5.4. Особливості надання інформації з обмеженим доступом контролюючим органам.

Як вже було зазначено вище, за режимом доступу документально підтверджена інформація щодо суб'єкта підприємницької діяльності, яка є у володінні, користуванні або розпорядженні контролюючих органів, їх посадових осіб, поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. До відкритої інформації контролюючих органів належить інформація, яка не становить державну або комерційну таємницю.

Під час планування та проведення перевірок працівники контролюючого органу зобов'язані забезпечувати дотримання службової таємниці, а також дотримання комерційної таємниці суб'єкта підприємницької діяльності, що перевіряється. Інформація, доступ до якої обмежено законодавством, одержана працівниками контролюючого органу під час перевірок, використовується ними виключно у порядку, встановленому законодавством.

Розголошенням комерційної таємниці суб'єкта підприємницької діяльності визнається передача посадовою особою контролюючого органу будь-якій іншій фізичній або юридичній особі відомостей, визначених в статті 35 Проекту Закону України «Про основні засади проведення перевірок суб’єктів підприємницької діяльності контролюючими органами» [7], що стали їй відомими внаслідок здійснення службових обов'язків, або використання вказаної інформації посадовою особою контролюючого органу у власних інтересах.

Не визнається розголошенням комерційної таємниці передача посадовими особами контролюючого органу відомостей, визначених в статті ЗЗ означеного Проекту Закону, керівникові цього контролюючого органу або особі, що його заміщає.

Втрата документів, що містять державну або комерційну таємницю, або розголошення інформації з обмеженим доступом, які одержані посадовими особами контролюючих органів у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків, тягне за собою відповідальність згідно із законодавством України.

Контролюючі органи, їх посадові особи не несуть відповідальності за неправомірне оприлюднення інформації про суб'єкта підприємницької діяльності, якщо таке оприлюднення здійснено за згодою цього суб'єкта підприємницької діяльності, документально підтверджена. Інформація, що становить комерційну таємницю, забезпечується в контролюючих органах спеціальним режимом захисту та доступу до неї згідно з вимогами законів з питань захисту інформації та забезпечення інформаційної безпеки.

Контролюючі органи мають право надавати інформацію про суб'єктів підприємницької діяльності, що не становить комерційної таємниці, у порядку та у випадках, передбачених законом, а також за документально підтвердженою згодою цих суб'єктів підприємницької діяльності.

5.5 Відшкодування збитків, завданих незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду.

За ст. 1173 ЦКУ шкода, завдана юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, в тому числі в сфері нормотворчої діяльності, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Ними ж відшкодовується шкода, завдана юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадових або службових осіб цих органів при здійсненні ними своїх повноважень незалежно від вини цієї особи.

Незаконними є дії, що порушують встановлений законом або іншим нормативно-правовим актом порядок і умови здійснення органом владних функцій або виходять за межі його повноважень. Шкода, заподіяна правомірними діями державних органів (органів місцевого самоврядування), відшкодуванню не підлягає (наприклад, примусове вилучення або знищення майна у передбачених законом випадках). З урахуванням обставин конкретної справи правомірним може вважатися і заподіяння шкоди у стані крайньої необхідності. Згідно з п. 2 інформаційного листа Вищого арбітражного суду України від 29 грудня 2000 р. № 01-8/795 "Про деякі приписи законодавства про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями державних і громадських організацій" відповідальність настає у разі заподіяння шкоди:

• у галузі адміністративного управління, тобто управлінської діяльності у формі прийняття (видання) актів обов'язкового характеру. Якщо шкоду заподіяно не у сфері адміністративних відносин, а в результаті господарської і технічної діяльності (наприклад, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди), відповідальність настає на загальних підставах відповідно до ст.ст. 1166, 1167 та інших статей ЦК;

• діями службової особи, яка внаслідок свого службового становища (займаної посади) або за окремим дорученням наділена у певній галузі адміністративної діяльності владними повноваженнями щодо невизначеного кола осіб, тобто осіб, що не перебувають у її безпосередньому підпорядкуванні. У визначенні поняття службової особи слід виходити з вимог ст. 2 Закону України від 16 грудня 1993 р. "Про державну службу" і ст. 364 КК.

Шкода може бути заподіяна не лише діями, а й бездіяльністю державних чи громадських організацій або їх службових осіб внаслідок невиконання покладених на них згідно із законом певних функцій, зокрема, пов'язаних з видачею різних актів (ліцензій, дозволів, патентів тощо), за відсутності яких заінтересоване підприємство чи організація не вправі здійснювати певну діяльність. У таких випадках період часу, за який може бути здійснено розрахунок і стягнення суми на відшкодування шкоди, визначається з дня, наступного за останньою датою строку, встановленого законом для виконання державною чи громадською організацією відповідної дії.

Шкода, завдана юридичній особі внаслідок постановления судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановления незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Шкода, завдана внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.