний дьоготь, в хвої - вітамінне борошно, хлорофіло-каротинну пасту та хвойний екстракт, з деревної зелені - кормові добав­ки. На технологічні цілі використовують також тріску, тирсу, тонкомірну та низькосортну деревину від рубок догляду за лісом. їв загального обсягу лісосічних відходів у статзвітності враховуються лише гілки.

Рівень переробки заготовленої деревини значна її маса йде у відходи. При цьому утворюється 38…40% кускових відходів, 17... 20% - тирси, та 8...12% стружки. Значну частину деревних відходів у результаті вторин­ної переробки застосовують для одержання технологічної тріска клепки, паркетної фризи, ящикової тари, штахетів, сувенірів тощо.

Разом в тим відходи деревини в Україні використовують ще недостатньо. Низький рівень використання деревних відходів -

наслідок їх деконцентрації, недосконалості обліку, техніки й технології переробки. Ступінь концентрації відходів деревини через розосереджування їх по території підприємств різних міністерств та відомств не перевищує 50%. Виходячи з цього, ефективність використання деревних відходів як вторинної тех­нологічної сировини знижується. Ускладнюється також викорис­тання для їх переробки прогресивної технології та устаткування. Треба домогтися, щоб концентрація відходів та їх переробка були економічно ефективними для безпосередніх виробників.

Підвищення ефективності використання деревних відходів вимагає розробки та здійснення системи наукових, техніко-еко­номічних та органіваційно-господарських заходів, як:

- впровадження у виробництво мало - та безвідходних техно­логій, прогресивного устаткування;

- комплексного використання лісосировинних ресурсів на основі більш повної їх переробки, утилізації всіх компонентів деревини у лісопильно-деревообробному виробництві;

- розробки менш деревомістких конструкційних матеріалів, освоєння нових та розширення виробництва високоефективних видів продукції (деревне борошно, паркет, пресовані паливні брикети.

- розширення поквартально-блочної системи рубок лісу, концентрації лісопилення та деревообробки, поглиблення спеці­алізації лісогосподарського та деревообробного виробництв;

-організації виробництва пресованих матеріалів із здрібненої деревини для виготовлення тари, меблевих деталей тощо;

-покращення інвестиційного процесу в лісовому комплексі за рахунок підвищення асигнувань на реконструкцію та техно-­ логічне переозброєння лісозаготівель та деревообробки;

- вдосконалення нормативної бази відходів, покращення їх обліку в процесі лісовирощування, лісозаготівель та деревооб­робки;

- покращення організації збирання відходів, що утворюють­ся в сільськогосподарських господарствах, сфері побуту, інших дрібних споживачів деревної сировини, та передача їх для пере­робки спеціалізованим підприємствам;

скорочення втрат відходів на лісосіках, при транспорту­ванні та зберіганні;

створення пунктів переробки відходів на технологічну тріску і постачання тріски споживачам для виробництва деревних плит, целюлози тощо.

- використання лісосічних відходів на основі впровадження удосконалених пересувних рубальних машин та стаціонарного ус­- таткування на нижніх складах;

удосконалення технології розкряжування деревини, яка забезпечує зменшення об'єму тирси;

-удосконалення устаткування та технологічних процесів у виробництві деревних плит, розширення використання для цього тирси, шпону-рванини, некондиційної сировини;

- збалансування співвідношення використання деревних відходів на технологічні та паливно-енергетичні потреби;

- збільшення обсягу заготівлі та переробки вторинної си­ровини й для виробництва продукції промислового призначення та товарів народного споживання;

- збільшення використання деревної кори та відходів обкорування деревини для виробництва дубильного екстракту, дьогтю, паливних брикетівтощо.

Для виробництва тари щорічне споживання лісоматеріалів становить 28% від загального обсягу ( 8 млн. м³

цільної деревини, з неї понад 4,6 мли. м³ пиломатеріалів). Розробка і впро­вадження прогресивної технології та конструкцій тари, застосу­вання полімерних матеріалів і картону може забезпечити до 8005 .року зменшення споживання цільної деревини у 2 рази. Одна тон­на тарного картону, на виготовлення якого витрачається 4,5 м³ низькосортної деревини, замінює у тарному виробництві 15 м³

Якщо врахувати, що потреба України в картонній тарі до 2005 року складе 1,5 млрд. м² гофрованих ящиків, то виготов­лення такої кількості тарного картону вимагатиме 4,2 млн. м³ низькосортної деревної сировини і дозволить зекономити 12,5 млн. м³ ділової деревини. В Україні сьогодні фактичне вироб­ництво гофротари на одного мешканця складає 4...5 м² (при пот­ребі 30 м² і наявності потужностей з розрахунку 9 м² ), тоді як у країнах з розвиненою целюлозно-паперовою промисловістю – в 10...20 разів більше.

Світовою практикою доведено, що переробка деревини хімічним способом дає найбільший економічний ефект і забезпе­чує можливість найповніше використовувати її як сировину. У промислово розвинених країнах понад третину використовуваної деревини переробляють у целюлозно-паперовій промисловості. У США виробляється за рік 54 мли. т целюлози, в СРСР (в 1990 р.) - 7,5 млн. т , в Україні - 0,4 млн. т. Звідси і постійний дефіцит паперу; на душу населення виробляється паперу: в Укра­їні - 6,8 кг., Білорусі - 19,5, Польщі - 24,0, Литві -27,0, Болгарії - 29,0, Латвії - 37,0, Естонії - 51,0, Чехо-словаччині - 65,0 кг. Змінивши структуру використання деревини в країні, застосовуючи листяну деревину та відходи деревооброб­ки, в Україні можуть бути всі передумови для створення потуж­ностей з виробництва деревної целюлози та інших напівфабри­катів не менше 1,5 млн. тонн в рік.

Хімічним способом можна практично повністю переробляти деревину: виділяти целюлозу (близько 50% всієї деревини) для виробництва паперу і картону, використовувати частину деревини для отримання так званих побічних продуктів - талієвого масла, скипидару, органічних кислот, мила, кормових дріжджів, спирту (залежно від способу варіння) або спалювати розчинену частину деревини з метою регенерації хімікатів і отримання теплової та електричної енергії для виробництва. При цьому частка покриття потреб в енергоресурсах целюлозно-паперових підприємств влас­ними, джерелами у розвинених країнах перевищує 50 % ( у США -58%) і фактично може досягти 70%.

Йдучи цим шляхом, підприємства Швеції, яка є світовим лідером у хімічній переробці деревини (66 %), знизили споживан­ня мазуту втричі (в 2,1 до 0_,7 млн. тонн в рік) за рахунок комплексної переробки деревини. Враховуючи велику питому вагу енергоресурсів у собівартості продукції, вироблення підприємствами власної енергії шляхом використання відходів основного виробництва і вторинних енергоресурсів дає змогу значно поліпшити їх економічне становище.

Резервами вивільнення лісосировини у будівництві є роз­виток виробництв і використання пресованих, клеєних деталей ніздрюватої конструкції, замінників на пластмасовій і мета­левій основі, а також обмеження користування лісоматеріалами на влаштування тимчасових огорож. При щорічному споживанні на будівництві близько 11 млн. м³ лісопродукції такі заходи мо­жуть забезпечити вивільнення понад 10% сировини, що використо­вується.

Неефективно використовували деревину на паливні потреби. На паливо щорічно витрачають швед 7 млн. м³ деревини, з яких 75% ( дрова паливні, кускові відходи деревообробки і лісозаготівлі) можна використовувати для промислової переробки і ви­пуску продукції на деревній основі. Особливу увагу треба приділити вивільненню дров паливних, яких щорічно споживають біля 3 млн.м³. Порівняння теплотворності ( калорійності) різноманітних видів палива і прийнятих паливних еквівалентів доводить, що деревина має найменший показник. Так, торфині брикети переважають деревину в 2 рази, вугілля - в 3 рази, газ природний - в 4 рази, , топковий мазут - в 5 разів тощо. У цілому, із врахуванням собівартості видів палива, з паливного балансу можна вивільнити до 50% деревини.

Найбільш доступними замінниками деревини є: макулатура, костриця, лушпиння, лоза, які забезпечують розширення сировин­ної бази в основному целюлозне-паперового виробництва. Вико­ристання 1 т цього виду сировини економить біля 4 м³ деревини, зменшує витрату води на 25%, енергії - до 70%, хімікатів і трудових витрат - більш, ніж у 2 рази, сприяє поліпшенню екологічної обстановки. Прогнозоване використання в 2000 р. у ви­робництві паперу та картону 875 тис. т вторинної сировини за­безпечить вивільнення 3,5 млн. м³ деревини.

Передбачене на період до 2005 р. (у порівнянні з 1985 роком) зростання випуску деревоволокнистих плит - в 1,8 , фа­нери клеєної - в 1,1, паперу - в 1,7, картону - в 1,5, бри­кетів паливних - в 3,7 рази може бути забезпечене сировиною без додаткового ввезення з-за кордону. Виробництво таких об­сягів прогресивних видів продукції сприятиме щорічному вивільненню цільної деревини до 23 млн. м³

( при перерахунку зa ко­ефіцієнтами народногосподарської заміни).

Винаходження резервів деревної сировини за існуючих об­ставин вимагає докорінної реорганізації всього господарського механізму лісового комплексу України, У першу чергу терміновій реконструкції повинна піддатися система управління виробництвом, лісокористуванням і переробкою всіх лісових ресурсів. Не­обхідно змінити відношення до охорони своїх багатств. І від слів про невичерпне лісокористування переходити до складання програм лісовідновлення, щоб не обкрадати своїх нащадків і не залишити їх жебраками в колись багатій лісом країні.

Запитання для самоконтролю

1. Обсяги річного споживання деревної сировини народним господарством України.

2. Основні тенденції зміни споживання лісопродукції в Ук­раїні.

3. Лісистість України та її основних регіонів.

4. Характеристика лісового фонду України у порівнянні з країнами Європи та США.

5. Порідний та віковий склад лісів України.

6. Продуктивність лісів України.

7. Порівняльна характеристика лісових ресурсів областей України та рівня їх використання.

8. Динаміка лісовідновлювальних робіт в Україні.

9. Основні принципи лісокористування в Україні,

10. Динаміка зміни обсягів рубок головного користування.

11. Рубки догляду за лісом та перспективи їх використання.

12. Порівняльна характеристика основних показників лісів., закріплених за різними фондоутримувачами.

13. Лісосічні відходи та шляхи їх використання.

14. Шляхи підвищення ефективності використання деревних відходів.

15. Шляхи скорочення споживання лісоматеріалів у вироб­ництві дерев'яної тари.

16. Стан та перспективи розвитку хімічної переробки дере­вини в Україні у порівнянні з країнами Європи та ША.

17. Резерви вивільнення лісосировини у будівництві.

18. Стан та перспективи використання деревини на паливні потреби.

19. Основні замінники деревини та перспективи їх використання.