16. Правила спадкування відумерлого майна

Ситуації, коли у випад­ках спадщини відсутні як спадкоємці за заповітом, так і спадкоєм­ці за законом, називається «відумерлість спадщини».

Що стосується переходу до держави відумерлого спадкового майна, то він можливий лише в силу окупації. Сутність права «окупації» зводиться до того, що відумерла спадщина розглядається як майно, що не має власника, і, оскільки це майно знаходиться на території відповідного суверена, воно ним і «захоплюється».

Підстави, за яких спадщина переходить на користь держави, є різними в різних правопорядках, і вони встановлюються на розсуд самої держави.

За ЦК України передбачається, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмо­ви від їх прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою від­повідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, яка подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Перехід спадщини у власність держави, згід­но зі світовою практикою, має місце у двох формах:

• за правом успадкування (як це передбачалось у ЦК України 1963 р.);

• за правом «окупації» (законодавство США, Франції, Австрії тощо).

В Законі від 23.06.2005 р. згадка про перехід до держави відумерлого майна відсутня взагалі.

17. Правила визначення правосубєктності іноземців в Україні

Правосуб'єктність фізичної особи - це правова категорія, зміст якої розкривається через такі поняття, як «правоздатність» та «діє­здатність» цієї особи.

Принциповою різницею між правоздатністю та дієздатністю є те, що правоздатність визнається державою, а діє­здатність визначається (створюється) нею.

Обсяг правоздатності завжди повинен визначатися не за Lех раtrіае, а за принципом Lех domicilii, оскільки будь-яка держава ніколи не надасть дозволу іноземцеві на здійснення ним на своїй території такого (хоча і передбаченого законодавством держави його громадянства) права, в існуванні якого вона відмовляє своїм власним громадянам.

Головним документом, у якому визначається правове становище іноземців в Україні, залишається Закон України «Про правовий статус іноземців» від 4.02.1994 р. У ньому зазначено (ст. 2), що іноземці мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства мають цивільну правоздатність в Україні нарівні з громадянами України, крім випадків, передбачених законом або міжнародними договорами України.

При визначенні правового положення іноземців наше законодавство виходить з принципу рівності всіх рас і національностей, тому, наприклад, заборони для вступу до браку між білими і неграми, діючі в деяких країнах, в Україні не мають ніякої сили.

В Україні не можуть бути визнані всякого роду обмеження прав заміжніх жінок. Правила законодавства Греції, Нідерландів, Бельгії, Бразилії і інших держав, встановлюючі владу чоловіка над дружиною, перестають діяти для громадян цих держав під час їх знаходження в Україні.

Цивільна дієздатність фізичної особи визначається її особистим законом. Цивільна дієздатність фізичної особи щодо правочинів та зобов’язань, що виникають внаслідок завдання шкоди, може визначатися також правом держави місця вчинення правочинів або виникнення зобов’язань у зв’язку із завданням шкоди, якщо інше не передбачено законом.