- •Оглавление
- •1. Багатоманіття визначень поняття „філософія”.
- •2.Філософські проблеми як вічні та фундаментальні.
- •3. Філософия в системі культури. Аксіологічний вимір.
- •4. Предмет і проблеми філософії.
- •5. Структура й дисциплінарна будова філософського знання.
- •6. Основні функції філософії.
- •7. Сутність, функції та структура світогляду.
- •8. Співвідношення філософії та світогляду
- •9. Місце і роль філософії в житті суспільства і людини.
- •10. Світовий філософський процес та проблеми його періодизації
- •11. Культурно-історичні передумови та причини виникнення філософії.
- •12. Історичні типи і традиції філософування
- •13. Характерні риси філософії Стародавньої Греції.
- •14. Основні етапи розвитку давньогрецької філософської думки.
- •15.Уявлення про сутність і первоначала світу в античній натурфілософії.
- •16. Античний атомізм (Демокріт, Епікур).
- •17. Антропологічний поворот в античній філософії (софісти та Сократ).
- •18. Загальна характеристика філософії Платона.
- •19. Загальна характеристика філософії Арістотеля.
- •20. Філософія елліністичного періоду (епікуреїзм, скептицизм, стоїцизм).
- •21. Особливості, періоди розвитку та основні проблеми середньовічної філософії.
- •22. Поняття патристики. Філософія Августіна Аврелія.
- •23. Поняття схоластики. Філософія Хоми Аквінського.
- •24. Проблема універсалій: номіналізм і реалізм.
- •25. Гуманізм і новий ідеал людини епохи відродження.
- •26. Натурфілософія епохи Відродження.
- •27. Проблема методу як ключова проблема новоєвропейської філософії.
- •28.Традиція емпіризму в новоєвропейській філософії (ф. Бекон, т. Гоббс, Дж. Локк).
- •29. Традиція раціоналізму в новоєвропейській філософії (р.Декарт, б. Спіноза, г. Ляйбніц).
- •30. Проблема субстанції в філософії Нового часу
- •31. Проблема людини в філософії епохи Просвітництва.
- •32. Французьке просвітництво: смисл теорії природного права та суспільного договору.
- •33. Класична німецька філософія: основні ідеї та персоналії.
- •34. Теорія пізнання і етика і. Канта.
- •35.Оосновні ідеї філософії г.Фіхте.
- •36. Основні філософські ідеї ф.Шеллінга.
- •37. Система абсолютного ідеалізму і діалектичний метод г.В.Ф.Гегеля.
- •38. Антропологічний характер філософії л.Фойєрбаха.
- •39. Особливості та основні етапи розвитку філософської думки в Україні.
- •40. Філософські погляди г.Сковороди.
- •41. «Філософія серця» п. Юркевича.
- •42. Філософські погляди і.Франка.
- •43. Філософія «української ідеї» (м.Драгоманов, м.Грушевський, д.Донцов, д.Чижевський).
- •44. Становлення некласичної філософії: раціоналізм та ірраціоналізм.
- •45. Основні тенденції розвитку західноєвропейської філософії середини хіх поч. Хх ст.
- •46 Марксистська філософія: вихідні положення й історичні форми.
- •47 Філософія життя" та її різновиди.
- •48. Загальна характеристика позитивізму.
- •49.Основні ідеї феноменології.
- •50.Екзистенціальна філософія і її різновиди.
- •51. Структуралізм як методологія гуманітарного пізнання (к.Леві-Стросс, м.Фуко).
- •52. Сучасна релігійна філософія (неотомізм, персоналізм).
- •53. Філософські концепції модерну та постмодерну.
- •54. Онтологія як філософська дисципліна.
- •55. Філософський смисл проблеми буття.
- •56. Співвідношення категорій „буття”, „субстанція”, „матерія”.
- •57. Рух, простір і час, як категоріальні визначення буття
- •58. Проблема єдності світу
- •59. Проблема виникнення свідомості.
- •60. Філософський зміст проблеми свідомості.
- •61. Взаємозв’язок свідомості, самосвідомості, мови.
- •62. Мова як предмет філософського осмислення.
- •63. Суспільна та індивідуальна свідомість.
- •64. Свідоме та несвідоме. Розуміння несвідомого в концепціях з.Фрейда та к.Юнга.
- •65. Філософська антропологія як розділ філософського знання.
- •66. Соціальні виміри людини: індивід, особа, особистість.
- •67. Формування і історичний розвиток проблематики філософії людини.
- •68. Основні концепції походження людини.
- •69. Основні філософські концепції сутності людини.
- •70. Проблема свободи.
- •71. Проблема сенсу життя,смерті і безсмертя людини.
- •72. Уявлення про знання і пізнання.
- •73. Теорія пізнання її предмет і метод.
- •74. Об’єкт, суб’єкт і предмет пізнання
- •75. Форми чуттєвого і раціонального пізнання
- •76. Концепція істини в філософії та проблема її критеріїв.
- •77. Поняття про науку. Проблема виникнення науки
- •78. Наука як соціокультурний та цивілізаційний феномен
- •79.Періодизація науки. Поняття класичної, некласичної та постнекласичної науки.
- •80. Теоретичний та емпіричний рівні пізнання
- •81. Проблема, гіпотеза, теорія як основні форми наукового пізнання.
- •82. Поняття методології і методу пізнання. Класифікація пізнавальних методів.
- •83. Світоглядно-етичні проблеми сучасної науки.
- •84. Особливості філософського осмислення суспільства.
- •85. Суспільний ідеал і соціальна дійсність.
- •86. Суспільство як система, що розвивається.
- •87. Суспільний прогрес, його історичні типи та проблеми критеріїв.
- •88. Соціальна філософія в системі філософського знання
- •89. Єдність і багатоманітність історичного процесу.
- •90. Особливості сучасної динаміки соціальних систем.
- •91. Багатовимірність поняття культури.
- •92. Філософія культури: предмет та проблематика.
- •93. Співвідношення понять культури та цивілізації.
- •94. Історичні моделі культури та цивілізаційні типи.
- •95. Проблема кризи культури: історія та сучасність.
22. Поняття патристики. Філософія Августіна Аврелія.
Головна особливiсть
cередньовiчної християнської фiлософiї її спiввiдноснiсть з проблемами релiгiї. Вона
розвивалась з урахуванням християнських догм. Тодi пiд фiлософiєю розумiли те, що зараз
називають наукою. Провiдна роль в областi науки i культури належала церквi. Фiлософiя
вважалась служницею теологiї, тобто як така галузь знання, що веде до бiльш широкого
богословського знання. Фiлософами були представники церкви. Сакралiзацiя фiлософiї —
подiбне наближення фiлософiї до релiгiї.
Етапи: патристика i схоластика. Патристика (1-8 ст.) вiд слова Патер (батько церкви).
Представники: Василiй Великий, Августин Блаженний, Григорiй Нiльский, Тертулiан. Вони
розробляли всi фiлософськi проблеми тiльки в зв’язку з християнськими догмами. То був час,
коли виникло християнство, й ще iснувала скептична язичницька антична фiлософiя, що
критикувала християнськi догмати. Вона вважалася ворогом вiри. Тому Батьки церкви взяли
на озброєння зброю своїх ворогiв. Поєднання вiри й розуму дало таку фiлософiю.
Найважливiшi проблеми патристики:
1. Тринiтарна: проблема сутностi Бога, його троїчностi.
2. Вiдносини вiри й античної фiлосфiї.
3. Розумiння iсторiї як руху до певної кiнцевої мети Граду Божього.
4. Розгляд свободи вибору людини, як вибору мiж спасiнням душi, або її загубленням.
5. Походження зла в свiтi.
Патристика розвивалась пiд переважним впливом iдей Платона. Вважалось, що фiлософiя
досягає iстинного через вивчення Бiблiї. Фiлон Александрiйский: Бiблiя має два сенси
буквальний (екзотеричний) i таємний (езотеричний); останнiй можна зрозумiти через алегорiї.
Апологетика: захист положень християнства вiд критики античної фiлософiї. Апологети:
Юстинiан, Клiмент Александрiйский. Останнiй виснув iдею про гармонiю розуму й вiри;
розум пiдкоряється вiрi. Орiєн Александрiйский розвив вчення про Бога, його iпостасi,
висунув iдею створення свiту з нiчого. Тертулiан стверджував, що в християнськiй вiрi вже є
готовi iстини. Але починаючи з 2 ст. в християнствi виникають єресi (манiхейство, арiанство,
гностiцизм). Вони казали, що свiт лежить у злi, бо божество, яке створило цей свiт зле. Iснує
потойбiчний свiт, до якого зможуть ввiйти лише тi, хто має гносiс певне особливе знання.
Аврелiй Августiн (Блаженний) (4-5ст.) головний представник патристики. Філософія
Августина виникає як симбіоз християнських і давніх доктрин. Зі старих античних
філософських доктрин основним джерелом для нього був платонізм, який він знав,
переважно, з праць неоплатоників. Ідеалізм Платона у метафізиці, абсолютизм в теорії
пізнання, визнання різниці духовних принципів у структурі світу (добра і погана душа,
існування окремих душ), акцент на ірраціональні фактори духовного життя — все це
вплинуло на формування його власних поглядів.
Вчення Августина стало визначальним духовним фактором середньовічного мислення,
вплинуло на всю християнську Західну Європу. Ніхто з авторів періоду патристики не досяг
тої глибини мислення, яка характеризувала Августина. Він і його послідовники у релігійній
філософії вважали пізнання бога і божественної любові єдиною метою, єдиною повною сенсу
цінністю людського духу. Разом з цим він відводив суттєво меншу роль мистецтву, культурі і
природничим наукам.
Вiн прагнув логiчно обґрунтувати iснування Бога. Ввiв у фiлософiю принцип креацiонiзму
(вiд слова творiння): Бог створив свiт з нiчого. Але вiн схилявся до фаталiзму, тобто
заперечував свободу волi людини, кажучи, що все в життi людини з самого народження
заплановано. Вiн створив концепцiю лiнiйного розвитку людської iсторiї. Є початок:
створення людини, є смисл: перемога християнства, є кiнець: Страшний Суд. Основнi iдеї
патристики:
1. Теоцентризм: джерело всього — Бог.
2. Креацiонiзм.
3. Персоналiзм: людина —образ i подоба Бога.
4. Провiденцiалiзм: всiм править Бог.
5. Сотерiологiзм (вiд слова Спаситель): людське життя треба скерувати на спасiння душi.
6. Ревеляцiонiзм (вiд слова Откровення): iстина досягається лише через досягнення смислу Бiблiї, пророцтва святих.
Християнській основі своєї філософії Августин надавав великого значення. Він здійснив те,
що було лише окреслене у його попередників: зробив бога центром філософського мислення,
його світогляд був геоцентричним. З принципу, що бог є первинним, випливає і його
положення про перевагу душі над тілом, волі й почуттів над розумом. Ця першість має як
метафізичний, так і гносеологічний і етичний характер. Вся філософія Августина
зосередилась на бозі як єдиному, досконалому, абсолютному бутті, а світ має значення як
творіння Бога. Без Бога не можна нічого здійснити чи пізнати. Все у своїй природі не може
відбутись без участі надприродніх сил. В цьому світогляд Августина дуже чітко протистояв
натуралізму.
Патристика: постановка основних проблем фiлософiї. Далi йде розробка цих проблем (8-13 ст.) та розвинута схоластика (13-14 ст.).
