4.4 Особливості обігу інформації з обмеженим доступом суб’єктів господарювання.

Накопичений практичний досвід свідчить, що підготовку до ство­рення системи правового захисту комерційної таємниці підприємства слід починати зі здійснення поглибленого аналізу всієї господарської, науково-виробничої, фінансової, управлінської, маркетингової та іншої діяльності підприємства.

Виходячи з досвіду захисту секретів західними фірмами, можна ре­комендувати здійснити такий аналіз шляхом відповідей на питання, які містяться у зразку анкети підприємства-конкурента з виділенням також інформації, яка може класифікуватись як секретна.

До проведення аналізу доцільно залучати найбільш кваліфікованих робітників всіх структурних підрозділів підприємства: наукових співро­бітників, економістів, інженерно-технічний склад, менеджерів, маркето- логів, фінансистів, юристів і т.ін.

Теоретичні розробки спеціалістів в галузі захисту інформації В.М.Ча- плигіна, В.А. Рубанова, Е. Солов’йова (Російська Федерація), І. Давидо­ва, A.A. Чернявського, Г.О. Андрощука, П.П. Крайньова, Г.К. Нікіфорова, С.С. Нікіфорова (Україна), Л. Хофмана (США), Ж. Бержьє (Франція), а також практика збереження секретів західними фірмами інформації об­меженого доступу свідчить про те, що основними елементами та складо­вими системи правового захисту комерційної таємниці є:

1. Юридичне закріплення в основоположних документах підпри­ємства: статуті, засновницькому та колективному договорах, пра­вилах внутрішнього трудового розпорядку права на комерційну таємницю. Основою для юридичного закріплення права підпри­ємства на комерційну таємницю є положення, що містяться в Гос­подарському та Цивільному кодексах, законах України “Про ін­формацію”, “Про колективні договори та угоди”, а також Кодексі законів про працю України.

2. Визначення відомостей, які підлягають захисту як комерцій­на таємниця, розробка переліку таких відомостей, затвердження його як офіційного нормативного документа підприємства, до­ведення його до відома персоналу підприємства, який має безпо­середнє відношення до цих відомостей за посадою чи характером виконуваної роботи. Основою для визначення відомостей, які будуть захищатись як комерційна таємниця, є також положення, що містяться в Господарському та Цивільному кодексах, законах України “Про інформацію”, “Про колективні договори та угоди”, Кодексі законів про працю України.

3. Якісний підбір персоналу підприємства для роботи з відомос­тями категорії “комерційна таємниця”, виховання та навчання співробітників у зв’язку з їх роботою з такого роду інформацією, підготовка для них методичних положень, інструкцій, пам’яток, пов’язаних з поводженням з комерційною таємницею, створення матеріальних і моральних стимулів, що спрямовані на збереження комерційної таємниці.

4. Визначення порядку допуску та доступу до комерційної та­ємниці підприємства його співробітників, представників органів державного управління, партнерів, клієнтів, отримання від них юридичних документів, які зобов’язують їх на правовій основі збе­рігати комерційну таємницю. Ця вимога базується на конститу­ційних положеннях, законах про органи виконавчої влади (“Про міліцію”, “Про службу безпеки України”, “Про державну податко­ву службу”) та інших.

5. Встановлення порядку збереження комерційної таємниці при укладанні господарських та інших підприємницьких договорів, а також ведення ділових переговорів, відвідання підприємства перед укладенням договорів. Цей елемент систем захисту комер­ційної таємниці базується на вимогах Цивільного кодексу Украї­ни, ряді указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, міжнародних договорах України.

6. Створення на підприємстві відповідно до закону “Про інфор­мацію” порядку поводження з інформацією обмеженого користу­вання, який виключає можливість витоку інформації при роботі з комерційною таємницею, при розробленні рекламних матеріа­лів, при веденні співробітниками ділових переговорів, під час на­укових конференцій, семінарів, виступів у пресі. Даний елемент системи правового захисту комерційної таємниці повинен врахо­вувати вимоги закону “Про інформацію”, закону “Про науково- технічну інформацію” від 25 червня 1993 р., закону “Про основи державної політики в сфері науки і науково-технічної діяльності” від 13 грудня 1991р.

7. Визначення порядку взаємодії підприємства з представниками правоохоронних органів, контрольно-спостережних органів ви­конавчої влади, які на законодавчій основі можуть мати доступ до комерційної таємниці при виконанні ними своїх службових завдань та функцій. Даний елемент системи правового захисту комерційної таємниці повинен будуватися з урахуванням вимог законів: “Про місцеве самоврядування в Україні” від21трав- ня 1996 р., “Про міліцію” від 20 грудня 1990р., “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 р., “Про службу безпеки України” від 25 бе­резня 1992 р., “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” від 26 січня 1993 р. та інших.

8. Організація спеціального діловодства документів категорії “ко­мерційна таємниця”. Цей елемент системи захисту комерційної таємниці регулює порядок роботи та поводження з такими доку­ментами, їх підготовкою, обліком, розмноженням, пересиланням, зберіганням, періодичною перевіркою їх наявності та знищення. Цей елемент системи захисту комерційної таємниці повинен вра­ховувати вимоги Декрету Кабінету Міністрів України “Про стан­дартизацію і сертифікацію” від 10.05.93р. №46-93, “Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять кон­фіденційну інформацію, що є власністю держави”, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від27 листопада 1998 р. №1893.

Викладені елементи та складові системи правового захисту комерцій­ної таємниці повинні бути задіяні та використані в повній єдності та вза­ємодії. Якщо хоча б одна із складових викладеної вище системи не буде задіяна, то система не виконає свого призначення, оскільки може статися витік відомостей, які складають комерційну таємницю, та підприємство може втратити юридичні підстави для підняття питання про відшкоду­вання нанесених конкурентом або персоналом підприємства матеріаль­них збитків

Необхідно підкреслити та зробити висновок про те, що важливим нормативним документом із забезпечення безпеки на підприємстві може стати «Положення про комерційну таємницю і конфіденційну інформацію», яке оголошується наказом керівника. Положення передбачає перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю і конфіденційну інформацію. В ньому зазначають, яким посадовим особам така інформація може доводитись у повному обсязі, порядок її захисту, хто відповідає за організацію заходів захисту, відповідальність за розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю. У наказі може визначатися склад комісії, яка розглядатиме і визначатиме цінність підприємницької та виробничої інформації, подавати пропозиції керівникові про прийняття рішення стосовно надання відповідній інформації статусу комерційної таємниці чи конфіденційної інформації. Наказом також можуть передбачатися заходи щодо роботи персоналу стосовно збереження ним таємниці службової інформації.

Визначення порядку захисту інформації, організації роботи з нею здійснюється відповідно до Положення про організацію роботи з інформацією підприємства, що становить комерційну таємницю та є конфіденційною. Положення має передбачати:

• права співробітників та інших осіб стосовно отримання закритої інформації;

• обов'язки посадових осіб і службовців з роботи з документами, що мають відповідний гриф (позначка про ступінь таємності, важливості, затвердження, терміновості виконання документа;

• правила ведення переговорів за допомогою засобів зв'язку;

• спілкування з клієнтами та відвідувачами;

• правила оформлення доступу до закритої інформації;

• порядок розроблення, зберігання, пересилання та циркуляції документів, що мають відповідний гриф, у відділах підприємства;

• загальні обов'язки співробітників щодо зберігання підприємницьких та виробничих таємниць;

• порядок доступу на засідання і наради з обговорення комерційних таємниць та організація їх проведення;

• інші питання, що регулюють правила доступу до закритої інформації.

Велику увагу треба також приділити інформації, яку отримують сторонні особи. Існує поняття інсайдерської інформації, тобто інформації, якою володіють інсайдери — особи, які не працюють на підприємстві, але володіють закритою інформацією про це підприємство. Так, інсайдерами є колишні топ-менеджери — особи, які обіймали керівну посаду на підприємстві (начальник відділу, головний бухгалтер, заступник директора тощо), акціонери, ділові партнери, співробітники юридичних, аудиторських і консалтингових фірм, які надають послуги даному підприємству.

Окремо регулюється доступ до інформації в автоматизованих системах. Так, згідно зі ст. 6 Закону України "Про захист інформації в автоматизованих системах" [19], доступ до інформації, яка зберігається, обробляється і передається в автоматизованих системах, здійснюється лише згідно з правилами розмежування доступу, встановленими власником інформації чи уповноваженою ним особою. Для належного захисту інформації необхідно обмежити до неї доступ. Обмеження доступу полягає у зменшенні кола осіб, яким відома закрита інформація.