Тема 2. Основні методологічні принципи та підходи економічної діагностики

Важливим питанням у методології будь-якої галузі знань є визначення наукових підходів. Розглядаючи економічну діагностику суб’єктів господарювання можна виділити п’ять основних підходів, на яких вона ґрунтується: системний, комплексний, структурно-логічний, програмно-цільовий, нормативний, контрольно-регулюючий. Кожен із підходів реалізується через його основні властивості й визначається змістом, методикою та етапами проведення аналізу. Базою будь-якого підходу є принципи.

Один із найскладніших є принцип системності. Визначимося з поняттям системи. Система (з грец. systema)  поєднання, ціле, що складається з частин, численних елементів, які утворюють цілісну єдність. Однак існує багато поглядів щодо визначення цього поняття. Р.Джонсон, Ф.Каст і Д.Розецвейг вважають, що система являє собою сукупність, або комбінацію предметів чи частин, що утворюють комплексне єдине ціле. І.І.Поклад розуміє під системою науково розроблений комплекс взаємопов’язаних між собою техніко-економічних показників, які характеризують виробничо-господарську діяльність підприємства.

Системність – це складне, ієрархічне поняття, яке визначає дослідження об’єкта, що є частиною іншої, більш високого рівня системи, де він взаємодіє з іншими підсистемами.

Складним є процес проведення діагностики суб’єкта господарювання та розгляду його як системи. Враховуючи те, що вона повинна бути розглянута за трьома видами опису: морфологічним, функціональним, інституціональним, на мікроскопічному, макроскопічному, функціональному, процесуальному рівнях. Принципову схему дослідження в межах вивчення системного підходу розглядав І.Просс. Також дане питання розглядали багато вчених: Р.Дженсон, Ф.Каст, Д.Розецвейг, Р.С.Авербух, Є.Калле, С.Оптнер та ін.

Комплексний підхід у процесі економічної діагностики реалізується в його основних властивостях, до яких належать: цілісність, подільність, ізольованість, ідентифікованість, комплексність, документальна обґрунтованість.

Структурно-логічний підхід, що реалізується в процесі вивчення, є один із основних. Структура (з латин. structura – будова, розташування, порядок)  сукупність встановлених зв’язків, об’єктів, що забезпечують його цілісність і тотожність, тобто збереження властивостей при різних зовнішніх та внутрішніх змінах. Основними властивостями структурно-логічного підходу є: ієрархічність, підпорядкованість, морфологічність, збалансованість.

Багато з цих властивостей є основою не тільки дослідження, але й нових галузей знань: властивість морфологічності формує морфологічний аналіз, який застосовується не тільки в діагностиці, але й у прогнозуванні, під час розробки управлінських рішень.

Особливо важливою властивістю в процесі діагностики є структурна збалансованість, яка дозволяє регулювати фінансово-економічні пропорції в діяльності підприємства.

Проблема діагностики диспропорцій назрівала протягом довгого часу. Спроба її вирішити прослідкується в різних вчених. Я.Корнан, розглядаючи питання дефіциту в суб’єктів господарювання підходить до вивчення приладдя підприємства, його вегетативних механізмів, що регулюють простіші, елементарні, тривіальні приладдя реальних господарчих процесів. В.І.Самочкін приділяє увагу вивченню даної проблеми з позиції дослідження „гнучкого розвитку підприємства”. Вчений розглядає гнучкість об’єкта як внутрішню притаманну йому властивість реагувати на зовнішній вплив (середовище) без корінних структурних змін. А під адаптивністю, поняттям невід’ємним у ході вивчення диспропорцій, розуміє процес цілеспрямованої зміни параметрів, структури, властивостей об’єкта у відповідь на зміни, що відбуваються. Адаптація – це процес пристосування будови й функцій системи до яких-будь умов зовнішнього середовища.

Зміна структурної збалансованості тісно пов’язана з дослідженням розвитку самої системи, закономірностей її розвитку. При цьому велике значення має фактор часу.

Предметом теорії структурної динаміки, на думку О.О.Дєдова, є дослідження взаємозв’язків між процесами економічного росту й структурними змінами, що відбуваються в господарчій системі. Структурно-логічний підхід робить наголос на порівнянні структур економічної системи в динаміці, визначенні їх подібності або відмінності, за допомогою чого можна дослідити особливості економічного розвитку. Це слугує основою порівняльної діагностики.

Розглядаючи проблему адаптивності (пристосованості), А.В. Шабаров, (щодо менеджменту) зазначає, що в теорії організації адаптивність  міра чутливості організації до необхідних змін. Принцип адаптації це зміни, що відбуваються у виробничій системі під впливом довгострокових якісних та кількісних змін внутрішнього та зовнішнього середовища. Він важливий для вироблення підходу до діагностування стійкості виробничої системи, який можна виразити так: якщо контрольований параметр Z є функцією ряду змінних незалежних зовнішніх (Х1....Хn) та внутрішніх (У1.....Уm) параметрів, а відхилення змінного параметра (∆Хі або ∆Уj) визначає зміну контрольованого параметра (∆Z), то можна визначити будь-яке відхилення параметра Z.

Принцип адаптації розглядають як реалізацію здатності системи цілеспрямовано пристосовуватися до змінних умов середовища, здійснювати ефективні та адекватні зміни виробничої системи, у тому числі передбачати необхідність і можливість зміни завчасно та здійснювати їх із мінімальними витратами. Діагностика застосовує цей принцип для розробки критеріїв удосконалення суб’єктів господарювання. Адаптація реалізується шляхом механізму безкризового розвитку (адаптація першого роду), коли організовується перехід виробничої системи в новий стан, необхідний для її виживання, і механізму адаптації другого роду, що припускає пристосування функціональної виробничої системи до зовнішнього середовища та перехід через кризовий стан.

Ці механізми розглядають як механізми активного пристосування. За їх допомогою повинен бути реалізований принцип активної (підприємницької) адаптації, що зумовлює вплив на середовище, можливість передбачати та формувати зовнішні зміни. У цьому важливу роль відіграють науково-технічний прогрес, новаторство, творчість, підприємницький ризик. Активна адаптація породжує нові поєднання ресурсів, що використовуються., змінюючи при цьому систему господарювання та впливаючи на її оточення, яке також повинне змінюватися.

Принцип адаптації для діагноста розкривається у двох супутніх поняттях: мобільність та гнучкість.

Мобільність розуміють як реалізацію функції переходу з одного стану підприємства в інший із деякою швидкістю. Мобільність пов’язують із можливістю змін виробничих систем у межах дій регуляторних та компенсаторних механізмів та швидкістю їх відповіді.

Гнучкість  здатність підприємства до змін, а саме кардинальність та інтенсивність адаптивної реакції. У новий стан система може перейти безпосередньо або шляхом проміжних станів. Часто ми спостерігаємо негнучкі інертні виробничі системи, які не можуть круто себе змінити. Вони потребують ряду заходів підготовчого характеру. Гнучкість забезпечується високим рівнем розвитку техніки, технології, персоналу, організаційно-управлінської структури, методів організації та управління людьми. Наприклад, перехід до нової технології можливий у разі заміни персоналу або його перепідготовки. Другий варіант передбачає проміжну стадію між старим і новим станами  навчанням робітників новим прийомам праці, роботі на новому обладнанні тощо. Однак формально перший варіант переходу більш гнучкий, але сучасне управління персоналом вибирає менш гнучкий – другий, за яким організовують попереджувальне навчання. Саме таке соціологічне уявлення пріоритетів зумовлює введення в систему принципів діагностики соціальний принцип.

Соціальний принцип – це визнання та обов’язкове врахування соціальних пріоритетів у економічний діагностиці об’єктів дослідження. Підприємство – соціальна система, для якої зовнішні та внутрішні соціальні фактори відіграють значну роль. Ця роль забезпечується науково-технічним прогресом і зростанням рівня освіти та життя людей, які включаються за своєю волею у виробничий процес, переслідують власні інтереси й задовольняють індивідуальні потреби водночас із груповими та суспільними. Крім того, соціальний принцип поширюється на соціально-економічну культуру персоналу, організаційну культуру підприємства, мислення керівників та ін. Використовуючи соціальний принцип в управлінні, ми формуємо „нове управлінське мислення” і норми поведінки керівника і робітника, управляємо їх поведінкою.

Принцип навчання передбачає наявність у виробничої системи здатності аналізувати та сприймати нові знання та досвід з зовнішньої середи та породжувати нові знання і методи господарювання на основі аналізу власного досвіду виробничої діяльності.

Принцип диференціації характерний для семіотики, тобто тієї частини діагностики, яка безпосередньо вивчає ознаки окремих станів виробничої системи. Його застосовують не тільки в ході аналізу явища, але й у ході застосування методів визначення основної ознаки, симптому, симптокомплексу й встановлення диференціального діагнозу як передбачального, вірогідного й такого, що вимагає подальшої перевірки. Цей загальний принцип проявляється в ряді окремих принципів, що дозволяють ідентифікувати явище, проблемну ситуацію або кризу, а саме: принципі суттєвої відмінності, принципі виключення через протилежність, принципі збігу ознаки.

Названі принципи дозволяють розробляти методологію діагностики, а також пропонувати приватні принципи, орієнтовані на конкретні підприємства.

Методологічні основи діагностики формуються на принципах діагностики та загальної теорії пізнання (гносеології). Вона є однією з форм пізнання об’єктивної реальності, у діагностиці застосовують методи дослідження й мислення, загальні для всіх наук.

Методологічна система економічної діагностики базується на двох основних підходах – комплексному й системному, а також включає інші: кількісний, якісний, редукційний, поведінковий, адміністративний, маркетинговий, відтворювальний, екстраспективний, інтроспективний, нормативний, функціональний, предметний, процесний, інтеграційний, історичний, соціальний, динамічний, ситуаційний (рис. 4). Підходи характеризуються сукупністю методів, а методи конкретизуються методиками їх реалізації в різних ситуаціях і умовах.

Рис. 4. Основні методологічні підходи, що застосовуються в економічній діагностиці

Реалізація нормативного підходу тісно пов’язана зі структурно-логічним й контрольно-регулюючим підходами. Їх об’єднує характерна для кожного з підходів властивість – збалансованість. Збалансованість економічної системи можлива за умови пропорційного розвитку фінансово-економічних процесів у господарчій діяльності підприємства, тобто необхідним є встановлення міри (явної або неявної, яку можна визначити повністю або частково, яка обумовлена розвитком й умовами функціонування суб’єкта господарювання та ін.). Встановлення міри зумовлює виникнення норм та нормативів. Норма (в перекладі з латин. norma) – керуюче начало, встановлення приблизного порядку. Реалізація нормативного підходу здійснюється також через прояв властивостей двох інших підходів контрольно-регулюючого й програмно-цільового: плановість, підпорядкованість, координованість, регульованість, послідовність тощо.

Застосування функціонального підходу в економічній діагностиці пов’язано з такими важливими аспектами:

• діагностику й удосконалення підприємства розглядають як одну з функцій системи управління, а форма реалізації діагностичної функції залежить від розміру та виду діяльності підприємства;

• функціональний підхід застосовують у ході організації виробництва, тому розподіл функцій і їх виконання є одним із об’єктів діагностичних досліджень;

• у разі дослідження зв’язків підприємства із зовнішнім середовищем функціональний підхід інтегрується з маркетинговим. Ця інтеграція полягає в уявленні потреб споживача у вигляді сукупності функцій, що дозволяє задовольнити їх потреби;

• будь-яка зовнішня або внутрішня проблеми можуть бути подані як сукупність незадоволених (або не усвідомлених) потреб, кожна з яких, у свою чергу, може бути диференційована на окремі функції, а останні реалізуються за допомогою технічних, технологічних, організаційних та інших заходів.

Предметний підхід у економічній діагностиці застосовують у разі виявлення можливостей системи. Як показують дослідження, потенційні можливості підприємств завжди більші, ніж реалізовані на ринку. Тому предметний підхід застосовують для розширення та зміни напрямків господарчої діяльності, а також розширення номенклатури та асортименту продукції в межах освоєних видів діяльності. З іншого боку, предметний підхід – це шлях еволюційного вдосконалення діяльності підприємства, який у поєднанні з функціональним підходом забезпечує створення умов для задоволення потреб самого підприємства й зовнішнього середовища.

Процесний підхід застосовують у разі дослідження й удосконалення діяльності підприємства. Він дозволяє організувати діагностику як процес і здійснити спрямований перехід підприємства з одного стану в інший.

Динамічний підхід дозволяє розглядати будь-яке явище й процес на підприємстві у розвитку.

Методологічні підходи розкриваються в конкретних методах та методиках.

Питання до практичного заняття

1. Основні принципи економічної діагностики.

2. Сутність принципу системності.

3. Сутність принципу адаптації.

4. Сутність соціального принципу.

5. Сутність принципу диференціації

6. Особливості застосування нормативного підходу в економічній діагностиці.

7. Особливості застосування функціонального підходу в економічній діагностиці.