13. Рекомендована література Базова

1. Жовківський А.М., Кушнерик В.І. Методичні засади навчання німецької мови в середній школі. – Чернівці: Книги-XXI, 2007. – 168 с.

2. Kapatruck M. Methodik des Fredsprachenunterricht. - Tscherniwzi: Ruta, 2008. – 55 s.

3. Ляховицкий М.В. Методика преподавания иностранных языков. – Минск: Висшая школа, 1981. – 159 с.

4. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах. – Київ: Ленвіт, 1999. – 319 с.

5. Ніколаєва С.Ю. Організація курсу „Метода викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах” у кредитно-модульній системі. Київ: Ленвіт, 2008. – 76 с.

6. Ніколаєва С.Ю. Основи сучасної методики викладання іноземних мов (схеми і таблиці). – Київ: Ленвіт, 2008. – 285 с.

7. Практикум з методики викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах. Київ: Ленвіт, 2004. – 360 с.

8. Neuner G, Hunfeld H. Methoden des fremdsprachlichen Deuschunterrichts / G.Neuner, H. Hunfeld. Berlin, München, Wien, Zürich, New Zork: Langgenscheidt, 1993. – 184 s.

9. Storch G. Deutsch als Fremdsprache – Eine Didaktik. Theoretische Grundlagen und praktische Unterrichtsgestaltung. Stuttgart: Wilhelm Fink, 2008. – 367 s.

Допоміжна

1. Бігич О.Б. Теорія і практика формулювання методичної компетенції вчителя іноземної мови початкової школи. – К.: Ленвіт, 2006. – 200 с.

2.Зимняя И.А. Психология обучения иностранным языкам в школе. – М.: Просвещение, 1991. – 220 с.

3. Конышева А.В. Игровой метод в обучении иностранному язику. – СПБ.: Каро, 2006. – 192 с.

4.Конышшева А.В. Организация самостоятельной работы учащихся по иностранному язику. – СПБ.: Каро, 2005. – 208 с.

5.Роман С.В. Планування та аналіз навчального процесу з іноземної мови у початковій школі. – Горлівка: ГДПНМ, 2003. – 108 с.

6. Скалкин В.Я. Обучение диалогическому высказыванию. – К.: Радянська школа, 1989. – 158 с. Тести для всіх, хто вивчає іноземні мови / Укл. Г.І. Артемійчук, С.Ю Ніколаєва та ін.. – К.: Ленвіт, 2003. – 168 с.

14. Інформаційні ресурси

1. Сценарії уроків та позакласних заходів з ІМ на фестивалі педагогічних ідей „Відкритий урок” (Росія): http://festival.1september.ru/subjects/10/?subject=10

Науково-методичні журнали для викладачів АМ:

2. http://www.onestopenglish.com/section_magazine.asp?catid=58177

3. http://www.macmillandictionary.com/med-magazine/March2006/36-MED-Magazine-cover.htm

4. http://www.tttjournal.co.uk/index.php?page=back_articles

5. Онлайн-словник методичних термінів (теорія і практика викладання мов). Автори – е.Г. Азімов, а.І. Щукін, 1999 р. (російською мовою):

http://www.gramota.ru/slovari/info/az/

6. Матеріали для викладачів та вчителів німецької як іноземної:

http://www.goethe.de/lhr/mat/deindex.htm

http://www.fachzeitungen.de/

http://zif.spz.tu-darmstadt.de/

http://www.deutsch-als-fremdsprache.de/

http://www.deutschlern.net/

Педагогічні задачі

1. Урок в 11-му класі присвячений ліриці В. Сосюри. Єлизавета Макарівна передає учням своє захоплення поезією, прихильне ставлення до поета. І це їй вдається. Та раптом вона побачила, що Сашко, один із найкращих учнів класу, закоханий у поезію, щось пише, і на його обличчі - повна байдужість до того, чим зайнятий клас.

Єлизавету Макарівну охопило роздратування. Вона хотіла підійти до Сашка, забрати написане ним, але він згорнув записку і передав її Ліді Мещеряковій.

Учителька рішуче забрала у Ліди записку і дала волю своєму обуренню.

- Це що ж таке? - роздратовано говорить вона. - Про що можна писати, коли мова йде... мова йде..., - вчительці забракло слів. Вона ображена за себе, за клас, за поета, шкода їй вщент розбитого настрою, що так чудово поєднав її зі старшокласниками. І Єлизавета Макарівна - іншим разом вона ні за що цього б собі не дозволила - розгортає записку.

Сашко зірвався з місця, розгублений, обурений. Однак вчителька не дивиться на нього і вже готова голосно й іронічно читати записку. Глянувши на рядки, вона здригається від несподіванки. У записці слова:

ЛиЗо, Лідо!

У мить щасливу

Як до мене

могло прийти

Сонцесяйне

блакитне диво,

Що ім'я йому - ти? Єлизавета Макарівна червоніє під пильними поглядами насторожених учнів, відходить до вікна і кілька хвилин стоїть у задумі.

1. Оцініть дії вчительки на уроці.

2. Як їй уникнути конфлікту? Завершіть ситуацію.

2. - Ти знову пишеш вірші на уроці? - крикнула Галина Іванівна до підлітка. Він, знітившись, почав ховати папірець під парту. - Ось цього вже не буде! Негайно поклади на стіл!

- Це мої власні вірші, - підвівся Василь, - і ви... не... маєте права їх відбирати...

- Ти грубо розмовляєш зі мною і вже не перший раз. Без дозволу директора школи на мої уроки не приходь.

Василь під уважними поглядами принишклих учнів почвалав до дверей.

- Ні пуху, ні пера, - хтось шепнув. Однак Василь навіть не обернувся на голос свого товариша. Не хотілося йти до директора, бо він здавався суворим. Звичайно, почне відчитувати, а може, скаже ще й татові...

- Що сталося, Василю? - хлопець знітився, почувши голос директора.

- Та... складав вірші на уроці Галини Іванівни, а вона... вигнала мене.

Павло Максимович мав намір повестися владно, принаймні наказати, щоб хлопець без батька не приходив до школи. Але, зазирнувши в голубі, наполохані очі Василя, згадав родину хлопця, що складалася із трьох зведених дітей, і замислився.

- А ну, покажи, Василю, того вірша. Чи варта шкура вичинки?

Підліток простягнув директорові папірець, складений учетверо.

Директор підійшов ближче до вікна.

- А що? Непогано, Василю, у тебе виходить. Особливо мені подобається місце, де змальовано сільський пейзаж: гай і поле. Я зараз зайнятий господарськими справами, тому не маю часу. Ось візьми ключ від мого кабінету, зручно вмощуйся за столом і, якщо е ще натхнення, закінчуй вірш. Наближається Новий рік, напиши щось гарне, поетичне для стіннівки. А я за півгодини буду. Отоді й почитаємо разом. Гаразд?

Хлопець кивнув головою.

Павло Максимович, ідучи на подвір'я, думав про те, що кожна дитина - це неповторна, унікальна особистість і повинен бути суто індивідуальний підхід до неї... А Галина Іванівна... Та чи зрозуміє усе це вона?

1. Як ви оцінюєте поведінку вчительки, директора школи?

2. Як директору школи побудувати розмову з учителькою?

3. Як би ви вчинили у такій ситуації?

3. Учителька-початківець прийшла на свій перший урок у 6-му класі. Хвилюючись, вона почала пояснення нового матеріалу, але через деякий час відчула, що клас неуважний. їй не відразу вдалося змусити себе зосередитися на джерелі шуму, який їй заважав. Пробігши поглядом по класу, вона побачила, як кремезний хлопець час від часу стукав пеналом по парті. За кожним ударом у класі лунав приглушений сміх.

Учителька намагалася зупинити бешкетника поглядом, відтак зробила зауваження, але ніщо не допомогло.

- А я ненавмисно! Я більше не буду, - завченою скоромовкою відповів' хлопець, але через п'ять хвилин знову грюкнув пеналом.

Учителька стримано сказала:

- Відкрили зошити. Записали число. Самостійна робота...

У класі настала тиша. Учні почали працювати, а бешкетник ще кілька разів пробував розвеселити клас, але без успіху. Тоді сам дістав із портфеля зошит.

- Ні, - сказала вчителька. - Цю роботу виконуватимуть усі, крім тебе. Ти продовжуватимеш стукати до кінця уроку! Стукай, я тобі ще додому дам завдання стукати...

У класі знову хтось хихикнув. Але його ніхто не підтримав... Було здобуто першу маленьку перемогу™

1. Оцініть обраний учителькою вихід із ситуації.

2. Запропонуйте свій варіант розв'язання конфлікту.

3. У чому секрет перемоги молодої вчительки?

4. У двох класах учні залишили не витертими класні дошки. Перший учитель, прийшовши на урок, накричав на учнів, наказав черговому витерти дошку і в роздратованому стані почав заняття.

Другий учитель вчинив інакше. Він сам спокійно й ретельно витер дошку й сказав: "Якщо вам важко витирати дошку, попередьте мене заздалегідь. Я приходи-тиму раніше і витиратиму дошку, щоб не втрачати часу".

1. Порівняйте поведінку двох учителів. Хто з них, на вашу думку, вчинив правильно? Обгрунтуйте відповідь.

2. У якому випадку спілкування педагога з учнями ефективніше? Чому?

3. Майстерність якого педагога вища?

5. - Вийди з класуі - роздратованим тоном сказала вчителька.

- Що я зробив? - задирливо спитав підліток.

- У тому-то й річ, що ти нічого не робиш. А треба працювати! Де підручник? Зошит? Щоденник? Що за хаос на парті?

- Ніякого хаосу немає. Це книги.

- Книги, та не ті. Вийди! Ти і вчора байдикував, заважав усім.

- Не піду!

- Тоді я піду і уроку не буде.

- То й не треба!.. - засміявся учень і, повертаючись до класу, радісно оголосив: - Уроку не буде...

- А, ти ще й інших підбурюєш!..

1. У чому суть педагогічного прорахунку вчительки?

2. Що стало причиною конфліктної ситуації на уроці?

3. Запропонуйте свій варіант впливу на учня.

6. Учитель веде урок. Раптом відчиняються двері, і до кабінету заходить колега. Не звертаючи ніякої уваги на вчителя, він підходить до столу і починає там щось шукати. Потім мовчки виходить, але невдовзі знову повертається і продовжує шукати.

1. Якою буде ваша реакція? Чому?

2. Чи може педагог порушувати правила професійної етики у стосунках із колегою?

3. Який варіант поведінки вчителя в цій ситуації найоптимальніший?

7. Світлана К., студентка І курсу, мала важкий характер. У неї часто був поганий настрій, їй не вдавалося спілкуватися зі своїми одногрупниками, вона ображалася на них за те, що їй робили зауваження. Поступово Світлана стала самотньою.

1. Що спричинило таке становище дівчини?

2. Чи мають значення для майбутнього вчителя якості його характеру? Чому?

3. Які методи самовиховання були б найефективнішими у наведе ному прикладі?

8. Доведена до відчаю поведінкою дітей, молода вчителька прямо на уроці розплакалася. Як їй вийти з цієї ситуації:

а) поплакати, заспокоїтися і продовжити урок;

б) поплакати (тільки не в класі), заспокоїтись і продовжити уток;

в) обов'язково залишити клас і до кінця уроку вже не повертатися;

г) взяти себе в руки і продовжити урок;

ґ) опанувати себе і, попросивши вибачення в учнів за свою слабкість, продовжити урок;

д) звернутися за допомогою до класного керівника (найважливіше, щоб учні відчули свою провину і відповідальність за сльози вчителя);

е) поплакавши, "розібратися" з класом - без серйозного покарання тут не обійтись;

є) ваш варіант відповіді?

1. У чому полягає слабкість молодої вчительки?

2. Над чим їй слід працювати?

3. Як педагогу формувати емоційну стійкість?

9. Прийшовши на урок роздратованою домашніми негараздами, учителька одразу "накинулася" на клас. Виплеснувши на учнів море негативних емоцій, зрозуміла, що перегнула палку.

Що їй робити в такій ситуації:

а) нічого - буває ж людина інколи сердитою, інколи - доброю;

б) спокійно сказати: "Вибачте, щось я сьогодні розійшлася ";

в) "компенсувати" свою поведінку легкими завданнями на уроці;

г) не задавати домашнього завдання;

ґ) спокійно сказати, виправдовуючись: "Як у мене сьогодні болить голова... Напевно, магнітні бурі";

д) продовжувати урок, ніби нічого не трапилося;

е) ваш варіант відповіді?

10. Що означає для педагога принцип "перед тим як зайти в клас, потрібно залишити свій поганий настрій за дверима"? Як цього досягти?

2. Яким слід бути педагогу, щоб спілкування з учнями було приємним?

3. Як стати стійким до стресу?

11. Бажаючи "зачепити за живе" немолоду вчительку, хлопець запитує: "Віро Іванівно, а Вам подобається "Мумій Троль"? Я від нього просто в захопленні!".

Як бути вчительці:

а) чесно запитати: "А це хто такий?;

б) сказати, ухиляючись від конкретної відповіді: "Знову ти зі своїми дурницями! І коли ти вже подорослішаєш?!";

в) дивлячись учню прямо в очі, весело сказати: "Уявлення про нього не маю, але розумію, що ти просто хочеш наді мною познущатися";

г) краще "відрубати" якомога різкіше: "Це той кудлатий дурень, якого скрізь рекламують? Ну, це на любителя";

ґ) сміливо відповісти: "А мені - ні! А ти в захопленні від Софії Ротару, Василя Зінкевича?";

д) упевнено відповісти: "Ні, не подобається!";

е) ваш варіант відповіді?

1. Яким має бути педагог, щоб учням не хотілося "зачепити його за живе"?

2. Що означає для педагога бути сучасним, іти в ногу із часом?

3. Чому необхідний взаємозв'язок загального і професійного самовиховання?

12. В учительській точилася розмова про труднощі вчительської праці, критерії її оцінювання. Думки були різними. Одні говорили, що вчитель тоді вчитель, коли він блискуче знає свій предмет. Інші стверджували, що тільки той учитель - майстер, хто вільно володіє формами позаурочної роботи. Треті віддавали пріоритет умінню працювати з батьками, казали, що це найскладніша ділянка учительської роботи. А ще була така думка: треба навчити дитину вчитися все життя, тому головне в учителя - його методичний багаж. Дехто вважав, що найважливіший показник якості вчителя - його кругозір.

Раптом Єлизавета Михайлівна шумно склала зошити, окуляри і тоном, який свідчив, що висловлювання вчителів зачепили її самолюбство, голосно сказала:

- А я вважала і вважаю, що головне в учителеві - це сумлінність. - І після невеликої паузи продовжувала: - Я ось всі двадцять п'ять років першою приходжу в школу і останньою йду. Я всю себе віддаю дітям.

Підійшовши до дверей, вона рішуче повторила:

- Треба всього себе віддавати дітям - ось що робить учителя Учителем!

У цей момент Анатолій Миколайович, молодий фізик, додав:

- А ще треба мати що віддавати!

Дискусія в учительській на цьому не скінчилася. Літня вчителька Софія Павлівна, котра досі не брала участі в розмові, зітхнувши, промовила:

- Якість нашої роботи, а отже, нашу компетентність і сумлінність можна визначити лише за результатами нашої роботи - яких дітей випустили ми в життя, ким і якими вони стали. Серед моїх, наприклад, два академіки, один у загоні космонавтів, троє докторів наук, четверо артистів, п'ять педагогів, суддя, навіть заступник міністра є, а вже інженерів, лікарів, журналістів, робітників - не злічити.

- Софіє Павлівно, а скількох ви не врятували? - раптом запитав Анатолій Миколайович.

- Як це - не врятувала? Від чого не врятувала? - не відразу зрозуміла колега.

- Ну, скільки тих, хто спився чи опинився на лаві підсудних? Або тих, які виросли поганими людьми?

Софія Павлівна без образи сприйняла запитання молодого вчителя.

- А ви маєте рацію. Я ніколи не рахувала тих, кого не врятувала. Є, мабуть, і такі. Мені, як і іншим, завжди приємно було працювати із сильними, здібними, яскравими дітьми, які самі хотіли вчитися. За ними когось, напевно, і проґавила. Мабуть, якби кожен учитель за роки роботи в школі врятував хоча б одну долю, то в країні не було б негідників і підлих людей.

1. Що ж головне в діяльності вчителя?

2. Хто з учителів має рацію?

3. Поясніть вислів: "Учитель продовжує себе в дітях".

13. У День учителя Світлана Володимирівна прийшла до школи в найкращій сукні. В кожному класі її чекали квіти й привітання на красивих листівках, гарним почерком, теплими словами. їй бажали здоров'я, успіхів, гарних учнів.

У 10-В, подякувавши, Світлана Володимирівна сказала:

- Ви бажаєте мені творчих успіхів у найблагороднішій справі - вихованні підростаючого покоління. А скажіть, хто буде продовжувати цю благородну справу?

її не зрозуміли. Вона поставила інше запитання:

- Хто з вас хоче стати вчителем?

Довга пауза. Жодна рука не піднялася. Було неприємно, але діти не могли кривити душею.

- Тоді хоч поясніть, чому ви не хочете?

Учні замислилися. Першою руку підняла Наталка.

- Ну... по-перше, це ж означає світу білого не бачити! - сказала вона дуже виразно. - У мене мама вчителька. Вона каже: "Школа вимагає від людини всього її життя". Це дуже важко.

- А я просто не впоралася б! Адже з нами важко! Змусити кожного сидіти, слухати, любити предмет. У мене всі б на головах ходили! - сказала Оленка. - Я б хотіла викладати літературу, але зошити...

- Як на мене, це дуже одноманітне життя. Програма одна й та сама, з року в рік тлумач одне й те саме, так десятки років, до пенсії - нудно.

Це сказав Вітя. Сказав обмірковано, впевнено.

- А ще... вже впроваджено комп'ютерне навчання. І професія вчителя відживає. Вона стає неперспективною, непрестижною. Навчати будуть машини!..

1. Що б ви відповіли учням?

2. Які ваші думки з приводу особливостей педагогічної професії? Відповідь аргументуйте.

3. Чи погоджуєтеся ви з думкою, що професія вчителя вимагає від людини всього її життя, постійного накопичення не тільки знань, а й вражень, почуттів, життєвого досвіду? Чому?

14. У школі найнедисциплінованіший і найнеорганізованіший 7-й клас. Та ось цікава деталь: не у всіх учителів учні "показують себе". Українську мову веде Ганна Кузьмівна. Вимоглива, сувора, розслаблятися не дозволяє. Але щойно переходить до пояснення нового матеріалу, всю увагу зосереджує на його змісті. Ось тоді учні починають займатися хто чим. Щоправда, лише "попадешся", то галасу буде багато.

Фізик Дмитро Андрійович, зайшовши до класу, зразу поглядом охоплює всіх разом і кожного зокрема. Пояснює новий матеріал і, не перериваючи розповіді, тихенько підходить до Віктора, який сидить за останньою партою, забирає у нього плеєр і продовжує розповідь.

Малює на дошці схему фізичних процесів і раптом:

- Тихенько, діти, Андрій їсть. Не будемо йому заважати. Галин ко, фотографію і я б подивився. Але на перерві. Увага на дошку.

Андрій ховає свого пиріжка, Галя здригається, ніяковіє і зосереджує свою увагу на дошці. <

На перерві учні обступають учителя і не можуть стримати своєї допитливості: як він дізнався про плеєр, фотографію.

- Секрет фірми, - жартує вчитель. - Готувався працювати в цирку, а потрапив до вас.

1. Що є причиною порушень дисципліни на уроках Ганни Кузьмівни? Чому?

2. У чому секрет майстерності вчителя фізики? Які здібності притаманні цьому педагогу? Відповідь обгрунтуйте.

15. Молода вчителька англійської мови, зайшовши у 7-й клас, побачила, що всі хлопці сидять в окулярах найрізноманітніших фасонів і кольорів.

Учні, затамувавши подих, чекали "вибуху". Але Ніна Іванівна нічого "не помітила". Вона відкрила журнал і почала урок. Власник найоригінальнішого оптичного приладу вийшов до дошки. Усі почали читати текст, і хвилин через десять учні один за одним ховали окуляри, які їм заважали.

1. Проаналізуйте дії вчителя. Чому учні не досягли мети?

2. Що допомогло новому педагогу налагодити контакт з учнями?

3. Які здібності виявила вчителька у цій ситуації?