2.Топографія і орієнтування на місцевості.

Щоб збільшити точність руху по азимуту, посібники з топографії рекомендують такі прийоми.

Перший — це використання проміжних орієнтирів. Визначивши за компасом напрям на місцевості, яке відповідає нашому азимуту, треба намітити який-небудь предмет (дерево, кущ тощо. п.), які перебувають суворо на потрібному напрямі. Цей предмет і буде нашим першим проміжним орієнтиром. Потрібно тільки щоб орієнтир виявився досить помітним і губився не врахували з наближенням щодо нього. Дійшовши до першого проміжного орієнтиру, настільки ж порядком визначають другий проміжний орієнтир і рухаються, доки досягнуть його. Досягнувши другого проміжного орієнтиру, знаходять собі третій орієнтир тощо. буд.

Другий прийом — водопровід пройденого шляху із єдиною метою витримання напрямку простору (>створом називається вертикальна площину, що відбувається на місцевості через такі -то дві точки). Почавши рух щодо азимуту, залишають своєму шляху через відомі проміжки якісь віхи — забитий кіл або щось. Озираючись під час руху тому, стежать, щоб собі напрямок руху не відхилялося від лінії, позначеної залишеними віхами. Допущене відхилення від необхідного напряму тут легко знайти.

Третій прийом — використання товариша для дотримання потрібного напрямку. Ведучий намічає потрібне напрям і його одного з товаришів. Той починає спрямування зазначеному йому напрямі, а провідний, перебуваючи ззаду, коригує рух. Помітити відхилення від необхідного напрями, допущене що йде попереду людиною, значна полегкість, ніж свій власний. Цей прийом вважатимуться варіантом руху простору. Зрозуміло, що й вислати вперед одного, а двох-трьох чоловік, або більше, то точність дотримання напрямку зросте. Найбільшою вона буде, якщо провідний стане у кінець групи і бачитиме собі весь ланцюжок туристів. І тут легко помітити порівняно невеличке розходження між потрібним азимутом і напрямом, яким рухається група. Практика натомість показала, що й вперед вийшло більше двох людина, то провідному буває важко управлятимуть. Його частонедослишат, погано реагують з його команди, часом виникає сварка, групу доводиться зупиняти. Зазвичай, у ролі «попереду йде» використовують одного, рідше двох чоловік.

Четвертий прийом спрямовано погашення помилки, виникає під час обходу дрібних перешкод — щільно зростаючих груп дерев, кущів, завалів тощо. буд. Щоб така помилка не накопичувалася, рекомендується обходити їх по черзі то справа, то зліва.

П'ятий котрий рекомендується, в довідниках прийом залежить від рахунку кроків.

Наступний прийом — шостий — вміщує випадок, якби шляху зустрічається нездоланна перешкода, значне за величиною.

У разі рекомендується не перейматися ним так. Піти вздовж перешкоди, помітивши новий азимут і ведучи рахунок пар кроків. Дійшовши краю перешкоди, повернути і як раніше азимуту. Коли перешкода буде оминули, взяти азимут, зворотний тому, яким відбувалося рух вздовж перешкоди (зворотним вважається азимут, відрізняється від даного на 180°). Пройшовши по зворотному азимуту точно таку саму кількість пар кроків, потім знову повернути на початковий азимут.

Восьмий прийом залежить від попередньої підготовці всіх даних, необхідні руху, і оформленні у вигляді схеми руху по азимуту і у вигляді відповідної таблиці. Займатися цим на маршруті виявляється значно складнішим. Тут може бути дощ, і мороз, і, і темрява, і підступаюча втома, сприяє появі помилок, і навіть незручна обстановка — ніде рівно розстелити карту, доводиться працювати, тримаючи в вазі, тощо. буд. Тож уся цю роботу виконується заздалегідь.