Мета лекції:

системним викладенням основних теоретичних положень допомогти зясувати ключові поняття, що даються в даній лекції, а саме: поняття, значення і завдання Особливої частини кримінального права, її систему, поняття кваліфікації злочинів та її значення.

ВСТУП

Становлення української державності, фундаментальне оновлення законодавства, проведення судової реформи, посилення судового захисту прав і свобод громадян, створення соціально-орієнтованої ринкової економіки та необхідність захисту українського підприємництва, боротьба зі злочинністю – все це потребує кваліфікованого юридичного забезпечення.

Це зумовлює необхідність постійної уваги до якості підготовки та перепідготовки юридичних кадрів, приведення змісту юридичної освіти у відповідності із сучасними вимогами юридичної практики.

Сьогодні ви приступаєте до вивчення Особливої частини кримінального права. По закінченні її вивчення ви будете складати семестрові та державні іспити за весь курс кримінального права (як по Загальній частині, так і по Особливій).

Вивчення Особливої частини кримінального права має певну специфіку, яка полягає у тому, що будуть розглядатися конкретні склади злочинів, їх поняття та викладення юридичного аналізу з детальною характеристикою ознак кожного елементу складу злочину та особливості кваліфікації злочинів. Для більш успішного з’ясування конкретних складів злочинів вам належить звернутися до своїх конспектів по Загальній частині, ще раз уважно ознайомитись і поновити в пам’яті теоретичні положення з елементів складу злочину (теми 4, 5, 6, 7) та по іншим темам. Без чітких і повних знань питань інститутів Загальної частини неможливо повно і всебічно з’ясувати конкретні склади злочинів. Ось в цьому і має місце прояв одного із моментів єдності Загальної і Особливої чистин кримінального права.

Особливу увагу належить вам звернути на вивчення злочинів, боротьба з якими є пріоритетними в діяльності правоохоронних органів. Саме знання Особливої частини Кримінального кодексу і допоможе вам ефективно вести боротьбу зі злочинністю.

1. Поняття, значення і завдання Особливої частини кримінального права

Кримінальне право поділяється на 2 частини: Загальну, в якій, як ви вже знаєте, поміщені загальні норми, що визначають поняття злочину, встановлюють підстави кримінальної відповідальності, форми і види вини, стадії вчинення злочину, співучасть у злочині і організована злочинна діяльність, систему і види покарань тощо, і Особливу частину, яка містить кримінально-правові норми, що встановлюють кримінальну відповідальність за конкретні злочини.

Особлива частина кримінального права – це систематизована сукупність правових норм, які встановлюють ознаки визначених кримінально караних діянь і міри (заходи) покарання, що можуть бути призначені (застосовані) судом особам, які винні в їх вчиненні.

Обидві частини, як певні підсистеми Кримінального кодексу, між собою тісно пов’язані. Їх єдність визначається спільним завданням і принципами. Загальні поняття і ознаки злочину та інші інститути Загальної частини наповнюються конкретним змістом у нормах Особливої частини.

Тому неможливо розкрити дійсний зміст норм Особливої частини, не звертаючись до Загальної частини.

В той же час не можна застосовувати окремо Загальну частину без Особливої частини.

Неможливо, наприклад, засудити особу за замах на злочин за ст.15 КК або співучасть у злочині за ст.27 КК, не роблячи при цьому посилання на відповідну конкретну статтю Особливої частини.

Крім того, в основі норм Загальної та Особливої частин лежить єдина кримінальна політика держави, спрямована на боротьбу із злочинністю шляхом застосування до осіб, які вчинили злочини, заходів кримінального покарання.

Ця єдність визначається також і єдністю завдання, яке стоїть перед обома частинами кримінального законодавства, а саме:

“…правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам” (ч.1 ст.1 КК).

В той же час Загальна і Особлива частини мають відмінності за змістом і побудовою норм.

Як вже вказувалося вище в нормах Загальної частини сформульовані завдання кримінального законодавства (ст.1 КК), визначені межі його дії, дається загальне поняття злочину та перелік видів покарань і підстав звільнення від кримінальної відповідальності або відбування покарання, стадії вчинення злочину і співучасть у злочині та інші загальні для всіх складів злочинів положення.

В Особливій частині КК наводиться вичерпаний перелік злочинів, які заборонені кримінальним законом під загрозою покарання. В нормах Особливої частини вказуються, які конкретні суспільно небезпечні діяння визнаються законом злочинними і які види заходів покарання можуть бути призначені судом за їх вчинення.

Іншими словами, тільки діяння, передбачене відповідною статтею Особливої частини КК, визнається злочином, тобто має місце принцип: немає злочину без вказівки щодо нього в законі.

Звідси і відмінність норм у побудові та в їх формі.

Якщо для будь-якої норми Особливої частини характерно наявність:

• гіпотези;

• диспозиції;

• санкції,

то усі норми Загальної частини носять описовий характер і ні одні із них не містить санкції.

Але така відмінність за змістом і побудовою норм Загальної і Особливої частин не відмежовує їх, а навпаки свідчить про їх єдність, нерозривність.

Так, норми Особливої частини застосовуються, як правило, самостійно, без одночасного застосування якої-небудь із статей Загальної частини. Однак, це зовсім не означає, що вони застосовуються незалежно від норм Загальної частини.

Так, при вирішенні питання про притягнення до кримінальної відповідальності повинні бути проаналізовані статті Загальної частини, що передбачають різні обставини в обов’язковому порядку, які дають підстави для звільнення від кримінальної відповідальності (ст.44-49 КК) або відбування покарання (ст.74-87 КК), статті (ст.22 і ст.19 КК), які визначають вік кримінальної відповідальності за певний вид злочину, осудність; форму і вид вини (ст.23-25 КК), статті, які визначають умови і підстави та порядок відповідальності за готування до злочину або замах на злочин (ст.13-15 КК); за співучасть у злочині або причетність до нього (ст.26-31 КК) тощо.

Тільки переконавшись у повній відповідності конкретних обставин справи з положеннями цих статей, можна притягувати особу до кримінальної відповідальності.

При призначенні покарання (його виду та розміру) суду належить керуватися положеннями, які містяться в Загальній частині:

• про мету покарання (ст.50 КК);

• види покарань (ст.51-64 КК);

• обставини, що пом’якшують або обтяжують покарання (ст.66-67 КК) тощо.

Значення Особливої частини полягає в тому, що з метою правильної організації боротьби із злочинністю вона:

• містить вичерпаний перелік злочинів, тобто законодавчо встановлює межі криміналізації суспільно небезпечних діянь, забезпечуючи тим самим реальні підстави додержання законності та прав людини;

• законодавець диференціює кримінальну відповідальність за конкретні злочини з урахуванням їх тяжкості, що створює ефективні можливості цілеспрямованої кримінальної політики і проведення її в суворих рамках закону;

• має загальнопревентивну функцію свої норм, які під загрозою покарання примушують нестійких членів суспільства утриматися від вчинення злочинів і, тим самим, сприяє їх попередженню;

• відмежовує область злочинних і кримінально-караних діянь від вчинків, хоча б і суспільно небезпечних, але не злочинних і кримінально не караних.