Тема 5 Взаємодія підприємств з правоохоронними та контролюючими органами державної влади.

5.1 Поняття та класифікація правоохоронних і контролюючих органів, їх компетенція та сфери діяльності.

В Україні одностайного погляду на те, які органи належать до правоохоронних, немає як серед науковців, так і в чинному законодавстві. На сьогодні відсутнє конституційне закріплення поняття "правоохоронні органи" та системи правоохоронних органів. У чинній Конституції України це поняття вживається лише в ч. З ст. 17, де спеціальне завдання щодо забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону покладається на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. У коментарі зазначеної статті до правоохоронних органів віднесено: Службу безпеки України, внутрішні війська МВС України, міліцію та деякі інші державні структури, статус яких нині визначається підзаконними актами.

Слід зазначити, що до правоохоронних органів належить лише такий державний орган, виконання яким однієї чи декількох головних правоохоронних функцій є визначальним у його діяльності. При цьому виконання другорядних (допоміжних) правоохоронних функцій не має великого значення, хоча їх виконують майже всі правоохоронні органи.

До головних функцій належать ті, що безпосередньо пов'язані з боротьбою зі злочинністю та правопорушеннями, які тягнуть юридичну відповідальність:

• профілактична;

• захисна;

• охоронна;

• ресоціалізаційна;

• оперативно-розшукова;

• розслідування злочинів;

• судовий розгляд справ про злочини;

• розгляд справ про адміністративні правопорушення;

• розгляд справ про фінансові та господарські правопорушення;

• виконавча.

До другорядних функцій належать:

• контрольна;

• дозвільна;

• правороз'яснювальна;

• аналітична та методична;

• інформаційна;

• нормотворча;

• координаційна.

Правоохоронні органи можуть виконувати також і інші функції, які взагалі не можна віднести до правоохоронних: розвідувальна, забезпечення урядового зв'язку, надання соціальної допомоги, антидиверсійна, конвойна тощо.

Система правоохоронних органів — це система суб'єктів, що здійснюють правоохоронну діяльність. Суб'єктами цієї системи є: держава через законодавчий, виконавчі, судові органи, президентські структури, прокуратуру тощо; деякі громадські організації та об'єднання; окремі громадяни, яким державою делеговано певні повноваження з урахуванням відповідного розподілу серед них компетенції, форм і засобів здійснення.

Відповідно до викладеного вище сьогодні до правоохоронних органів України можна віднести органи:

• прокуратури;

• внутрішніх справ;

• служби безпеки;

• охорони державного кордону;

• державної податкової служби;

• установ виконання покарань;

• інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Розвиток правоохоронної системи в Україні відбувається у складній ситуації. Ефективність правоохоронної діяльності об'єктивно дестабілізує низку факторів, серед яких основними є:

• соціальна й економічна нестійкість держави, гострий дефіцит фінансових ресурсів;

• неповнота і протиріччя законодавчої та нормативно-правової бази.

Реалізація завдань, що стоять перед правоохоронними органами, забезпечується на основі поєднання у правоохоронній діяльності соціально-правових та організаційних принципів з дотриманням моральних і юридичних правил незалежно від структурної належності того чи іншого органу або посадової особи. У свою чергу, кожен із правоохоронних органів вносить вагомий внесок у діяльність із забезпечення економічної безпеки держави.

Діяльність державних органів щодо підтримання правопорядку, виявлення та безпосереднього припинення правопорушень, ще підпадають під дію Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також застосування кримінальних і адміністративних санкцій щодо правопорушників, яка полягає у здійсненні комплексу контрольно-ревізійних, оперативно-розшукових, кримінально-процесуальних та адміністративно-примусових заходів.

Правоохоронна діяльність у широкому розумінні — це діяльність усіх державних органів, що забезпечують дотримання прав і свобод громадян, їх реалізацію, законність і правопорядок. Правоохоронну діяльність у вузькому розумінні можна визначити як різновид правозастосування, особливістю якого є виявлення правопорушень, розгляд відповідних юридичних справ та прийняття рішень про застосування заходів названої відповідальності.

Головна ознака правоохоронної діяльності полягає в її соціальній цінності охороняти права фізичної або юридичної особи певними юридичними процедурами. До характерних ознак правоохоронної діяльності належать:

• владний характер цієї діяльності, що має полягати у захисті певних суспільних відносин компетентними органами. Це певний різновид суспільної і державної діяльності, яка здійснюється від імені та за дорученням держави відповідними (уповноваженими) посадовими особами, їх приписи є обов'язковими для адресатів;

• під законність діяльності, що передбачає здійснення повноважень у чітко регламентованих законом процесуальних (прощ дурних) межах і формах;

• правозастосовний характер рішень, що приймаються, відмінність яких полягає не у встановленні нових норм права, а лише у застосуванні відповідних чинних норм, характерних своїм правоохоронним спрямуванням;

• використання примусу як запобіжного заходу для припинення протиправної діяльності та спроб уникнути відповідальності чи перешкодити провадженню встановленої законом процедур розслідування (розгляду справи).

Саме необхідність використання державного примусу, головним чином, і обґрунтовує потребу в спеціальній (правоохоронній) діяльності із застосували права. Окрім цього, використання державного примусу обумовлює необхідність наявності спеціального суб'єкта — компетентного органу, покликаного перевіряти законність, обґрунтованість та доцільність застосування державно-примусових заходів, а у необхідних випадках, у передбачених законом межах, конкретизувати їх та визначати порядок використанні здійснювати індивідуально-правове регулювання.

Залежно від мети, характеру дій, що виконуються, та компетенції державних органів щодо забезпечення правопорядку в державі здійснюються такі види правоохоронної діяльності:

• конституційний контроль;

• охорона громадського порядку;

• виявлення та розслідування злочинів;

• прокурорський нагляд;

• захист прав і законних інтересів громадян, підприємств, організацій та установ;

• розгляд судами справ, віднесених до їхньої компетенції;

• громадська правоохоронна діяльність.

Реалізація завдання забезпечення охорони правопорядку забезпечується на основі здійснення у правоохоронній діяльності низки соціально-правових та організаційних принципів.

До соціально-правових принципів належать ті, що мають загальносоціальний характер і здійснюються у правоохоронній діяльності незалежно від структурної підпорядкованості того чи іншого органу або посадової особи. До них доцільно віднести гуманізм, соціальну справедливість, демократизм, опору на підтримку і довіру народу, законність, розумне співвідношення гласності та професійної таємниці. Важлива роль соціально-правових принципів пояснюється тим, що вони є основоположними моральними та юридичними правилами здійснення правоохоронної діяльності.

До організаційних принципів належать ті, на основі яких забезпечується практична діяльність правоохоронних органів.

Система організаційних принципів включає в себе дві групи напрямів:

1) принципи структурної побудови правоохоронних органів (територіальний, лінійний, функціональний і принцип подвійного підпорядкування);

2) принципи діяльності правоохоронних органів (раціональний розподіл повноважень і функціональних обов'язків у службовій ієрархії, відповідальність структурних підрозділів і конкретних осіб за остаточні результати роботи, поєднання єдиноначальності з колегіальністю).

Отже, правоохоронна діяльність — це зумовлений потребами людини особливий вид соціальної діяльності, яка визначена законами та об'єктивною необхідністю впливу на суспільні відносини для забезпечення їхньої відповідності правовим приписам, метою якої є захист конституційного ладу, прав і свобод людини, законності та правопорядку, та яка здійснюється в межах встановленого законом порядку державними органами, органами місцевого самоврядування, громадськими об'єднаннями (організаціями) і громадянами.