1. Дозвільна система

У сфері дозвільної системи основними завданнями є:

– істотне скорочення кількості видів діяльності й робіт, що вимагають одержання дозволів;

– спрощення процедур видачі документів дозвільного характеру;

– зменшення часових і грошових витрат при одержанні дозвільних документів;

– збільшення переліку робіт (послуг), що можуть виконуватися на підставі заяви.

Для цього необхідно:

– законодавчо затвердити вичерпний перелік документів дозвільного характеру та максимально скорочувати його у подальшому;

– перейти від дозвільного принципу започаткування господарської діяльності на заявний за винятком тих видів діяльності, що безпосередньо впливають на безпеку держави, людини й довкілля;

– спрощення процедури одержання дозвільних документів шляхом:

□ зменшення переліку документів, що подаються для одержання дозволів (подання тільки документів, що підтверджують спроможність суб'єкта господарювання проводити відповідну діяльність);

□ усунення численних дублювань при поданні й розгляді (узгодженні) документів на кожному етапі дозвільної процедури;

□ максимального делегування повноважень з видачі документів дозвільного характеру з центрального й обласного рівнів на місцевий рівень;

– посилення відповідальності посадових осіб дозвільних органів за порушення вимог законодавства щодо питань надання документів дозвільного характеру;

– спрощення дозвільної системи в будівництві:

□ кодифікація будівельного законодавства в Містобудівному кодексі;

□ скорочення кількості та строків оформлення дозвільних документів, необхідних для початку будівельно-монтажних робіт;

□ спрощення процедури відведення земельних ділянок для будівництва.

2. Ліцензування

У сфері ліцензування основними завданнями змін мають стати:

– скорочення строків одержання ліцензій;

– скорочення кількості видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню (на 30 % до кінця 2010 р. з подальшим послідовним скороченням), як за рахунок безпосереднього скасування, так і за рахунок застосування інших форм державного контролю й ширшого використання саморегулювання.

Для цього необхідно:

– уніфікувати принципи і процедури одержання ліцензій;

– законодавчо закріпити критерії, на підставі яких ухвалюється рішення про введення ліцензування того або іншого виду діяльності;

– переглянути види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню за вказаними вище критеріями, й скасувати ліцензування видів діяльності, що не становлять небезпеки для держави, життя й здоров'я людини й довкілля;

– узгодити вартість надання ліцензій з фактичними видатками, пов'язаними з наданням ліцензії.

3. Адміністративні послуги

Діяльність органів державної влади з надання адміністративних послуг межує з господарською. Крім того, вони делегують господарським суб'єктам функції, для реалізації яких передбачено відповідне бюджетне фінансування. Для наведення порядку у сфері надання державними органами адміністративних послуг необхідно вирішити такі завдання:

– прийняти Закон України про адміністративні послуги, яким, зокрема, визначити принципи делегування владних повноважень, платність або безкоштовність надання адміністративних послуг, порядок визначення розмірів оплати за надання платних адміністративних послуг;

– переглянути затверджені урядом види платних послуг з подальшим розмежуванням їх на адміністративні (державні) і господарські;

– створити єдину електронну базу даних адміністративних (державних) послуг органів виконавчої влади й місцевого самоврядування.