9. Інтегративні концепції.

З допомогою принципу натуралізму робиться спроба по-новому проаналізувати природу злочинності й сформулювати методику боротьби з нею.

Виходячи з таких пояснень підвищення доброчинної і злочинної активності у світі, слід було б удосконалити концепції національної і міжнародної безпеки. На наш погляд, із зростанням лібералізації життя у всьому світі проблема злочинності буде ставати все більш значним фактором, який буде загрожувати національній і міжнародній безпеці. Кримінальна форма прояву комплексу сваволі й ілюзій буде витісняти інші форми прояву цього комплексу, а саме - соціальні конфлікти, війни й т. п. Очевидно, лібералізація життя призводить до того, що кримінальна злочинність має стати основною формою прояву комплексу сваволі й ілюзій, який буде порушувати нормальне життя людей, тобто стане основною формою соціального зла на землі. Тому так важливо, щоб національні й міжнародні політичні інституції в концепціях національної і міжнародної безпеки передбачливо закладали програми сприяння розвитку підприємництва, яке підриває корінь у злочинності, надає ефективність праву, в тому числі й кримінальному, а також діяльності органів кримінальної юстиції

10. Концепція причин злочинності у вітчизняній кримінології: радянський та пострадянський період. 11. Сучасні фактори злочинності в Україні та світі

У сучасній юридичній літературі існують різні поняття, що відображують зміст причинно-наслідкового комплексу: детермінація, причини й умови, фактори злочинності.

Детермінація (від лат. determinare — визначати, обумовлювати) — найбільш загальна категорія, що характеризує походження явищ, які вивчаються у природі і суспільстві. Ідеться про залежність одних явищ, процесів і станів від інших, про зв’язок між речами і явищами.

Кримінологічна детермінація використовує в основному три види зв’язку: причинний, обумовлений і функціональний.

Як зазначалося, причинний зв’язок є зв’язком генетичним, і причина сама по собі вже породжує наслідок.

Умова — це явище, яке формує причину або створює можливість її дії, і цей зв’язок з наслідком обумовлений.

Функціональний зв’язок явищ полягає в тому, що зміна одних явищ спричиняє зміну інших.

Однією з найчастіше використовуваних у кримінології категорій є “причина”: це явище, що безпосередньо зумовлює, породжує інше явище — наслідок. Причина як основа і сутність наслідку є вихідним і визначальним елементом взаємозв’язку явищ.

Таким чином, якщо причини злочинності — це негативні явища, що породжують її, то умови злочинності — це явища, які безпосередньо не породжують злочинності (наслідку), але у певний спосіб впливають на розвиток причинного зв’язку, сприяючи або не перешкоджаючи породженню злочинності. Умови злочинності, як правило, поділяють на об’єктивні та суб’єктивні. Такий розподіл дає можливість у кожному конкретному випадку встановити умови впливу на поведінку людини як зовні, так і вплив внутрішніх особливостей індивіда на його вчинки.

Важливе методологічне значення має розподіл факторів злочинності на об’єктивні йсуб’єктивні. Об’єктивні фактори існують незалежно від волі людини. До них належать стан екології, економіки, соціальний устрій, спадковість, клімат та ін. Суб’єктивні фактори охоплюють все особистісне, що залежить від волі людей: свідомість, звички, нахили, ціннісні орієнтири, мораль, право, політичні погляди, традиції та ін. А. Зелінський вважає, що до суб’єктивної детермінанти поведінки обов’язково належать також несвідомі елементи психіки людини, її психічне здоров’я, а також спадкові особливост Так, висловлюючи свою думку щодо класифікації криміногенних факторів залежно від їх рівня, А. Зелінський зазначає, що ця класифікація позбавлена логіки, оскільки не можна зараховувати до одного класифікаційного ряду поняття, що різняться за обсягом. Він піддає також критиці пропонований окремими вченими розподіл причин злочинності на корінні (класові суперечності) і некорінні (усі інші). Свою думку він обґрунтовує тим, що можна й необхідно чітко розрізняти причину і умову: причина породжує, а умова забезпечує генетичний зв’язок. Але явище, що породило наслідок, завжди є корінним й іншим воно бути не може