26. Визначення основних показників, що характеризують галузь

Галузевий аналіз складає основу для розуміння кількісного і якісного змісту основних економічних показників, а також для визначення факторів, які характеризують зміни в галузі, напрямки її розвитку і можливих перешкод на цьому шляху. Але при аналізі галузі дуже часто стикаються з такою проблемою: можна визначити зміни в галузі, звертаючись до різних джерел інформації (газети, інформаційні бюлетні, журнали, участь у виставках, семінарах, презентаціях, акціях, круглих столах, звіти експертів), але буває важко кількісно оцінити можливий вплив цих змін на розвиток і рентабельність виробництва. Таке становище вимагає додаткових аналітичних досліджень і розрахунків.

Х-тика	Стратегічна важливість
Прибутковість галузі	Висока прибутковість сприяє появі на ринку нових компаній, низька - скороченню кількості компаній на ринку
Перешкоди для виходу на ринок чи відходу зринку	Високі бар'єри захищають позиції фірм, що вже діють на ринку, низькі - зроблять їхні позиції уразливими для фірм-новачків
Ціна - найбільш важливий фактор для покупців	Більше число покупців купують за найменшими цінами
Стандартні товари	Покупці мають перевагу, тому що їм легше переключатися з одного продавця на іншого
Швидкі технологічні зміни	Підвищується ризик: інвестиції в цих умовах можуть виявитися малопродуктивними через швидкий моральний знос
Вимоги до розмірів необхідних капіталовкладень	Жорсткі вимоги підвищують ризик, стає важливим точний розрахунок часу, створюються бар'єри при виході на ринок і відході з нього
Вертикальна інтеграція	Іідвищує вимоги до розмірів капіталу, спричинює сильні відмінності у конкурентоспроможності і витратах на виробництво цілком інтегрованих, частково інтегрованих і неінтегрованих фірм
Економія на масштабах виробництва	Збільшує частку ринку, необхідну для досягнення конкурентоспроможності за витратами
Швидке відновлення асортимен- ' ту продукції	Скорочує життєвий цикл товару, збільшує ризик гого, що конкуренти можуть вирватися вперед

27. Поняття про структуру конкуренції. Особливості нецінової конкуренції.

Під конкуренцією розуміється суперництво між окремими особами, господарськими одиницями на якомусь терені, зацікавленими в досягненні однієї і тієї ж мети.Цінова конкуренція сходить до тих далеких часів вільного ринкового суперництва, коли навіть однорідні товари пропонувалися на ринку по найрізноманітніших цінах. Зниження ціни було тією основою, з допомогою якої промисловець (торговець) виділяв свій товар, привертав до нього увагу і, в кінцевому рахунку, завоював собі бажану частку ринку. Нецінова конкуренція висуває на перший план більш високу, ніж у суперників, надійність, меншу «ціну споживання», більш сучасний дизайн. «Американські покупці готові переплатити 1-2 тис. доларів за добре зарекомендував себе японський автомобіль, ніж купувати аналогічну машину місцевого виробництва» [№ 2 стр.145]. До нецінових методів відносять також надання покупцям великого комплексу послуг (у тому числі навчання персоналу), залік зданого товару в якості першого внеску за новий, поставку обладнання вже не «під ключ», а на умовах «готова продукція в руки». Менше енергоспоживання, знижена металоємність, запобігання забруднення природи та інші аналогічні поліпшені споживчі властивості висунулися в останнє десятиліття на провідне місце в переліку нецінових аргументів на користь товару.Найсильнішим знаряддям нецінової конкуренції завжди була реклама, сьогодні ж роль її зросла багаторазово. За допомогою реклами фірми не тільки доносять до покупців інформацію про споживчих властивостях своїх товарів, а й формують довіру до своєї товарної, цінової і збутової політики, прагнучи створити образ фірми як «хорошого громадянина» тієї країни, на ринку якої підприємець виступає у зовнішній торгівлі.До незаконних методів нецінової конкуренції ставляться промислове шпигунство; переманювання фахівців, які володіють виробничими секретами, випуск підроблених товарів, зовні нічим не відрізняються від виробів-оригіналів, але істотно гірших за якістю (з цією дією «фірм-піратів» зіткнулися, зокрема, радянські зовнішньоторговельні організації, що експортують годинник, запасні частини до радянських автомобілів, тракторів, дорожньо-будівельних машин), а тому зазвичай на 50% більше дешевих; закупівля зразків з метою їх копіювання. За свідченням французького журналу Мосі, найбільш активні фірми-«імітатори», що знаходяться в Марокко, Гонконгу, на Тайвані, в Туреччині, Сінгапурі, Південній Кореї, Японії, Швейцарії, Мексиці та Бразилії.