45) Ліберальні цінності в освіті.

Ліберальна ідеологія розглядає освіту як спосіб поліпшення життя. Важливу роль освіта відіграє в набутті навичок і знань, що формують політичну і громадянську компетентності, соціальний досвід та економічне зростання. Освічене суспільство забезпечить підвищення стандартів життя його членів, а також соціальну стабільність і баланс.

Ліберальна ідеологія зазвичай розглядає загальну освіту як пріоритет. Хоча ліберали не відкидають кар’єру, професійну освіту, вони впевнені в тому, що виконання основних громадянських обов’язків − голосування на виборах і соціально активна поведінка − потребує загальної освіти. Вважається, що завдяки загальній освіті громадяни зможуть приймати рішення, не пов’язані з їх професійною діяльністю або професією. Крім загальної освіти, ліберальна ідеологія особливо зацікавлена в громадянській освіті. Ліберали переконані, що громадянська освіта повинна розвивати знання про інститути та структури влади і заохочувати підростаюче покоління брати участь у політичних процесах.

Ліберальна освітня політика спрямована на забезпечення академічної свободи, зокрема свободи викладання і навчання. Вчителі повинні мати свободу щодо методів викладання в рамках своєї компетенції і спеціалізації. Учні вільні навчатися і можуть користуватися своєю свободою, доки це не суперечить праву вчитетя на викладання та праву інших учнів на навчання. Іншими словами, ліберали забезпечують академічну свободу в певних рамках. Руйнівна поведінка учнів або перевищення вчителями ліміту їх експертизи виходить за рамки гарантії свободи. Методи дослідження, розслідування, розв’язання проблеми повинні домінувати в ліберальній системі освіти.

Мета ліберальної ідеології − деполітизація школи. Школи мають бути вільними від явної політизації. На них не повинні впливати політичні партії та їх ідеології. З іншого боку, ліберальна ідеологія підтримує існування будь-яких шкільних організацій, асоціацій і клубів. Членство в них дає необхідний досвід співробітництва, колективного прийняття рішень, демократичного встановлення правил і процедур тощо. Активна участь у шкільному самоврядуванні допомагає набуттю громадянських навичок, необхідних для життя в сучасному демократичному суспільстві.

46) Освіта у стратегії боротьби з бідністю.

Бідність – це не тільки нестаток продуктів харчування, одягу житла, відсутності доступу до якісного медичного обслуговування. Вона впливає на якість освіти. Більшість людей не може оплатити своє навчання, або отримати якісну освіту в тих місцях, де живуть. Сьогодні вже не для кого не секрет, що доступ до знань – це вагоме знаряддя боротьби з бідністю.

Знаковою подією в цьому контексті став Саміт тисячоліття ООН (вересень 2000 р.), де країни члени, зокрема й Україна, затвердили “Цілі розвитку тисячоліття ООН” як напрям дій боротьби з бідністю, голодом, хворобами, неписьменністю, деградацією природного середовища та дискримінацією жінок.

Подолання бідності, окреслена Самітом ціль для виконання до 2015 р., є актуальним завданням для України на сучасному етапі: згідно з офіційною статистикою, 25-30% українців живуть за межею бідності, а альтернативні розрахунки Міжнародної організації праці (1999) подають показник бідності серед дорослого населення на рівні 57%

Важливою складовою послідовної роботи ООН в Україні, націленої на сприяння нашій країні в розвитку соціальної сфери на сучасних демократичних засадах через реформування національної системи освіти є проект ООН “Інновація та оновлення освіти для покращення добробуту та зниження рівня бідності”.

Діяльність проекту стала своєрідним каталізатором революційних перетворень в освіті. Вперше в Україні, широко залучивши громадськість до обговорення проблем і пріоритетів освітньої сфери, розроблено стратегію розвитку освіти на чверть століття — Національну доктрину розвитку освіти. Надання технічної допомоги Міністерству освіти і науки України у створенні такої стратегії стало першим етапом роботи проекту (2001 р.).

Другий етап проекту (2002 р.) було сфокусовано на аналізі освітньої політики та підготовці політичних документів на кшталт “білої книги”, що на сьогодні є абсолютно новим для України. Саме технологія аналізу політики, як діяльність з метою діагностування проблеми та вироблення рекомендацій для прийняття найоптимальнішого рішення є тим інструментом, який використовується у світі при формуванні державної політики. Оскільки окреслена в Національній доктрині парадигма подальшого розвитку потребує як вибудови відповідної освітньої політики, так і пошуку ефективних механізмів її реалізації, супроводження процесу впровадження Доктрини в освітянську практику, шляхом підготовки рекомендацій для МОН, став ідеєю другого етапу проекту.