17. Система та джерела фінансового права.

Система фінансового права - це його визначена внутрішня структура, яка складається як відображення реально існуючих суспільних відносин у фінансовій сфері. Система фінансового права дозволяє з'ясувати, з яких підгалузей, частин складається ця галузь права і як ці складові взаємодіють між собою. Система фінансового права: Загальна частина закріплює такі норми й інститути, які є спільними для всіх фінансово-правових інститутів і становлять базу для регулювання правовідносин у сфері фінансової діяльності держави: - поняття фінансів та фінансової діяльності держави, її завдання, принципи, форми і методи здійснення; - правову характеристику фінансових правовідносин та фінансово-правових норм; - правовий статус уповноважених у сфері фінансової діяльності державних органів; - правові основи фінансового контролю, його види та методи Особлива частина включає в себе підгалузі і правові інститути, що містять норми права, які регулюють окремі напрями фінансової діяльності держави та різні ланки фінансової системи Норми Загальної частини фінансового права конкретизуються в Особливій частині. Галузь фінансового права - це відносно замкнена частина системи права, що включає сукупність норм, які регулюють суспільні відносини, котрі виникають у сфері правового режиму руху державних грошових коштів. Галузь фінансового права "утворюється за допомогою фінансово-правових норм опосередковано, тобто спочатку інститут, потім - підгалузь і як результат - галузь. Виникнення будь-якого інституту або галузі права зумовлено специфікою регулюючих або суспільних відносин. І хоча фінансове право розглядається як галузь права, але процес формування відбувається через становлення та розвиток його складових інститутів. Для того, щоб норми права могли виконувати своє завдання регуляторів суспільних відносин, вони повинні бути відомими їх учасникам і виражені зовні від імені держави. Таким чином, джерела фінансового права в формальному розумінні - це зовнішня форма вираження права, це спосіб об'єктивування державної волі. Джерела фінансового права - це конкретні форми його вираження, тобто правові акти представницьких і виконавчих органів державної влади і органів місцевого самоуправління, що містять норми фінансового права. Фінансове право, з цієї точки зору, - це галузь законодавства, що є сукупністю законів та інших нормативно-правових актів, у яких фінансово-правові норми мають своє зовнішнє вираження. Сукупність нормативних актів, що містять норми фінансового права, прийнято визначати як фінансове законодавство. Фінансове законодавство характеризується системністю, яку йому надають правила ієрархії норм, що містяться в правових актах. Використання цих правил дає можливість у разі виникнення колізій між нормативно-правовими актами віддати перевагу одному нормативно-правовому акту над іншим. Систематизація законодавства - це діяльність по упорядкуванню і вдосконаленню нормативно-правових актів, зведенню їх до єдиної, внутрішньо узгодженої системи. Метою систематизації є: — усунення протиріч між нормативними актами; — підвищення ефективності законодавства; — забезпечення доступності користування законодавством для всіх суб'єктів права. Способи систематизації законодавства: Кодифікація - спосіб систематизації, при якому здійснюється суттєва переробка і узгодження групи юридичних норм, пов'язаних загальним предметом правового регулювання (кодекс) Інкорпорація - спосіб систематизації законодавства, що полягає в упорядкуванні існуючих нормативних актів без зміни змісту норм права, яке їх містить (алфавітні або хронологічні збірники) Фінансово-правові акти - це організаційно-владні розпорядження державних органів і органів місцевого самоуправління з питань фінансової діяльності, що входять в їх компетенцію, прийняті у відповідній формі в установленому законодавством порядку. Класифікація фінансово-правових актів За юридичними властивостями - нормативні - акти, які регулюють групу однорідних фінансових відносин і містять загальні правила поведінки, які не вичерпують свою регулятивну силу їх однократним застосуванням; - індивідуальні - акти застосування норм права; застосовуються до конкретного життєвого випадку, звернені до точно визначених учасників фінансових відносин, приводять до виникнення, зміни або припинення конкретних фінансових правовідносин За органами, що їх видають а) законодавчі, до яких відносяться закони, що приймаються Верховної Радою України з питань фінансової діяльності держави; б) підзаконні - найбільш чисельна група, в яку входять акти всіх інших державних органів, що базуються на законі і прийняті для втілення закону.

19. Суть податків, їх ознаки як економічної категорії. Становлення та розвиток податків відбувалося протягом декількох етапів: 1-й – податки існували у вигляді безсистемних платежів, які переважно мали натуральну форму.  2-й – припадає на середину 18 – початок 19 ст. і характеризується появою в країнах Європи податкових систем, що включали в себе прямі та непрямі податки. Податки стали основним джерелом доходів бюджету багатьох країн.  3-й – після першої світової війни почався третій період розвитку оподаткування, протягом якого були проведені науково обґрунтовані податкові реформи.  Сучасний період розвитку оподаткування характеризується більш глибоким теоретичним обґрунтуванням його проблем. За економічним змістом податки – це фінансові відносини між державою і платниками податків (юридичними і фізичними особами) з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій. За суттю податок – це обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до податкового законодавства. Під збором (платою, внеском) розуміють обов’язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій. Податок як фінансову і економічну категорію характеризують такі ознаки:  - примусовий характер (обов’язковість),  - безеквівалентність – означає, що частку відчужуваного доходу (прибутку) держава не відшкодовує індивідуальному платнику в адекватному розмірі товарами чи послугами,  - відсутність цільового використання,  - законодавча регламентація, - однаковий підхід до всіх платників,  - зміна форми власності (перехід права власності під час його сплати). 20. Класифікація податків. Обов'язкові платежі податкового характеру класифікуються за різними підставами: 1) залежно від органу влади, який встановлює і скасовує податки та території дії податку: - загальнодержавні — встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України; - місцеві—встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України; 2) за видом фонду, до якого надходять податки: - закріплені—надходять до конкретного бюджету або спеціального цільового фонду: - регулюючі (різнорівневі)— надходять одночасно до бюджетів різних рівнів у пропорціях відповідно до бюджетного законодавства; 3) за видом платника: - податки з фізичних осіб—сплачують лише фізичні особи; - податки з юридичних осіб — сплачують лише юридичні особи; - змішані—сплачують як юридичні, так і фізичні особи;

4) за формою оподаткування: - прямі — встановлюються безпосередньо щодо платників податків і сплачуються за рахунок їхніх доходів, а сума податку безпосередньо залежить від розмірів об'єкта оподаткування; - непрямі — встановлюються в цінах товарів і послуг та сплачуються за рахунок цінової надбавки, а їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів; 5) за економічним змістом: - податки на доходи—стягуються безпосередньо з доходів фізичних і юридичних осіб; - податки на споживання—сплачуються не при отриманні доходів, а при їх використанні і справляються у формі непрямих податків: - податки на майно—встановлюються стосовно рухомого або нерухомого майна: 6) за характером використання: - загального призначення—використовуються на загальні цілі без конкретизації заходів або витрат, на які вони витрачаються (це власне податки у вузькому розумінні). - цільові податки—встановлюються з метою фінансування конкретного напряму публічних видатків; 7) за періодичністю стягнення: - разові—сплачуються один раз протягом певного часу при здійсненні певних дій (більшою мірою такий різновид податків має характер зборів); - систематичні (регулярні)- сплачуються регулярно через певні проміжки часу й протягом усього періоду володіння або діяльності платника (щомісячно, поквартально, щорічно): 8) за обліком податкового платежу: - податки, фінансовані споживачем (акциз, податок на додану вартість): - податки, що включаються у собівартість (податок з власників транспортних засобів, земельний податок); - податки, фінансовані за рахунок балансового прибутку (податок на майно, податок з реклами): - податки, фінансовані за рахунок чистого прибутку (збір за право торгівлі, за використання національної символіки); 9) за способом стягнення: - розкладні — спочатку встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб держави й місцевого самоврядування в доходах, потім цю суму розкладають на окремі частини за територіальними одиницями, а на низовому рівні - між платниками (історично це перша форма стягнення податків); - окладні— передбачають встановлення спочатку ставок, а відтак і розміру податку для кожного платника окремо, а загальна величина податку формується як сума платежів окремих платників; 10) за методом оподаткування: - прогресивні— податки, ставки яких зростають зі збільшенням величини об'єкта оподаткування; - пропорційні — податки, ставки яких не залежать від розміру об'єкта оподаткування; - регресивні—податки, ставки яких зменшуються зі зростанням величини об'єкта оподаткування;   11) за формою стягнення: - грошові—стягуються в грошовій формі; - натуральні податки—стягуються у вигляді певних товарів, наприклад, продуктами сільськогосподарського виробництва.