Особливості серцево-судинної системи дітей періоду статевого дозрівання

У пубертатному періоді маса серця збільшується в 2 рази за рахунок збільшення об’єму м’язових волокон. Майже вдвічі збільшується об’єм серця (в основному за рахунок шлуночків). Збільшення хвилинного об’єму (ХО), викликане збільшенням ударного об’єму (УО). Більш швидке збільшення об’єму серця, ніж просвіту судин, викликає зміни показників гемодинаміки і даних аускультації. Під впливом статевих гормонів на центральну нервову систему змінюється регулювальний вплив кори півкуль на підкоркові центри та вегетативну нервову систему, що призводить до розвитку вегетативної дистонії.  У підлітків досить часто виявляють лабільність артеріального тиску, пришвидшення пульсу, роздвоєння ІІ тону над легеневою артерією, м'який систолічний шум над верхівкою та легеневою артерією.

У період статевого дозрівання інколи діти скаржаться на втому , серцебиття, задишку, відчуття стиснення в грудях, пітливість. Всі ці явища мають функціональне походження і зумовлені в основному нейроендокринним впливом на серце та судини і зникають безслідно. Проте при наявності таких скарг у підлітка його потрібно всебічно обстежити з метою виключення патології серцево-судинної системи.

 

Дослідження серцево-судинної системи

Дослідження серцево-судинної системи включає: огляд, пальпацію, перкусію, аускультацію.

Проводиться загальний  огляд: оцінюється загальний стан дитини, її  положення в ліжку, реакція на оточуюче, фізичний та нервово-психічний розвиток дитини;  стан шкіри та слизових оболонок,  вираз обличчя, стан  поверхневих судин (пульсація, випинання), оглядаються кінцеві фаланги,  грудна клітка та епігастральна ділянка, оцінюється серцевий та верхівкового поштовхи підшкірні судини, наявність пульсації в надчеревній ділянці, вираженість венозних судин, венозного малюнка на передній черевній стінці.

Пальпація включає: пальпацію грудної клітки, оцінку верхівкового поштовху, пальпацію епігастральної ділянки, виявлення набряків, дослідження властивостей пульсу, капілярного пульсу.

Перкусія дозволяє визначити межі відносної та абсолютної серцевої тупості, виміряти поперечник серця.

Аускультація в основних точках вислуховування дає можливість оцінити функціональний стан серця і крупних судин.

 

Інші обстеження: вимірювання артеріального тиску, проведення функціональних проб.

Пальпація верхівкового поштовху здійснюється наступним чином: тулуб дитини слід нахилити трохи вперед, долоню правої руки покласти на ділянку серця так, щоб основа долоні знаходилась на лівому краї груднини, пальці треба розташувати уздовж міжребер’я в напрямку аксилярної ділянки, потім кінцеві фаланги правої руки перемістити по міжребер’ях до середини, визначаючи локалізацію максимального поштовху. Вказати міжребер’я, в якому локалізується верхівковий поштовх та його положення відносно топографічної лінії на грудній клітці. Оцінити площу верхівкового поштовху. Визначення  висоти або величини верхівкового поштовху проводиться за амплітудою коливань міжреберних проміжків. Сила верхівкового поштовху досліджується шляхом оцінки тиску, який завдає верхівка серця на пальпуючі пальці.