- •Тема 1 Правове регулювання підприємницької діяльності…………………………6
- •Тема 2 Правові підстави для розбудови системи безпеки на підприємствах та
- •Тема 3 Охоронна та детективна діяльність в інтересах підприємця………………..26
- •Тема 4 Правове регулювання захисту інформації з обмеженим доступом
- •Тема 5 Взаємодія підприємств з правоохоронними та контролюючими органами державної влади……………………………………………………………………………….60
- •Тема 6 Правопорушення в сфері підприємницької діяльності. Юридична відповідальність за порушення у сфері господарювання………………………………..71
- •Тема 7 Перспективи правового регулювання безпеки підприємств в Україні…….79
- •Тема 1 Правове регулювання підприємницької діяльності
- •Підприємницьке право і підприємницька діяльність в Україні: її визначення, ознаки та принципи.
- •1)Загальні; 2) спеціальні.
- •Вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом.
- •Підприємства як суб’єкти підприємницької діяльності.
- •1.3 Правове регулювання діяльності державних підприємств в Україні.
- •Установчі документи юридичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності.
- •1.5 Особливості здійснення регуляторної політики органами державної влади.
- •Тема 2 Правові підстави для розбудови системи безпеки на підприємствах та установах України. Загрози діяльності господарчим суб’єктам
- •2.1 Загрози бізнесу. Ризики та їх вплив на економічну безпеку підприємств та установ.
- •1. За сферами виявлення:
- •2. За формами інвестування:
- •3. За джерелами:
- •2.2 Об'єкти та суб'єкти системи безпеки підприємства.
- •2.3 Принципи організації та основні завдання служби безпеки підприємств та установ
- •2.4 Правове забезпечення та державні гарантії для розбудови системи безпеки на підприємствах та установах України.
- •3.6 Об’єкти та суб’єкти охоронної діяльності, їх права і обов’язки.
- •3.7 Порядок застосування персоналом охоронних закладів фізичного впливу та спец.Засобів, порядок використання службових собак.
- •3.8 Взаємодія персоналу охоронних закладів з правоохоронними органами.
- •3.9 Правове забезпечення охоронної діяльності в інтересах підприємців в України.
- •Тема 4 Правове регулювання захисту інформації з обмеженим доступом в Україні.
- •4.1 Поняття, правові ознаки та види інформації.
- •4.2 Поняття та види інформації з обмеженим доступом.
- •4.3 Поняття та правове регулювання державної таємниці як різновида інформації з обмеженим доступом.
- •4.4 Особливості обігу інформації з обмеженим доступом суб’єктів господарювання.
- •Інформація з обмеженим доступом про особу на підприємстві.
- •4.6 Правове забезпечення захисту інформації з обмеженим доступом в інтересах підприємців в України.
- •Основні принципи інформаційних відносин:
- •Гарантії права на інформацію:
- •Види правової відповідальності за порушення у сфері обігу та використання інформації
- •Тема 5 Взаємодія підприємств з правоохоронними та контролюючими органами державної влади.
- •5.1 Поняття та класифікація правоохоронних і контролюючих органів, їх компетенція та сфери діяльності.
- •5.2 Порядок і умови проведення перевірок суб’єктів господарювання контролюючими органами.
- •Планові та позапланові перевірки: спільні ознаки та відмінності
- •Основні етапи перевірок контролюючими органами:
- •5.3 Права та обов’язки суб’єктів господарювання під час перевірок контролюючими органами.
- •5.4. Особливості надання інформації з обмеженим доступом контролюючим органам.
- •5.5 Відшкодування збитків, завданих незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду.
- •Тема 6 Правопорушення в сфері підприємницької діяльності. Юридична відповідальність за порушення в сфері господарювання.
- •6.1 Види правопорушень у господарській діяльності, їх ознаки.
- •6.2 Юридична відповідальність за правопорушення у сфері господарювання.
- •6.3 Склади злочинів у сфері здійснення підприємницької діяльності та забезпечення захищеності бізнесу.
- •6.4 Адміністративна, цивільно-правова та дисциплінарна відповідальність у сфері бізнесу.
- •Тема 7 Перспективи правового регулювання ситеми економічної безпеки підприємств в Україні.
- •Впровадження Європейських стандартів та кращого світового досвіду як чинник створення ефективної системи підрозділів економічної безпеки на підприємствах в Україні.
- •1. Дозвільна система
- •2. Ліцензування
- •3. Адміністративні послуги
- •4. Започаткування бізнесу і вихід з бізнесу
- •5. Державний нагляд і контроль
- •6. Реформування митних процедур
- •7. Створення інфраструктури сприяння розвитку підприємництва
- •8. Державна регуляторна політика
- •Рекомендована література та джерела інформації:
1.3 Правове регулювання діяльності державних підприємств в Україні.
Для визначення участі держави в суспільних процесах використовуються слідуючі терміни: «державне втручання», «державне управління», «державне регулювання», «державний вплив». Оскільки всі дані терміни пов’язані з нормативно-правовими діями держави і є їх наслідком, розглянемо питання визначення сутності та відмінностей таких, на нашу думку основних, правових категорій, як «державне управління» та «державне регулювання» стосовно правовідносин між державою і державним підприємством. Розгляд цього питання лежить у площині дослідження категорій «державне управління» і «державне регулювання» в загальному аспекті. В адміністративному праві ці категорії є складовими такого суспільного явища як управління. Управлінська діяльність, в тому числі і контролююча, є однією з головних функцій органів державної влади.
Адміністративно-правове регулювання діяльності державних підприємств − це процес публічного нормативно-впорядковуючого впливу держави на суспільні відносини в сфері організації та функціонування таких підприємств, межі та сутність якого зумовлені особливим їх статусом, який є публічним (суспільним, державним). Державні підприємства функціонують в межах установлених державою як загальних, так і спеціальних норм адміністративного права. Слід зазначити, що норми всіх законів з точки зору ієрархії правових актів, є рівними і за загальним правилом норми одних законів (не враховуючи Конституцію України) не мають пріоритету над нормами інших законів. У цьому аспекті «спеціальні» норми і «загальні» норми є рівними, але відрізняються обсягом або широтою застосування.
Спеціальні норми – це норми, які стосуються якогось одного типу об’єкта права і є для нього специфічними, тобто вони не стосуються інших аналогічних об’єктів. Наприклад, норми права, які стосуються підприємств всіх форм власності, є загальними; норми права, які стосуються лише державних підприємств, є спеціальними. Специфіка регулювання діяльності державних підприємств визначається статусом державного підприємства як комерційно-державного, що підпорядковує його нормативно-правовим актам по регулюванню діяльності як комерційних підприємств, так і спеціальним актам по регулюванню діяльності тільки державних підприємств.
Адміністративно-правове регулювання діяльності державних підприємств повинно бути підпорядковане державним інтересам і цілям та відповідати політиці стратегічного розвитку держави. Воно повинно узгоджувати всі аспекти державної (суспільної) соціально-економічної політики і не переслідувати інтереси окремих осіб чи груп. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність державних підприємств є державне замовлення, ліцензування, патентування і квотування; сертифікація та стандартизація; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів на товари та послуги; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій та субсидій тощо.
Установчі документи юридичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності.
Установчими документами суб'єкта господарювання називається комплект документів встановленої законом форми, згідно з якими суб'єкт господарювання виникає і діє як суб'єкт права. Статутні господарсько-правові акти — установчі документи (засновницький договір і статут), статут державного або іншого підприємства, положення (про міністерство, про державний комітет) — є правовою формою, в якій визначені завдання суб'єктів господарського права. Виходячи із завдань, статутні акти регулюють такі поняття, як цілі і предмет діяльності суб'єкта господарського права, функції органів управління тощо.
Статут суб'єкта господарювання — це один з установчих документів, який регламентує його діяльність. До категорії установчих документів віднесено також положення. Положенням визначається господарська компетенція органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи інших суб'єктів у випадках, визначених законом.
На відміну від статуту засновницький договір виконує функцію регламентації зобов'язальних відносин, що виникають між засновниками з моменту його укладання до моменту державної реєстрації створюваної юридичної особи. Після державної реєстрації юридичної особи функції засновницького договору і статуту збігаються і полягають у регламентації корпоративних правовідносин, а також закріпленні правового статусу юридичної особи. Першим кроком до легалізації підприємства є його державна реєстрація як суб'єкта підприємницької діяльності — юридичної особи. Відповідно до законодавства для проведення державної реєстрації підприємства до органу державної реєстрації подаються такі документи:
1) установчі документи в повному обсязі для створюваної організаційно-правової форми суб'єкта підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства;
2) реєстраційна картка суб'єкта підприємницької діяльності — юридичної особи;
3) документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію;
4) документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску до статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності в розмірі, передбаченому законом.
Необхідно звернути увагу на те, що у виданому свідоцтві про державну реєстрацію зазначається ідентифікаційний код самого підприємства з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), присвоєний органом державної реєстрації. Також орган державної реєстрації має видатии копію реєстраційної картки з відміткою про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності: її треба подати до територіального органу державної статистики.
Вмотивовану письмову відмову в державній реєстрації можуть дати в таких випадках:
1) заявник (заявники) подав неправдиві відомості;
2) установчі документи містять положення, що суперечать законодавству. Відмову в державній реєстрації можна оскаржити в судовому порядку.
У п'ятиденний термін від дня державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності орган державної реєстрації подає:
до органу державної статистики та органу державної податкової служби, а також до Мінфіну (у разі державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, який провадить діяльність страхового брокера) — копії реєстраційної картки з відміткою про державну реєстрацію;
до органів Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування — інформаційне повідомлення.
Підприємство, зокрема господарське товариство, вважається створеним і набуває прав юридичної особи від дня його державної реєстрації. Також необхідно зазначити, що для суб'єктів підприємницької діяльності деяких видів (банків, фондових бірж, адвокатських об'єднань, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств тощо) законами України встановлено спеціальні правила державної реєстрації.