НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ

І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

ГУМАНІТАРНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра історії і політології

Історія України:

довідник для студентів

Київ – 2015

УДК 94 (477) (072)

У виданні наводяться навчально-довідкові матеріали для виконання самостійної роботи студентів денної форми навчання з урахуванням вимог кредитно-трансферної системи навчання. В рамках кожного модуля подано термінологічний словник та хронологічний довідник, понятійний апарат, питання для самоконтролю знань, рекомендації щодо виконання різних видів самостійної роботи.

Рекомендовано вченою радою гуманітарно-педагогічного факультету Національного університету біоресурсів і природокористування України (протокол № __ від __.07.2015 р.).

Укладачі: доктор історичних наук, доцент С.О. Білан, кандидати історичних наук, доценти С.М. Живора, Н.П. Ісакова, Н.Б. Кравченко О.М. Кропивко, Л.П. Лановюк, В.О. Хвіст.

Рецензенти: кандидат історичних наук, професор Швед В.О.,

доктор філософських наук Черній А.М.

Історія України: довідник для студентів

Укладачі: БІЛАН Сергій Олексійович (І модуль)

ЖИВОРА Станіслав Михайлович (ІІ модуль)

ІСАКОВА Наталія Петрівна (І модуль)

КРАВЧЕНКО Наталія Борисівна (ІІ модуль)

КРОПИВКО Олена Михайлівна (І модуль)

ЛАНОВЮК Людмила Петрівна (ІІ модуль)

ХВІСТ Вікторія Олексіївна (І, ІІ модуль, загальні положення)

Видання друкується в авторській редакції

Підписано до друку 26.07.2015 Формат 60х84 1/16

Ум. друк. арк. 6,8 Обл.-вид. арк. 7,5.

Наклад 50 пр. Зам. № 622

Надруковано в типографії ПП «ДІРЕКТ ЛАЙН»

м. Київ, вул. Васильківська 28

ЗМІСТ

І. Загальні положення...........................................................
ІІ. Модуль І. Стародавня, середньовічна та нова історія України……………………………………………………….
2.1. Основні поняття для засвоєння з І модуля……………..
2.2. Основні терміни для засвоєння з І модуля……………..
2.3. Основні дати для засвоєння з І модуля…………………
2.4. Питання для самоконтролю знань студентів з І модуля
ІІІ. Модуль ІІ. Новітня історія України……………………...
3.1. Основні поняття для засвоєння з ІІ модуля……………
3.2. Основні терміни для засвоєння з ІІ модуля……………
3.3. Основні дати для засвоєння з ІІ модуля………………..
3.4. Питання для самоконтролю знань студентів з ІІ модуля …..

Це повинен знати кожен українець:

22 січня День Соборності України

28 червня День Конституції України

23 серпня День Українського Прапора

24 серпня День Незалежності України

14 жовтня День українського козацтва

28 жовтня Звільнення України від німецько-фашистських загарбників

9 листопада День української писемності і мови

Державний Гімн України

Ще не вмерла України ні слава, ні воля,

ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,

запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Приспів: Душу й тіло ми положим за нашу свободу

і покажем, що ми, браття, козацького роду!

слова Павла Чубинського, музика Михайла Вербицького

Конституція України

Стаття 10. Державною мовою в Україні є українська мова.

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.

Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.

Стаття 20. Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України…

Столицею України є місто Київ.

І. Загальні положення

Вивчення історії України, як складової частини всесвітньої історії, є однією з найважливіших умов підготовки високопрофесійного, духовно зрілого фахівця. Адже історія України відображає не лише суспільно-політичні та соціально-економічні процеси і етапи боротьби за свободу, незалежність, відображає і роль самого українського народу, політичних і військових лідерів, діячів української науки і культури; які вийшли із його глибин, у здобутті національного відродження, розбудові суверенної, незалежної, демократичної, соціальної, правової держави. У літопису історії України є й сторінки про плеяду спеціалістів різних професій, в тому числі й аграріїв, які своєю працею сприяли досягненню вказаної мети.

Метою вивчення курсу «Історія України» є глибоке засвоєння та розуміння студентами історії виникнення та формування українського народу та української державності, утвердження національної самобутності, висвітлення політичної діяльності класів і соціальних груп в Україні на певних етапах історичного розвитку. Загальне покликання програми полягає в тому, щоб на основі процесів гуманізації вищої школи, інтеграції професійної і соціально-гуманітарної підготовки, покращення змісту структури курсу, використання досягнень світової і вітчизняної думки, загальнолюдських цінностей, здійснити підготовку висококваліфікованих спеціалістів агропромислового комплексу.

В процесі викладання історії України, самостійного вивчення студентами матеріалу, створюються умови для успішного розв’язання наступних завдань:

- Пізнавального, інтелектуально-розвиваючого. Яке зводиться до суті самого вивчення історичного шляху країни, народів, які її населяли. З діалектичних позицій, на основі наукових принципів, насамперед, принципу історизму, поглядів учених істориків, прогресивних вітчизняних та зарубіжних авторів, художніх літературних праць об’єктивно вивчити явища та процеси в історії суспільно-політичного і культурного життя України в зв’язку з розвитком світової цивілізації.

- Практично-політичне. Суть його полягає у тому, що історія як наука, виводячи певні закономірності розвитку суспільства з вивчення історичних фактів, допомагає виробляти науково обґрунтований політичний курс, не допускати суб’єктивних рішень.

- Світоглядне. Історія створює документально точні повісті про значні події минулого, про мислителів, яким суспільство завдячує своїм розвитком. Світогляд – це погляд на світ, суспільство, закони його розвитку – може бути науковим, якщо спирається на об’єктивну реальність. В суспільному розвитку об’єктивна реальність – це історичні факти. Історія, її фактологічна сторона, є фундаментом, на якому тримається наука про суспільство.

- Виховне. Знання історії свого народу формує громадянські якості – патріотизм та інтернаціоналізм; показує роль народу і окремих особистостей в розвитку суспільства; дозволяє пізнати моральні і етичні цінності людства в їх розвитку, зрозуміти такі категорії, як честь, обов’язок перед суспільством, бачити пороки суспільства та людей, їх вплив на людські долі.

Курс «Історія України» забезпечує формування історичного мислення і свідомості, активної життєвої позиції, почуття гордості за приналежність до народу України, усвідомлення необхідності суверенної національної держави, конституційної відповідальності за її долю.

У вищих навчальних закладах України введено викладання курсу «Історія України», який є обов’язковим для українських студентів. Це обумовлено насамперед тим, що після проголошення Акту про незалежність 24 серпня 1991 року Україна стала самостійною державою, рівноправним членом світової спільноти.

Дисципліна «Історія України» розрахована на студентів аграрних вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, які навчаються за освітньою програмою бакалавра.

Історія України належить до обов’язкових дисциплін навчального плану. Її викладання передує вивченню інших гуманітарних дисциплін, зокрема філософії, політології, соціології, основ економічної теорії.

Перехід до ступеневої підготовки фахівців призвели до докорінних змін ціннісних критеріїв системи освіти та управління навчально-пізнавальною діяльністю студентів. З метою самостійної роботи студентів, стимулювання систематичної роботи студентів протягом усього періоду навчання і підвищення якості їх знань, підвищення об’єктивності оцінювання знань студентів, запровадження здорової конкуренції у навчанні, заохочення студента до отримання високого рейтингу, що надає йому певні переваги запроваджено кредитно-трансферну систему навчання та рейтингове оцінювання знань.

Змістовою одиницею вимірювання навчальної інформації, засвоєння якої вимагає певної, доцільно обраної сукупності розумових операцій, практичних дій, способів узагальнення та застосування стає навчальний модуль.

Модуль (від лат. modulus – міра) – розділ навчальної програми, частина курсу навчання, що орієнтована на досягнення ряду пов’язаних між собою цілей і має тривалість від кількох годин до кількох тижнів. Рекомендована кількість модулів з дисципліни – 2 з періодичністю проміжної рейтингової оцінки знань не більше 8 тижнів. Вивчення матеріалу в обсязі модуля здійснюється традиційно – під час проведення аудиторних занять та самостійної роботи студента.

Модульне навчання – процес засвоєння навчальних модулів в умовах повного дидактичного циклу, який включає мету і завдання, мотивацію на якісне засвоєння, зміст (навчальний модуль), методи і форми прямої, опосередкованої та самостійної навчально-пізнавальної діяльності, корекцію, самооцінювання та оцінювання результатів засвоєння знань, умінь та навичок, що входять до його структури. За таких умов зменшується частка прямого, зовні завданого інформування і розширюється застосування інтерактивних форм та методів роботи студентів під керівництвом викладача та повноцінної СРС.

Модульна технологія вивчення дисципліни включає три компоненти: змістовий, організаційний та контрольно-оцінювальний з його стимулюючою функцією. Змістові модулі подаються в розробці на основі аналізу програми та з урахуванням принципів модульної побудови її змісту. Змістовий модуль – концепція викладання частини навчальної програми, розділу, групи тем.

Організаційний компонент пропонованої технології засвоєння змісту навчальних модулів – це сукупність різноманітних форм і методів навчання в процесі організації лекційно-семінарських занять та самостійної роботи студента.

Контрольно-оцінювальний компонент модульної технології навчання реалізується безпосередньо на групових заняттях або при оцінюванні самостійної роботи студентів у формі співбесіди, спеціальних колоквіумів, заліків чи екзаменів, перевірки контрольних завдань з наступним обговоренням на групових заняттях. Під час групових занять використовуються різноманітні методи організації навчальної діяльності студентів: рольові ігри, дискусії, захисти проектів фрагментів заняття чи цілісної його структури тощо. Важливим компонентом самооцінки навчальних досягнень студента є запропоновані у даному посібнику питання для самоконтролю знань з кожного модуля.

Глибокого та всебічного засвоєння студентами потребує кожний структурний компонент модуля у межах навчальної дисципліни: теоретичний зміст та його практична значимість, причинно-наслідкові зв’язки історичних подій та явищ, категорійно-понятійний апарат, хронологічна база, персоналії.

При вивченні дисципліни, для кращого розуміння ролі особистості в історії, засвоєння основних термінів та понять, хронології, студентові необхідно скласти словник базових термінів та понять, опрацювати хронологічне полотно та короткий біографічний довідник, а також першоджерела з кожного модуля.

Одним із напрямів самостійної роботи студентів вищого навчального закладу є наукова робота, виконання якої є важливим чинником підготовки висококваліфікованих спеціалістів. До науково-творчих, науково-дослідних видів робіт відносяться: реферати, індивідуальні науково-дослідні роботи (ІНДР), написання та опублікування наукових тез та статей. Рекомендації щодо їх підготовки також вміщені в даному посібнику.

Показник оцінки навчальної діяльності студента, що визначається опитуванням, числовий коефіцієнт, складений з урахуванням його навчальних досягнень складає рейтинг (в перекладі з англ. – оцінка) студента з дисципліни.

Рейтингова система виконує слідуючі функції: навчаюча функція (визначення та терміни потребують своєчасної роботи); виховна функція (формуються такі якості особистості, як самостійність, цілеспрямованість, відповідальне ставлення до навчання тощо); розвивальна функція (сприяє розвитку пам’яті, творчого мислення, уваги, інтересу, спеціальних потреб тощо); систематизуюча функція (вивчення модулів у сукупності успішно формує систему професійних знань і умінь та науковий світогляд взагалі); прогнозуюча функція (передбачає наступні результати на перспективу).

Загальне навчальне навантаження (аудиторна і позааудиторна робота, самостійна робота тощо) вимірюється у годинах або кредитах Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ECTS).

Кредит – кількісний та якісний показник засвоєння дисципліни відповідно до загальних вимог диплому . Згідно з рекомендаціями зазначеної системи: 1 кредит ECTS  30 год.

Запропоновані методичні розробки є авторським досвідом застосування кредитно-модульної системи навчання та рейтингового оцінювання знань студентів з моменту їх запровадження. Застосування цього методу дало змогу вдосконалити процес навчання, активізувати прагнення студентів до осмислення цінностей практично-професійного спрямування, отже до набуття кращих результатів не лише знань та умінь, а й навичок. Контрольні роботи, тестові завдання, написання та захист рефератів, індивідуальних творчих завдань, показали, що рівень знань, умінь і навичок став значно вищий, ніж до запровадження елементів цієї системи контролю та оцінки знань.

Науково-методична новизна посібника полягає в створенні синтезуючої праці, яка б містила повний комплекс матеріалу з історії України, створений згідно вимог Болонської системи, який би забезпечив засвоєння студентами масиву інформації з історії України згідно вимог вищої школи.

Таким чином, запропонована нами методика дає змогу вести нові пошуки з метою посилення стимулюючої ролі критеріїв оцінки на рівня знань, умінь, навичок у нових соціально-політичних умовах в Україні та світі і зростаючих вимог до рівня знань і творчого їх застосування в повсякденній діяльності.

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗМІСТОВИХ МОДУЛІВ З ДИСЦИПЛІНИ

«ІСТОРІЯ УКРАЇНИ»

МОДУЛЬНА СТРУКТУРА ДИСЦИПЛІНИ

МОДУЛЬ 1. СТАРОДАВНЯ, СЕРЕДНЬОВІЧНА ТА НОВА ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

Передісторія України	Археологічні сліди життя на українській території. Трипільська культура. Розвиток землеробства і скотарства. Перший і другий великі суспільні поділи праці. Державні об’єднання кіммерійців, таврів, скіфів, сарматів. Античні міста держави Північного Причорномор’я: суспільний лад, основні галузі господарства, побут, релігія. Найдавніші писемні та археологічні джерела про слов’ян. Проблема прабатьківщини слов’ян в історіографії. Велике переселення народів на поч. нової ери. Походження слов’ян та їх розселення на території України. Східнослов’янські об’єднання племен на території України.
Княжий період українського державотворення ІХ–ХІV ст.	Передумови утворення феодальної держави на Русі. Концепції походження держави Київська Русь та їх оцінка в сучасній історіографії. Утворення давньоруської держави та основні етапи її розвитку. Суспільно-політичний лад Київської Русі. Соціальна структура та економічний розвиток Київської Русі. Етнічні процеси в Київській Русі. Початок формування української народності. Причини та наслідки політичної роздробленості Київської Русі. Утворення самостійних князівств. Історичне значення Київської Русі. Соціально-економічний та політичний розвиток Галицько-Волинської держави. Поступове політичне ослаблення Галицько-Волинського князівства.
Українські землі в складі іноземних держав ХІV–ХVІІ ст.	Зростання політичної могутності Великого князівства Литовського. Боротьба за оволодіння Галицько-Волинським князівством. Політика литовських князів на українських землях. Суспільно-політичний устрій держави. Політичне становище українських земель після Кревської унії. Соціальний устрій та господарське життя в Україні в XIV-XV ст. Люблінська унія. Утворення Речі Посполитої. Розвиток сільського господарства, ремесла, сільських і міських промислів. Торгівля. Надання маґдебурзького права українським містам. Формування панщинно-фільваркового господарства. Юридичне оформлення кріпосного права. Колонізація Лівобережної України. Поява підприємств мануфактурного типу. Виникнення братств. Берестейська церковна унія. Походження, джерела поповнення і час виникнення козацтва. Причини, час і місце заснування першої Запорозької Січі. Формування суспільно-політичного устрою Запорозької Січі. Козацькі ради. Господарство, побут і звичаї козаків. Козацькі повстання під проводом К. Косинського та С. Наливайка. Виникнення реєстрового козацтва. Козацькі повстання 20–30 років XVII cт.
Національно-визвольна боротьба середини ХVІІ ст. Епоха «Руїни»	Україна напередодні Визвольної війни, основні етапи визвольної боротьби. Українсько-російські зв'язки в рр. війни. Переяславська Рада 1654 р. Березневі статті та їх оцінка в історичній літературі. Програма Б.Хмельницького щодо побудови Козацької держави на основі ідеї української соборності. Зміни в структурі землеволодіння. Розширення прав і привілеїв міщанства та купецтва. Осінньо-зимова кампанія 1654-1657 рр. та її трагічні наслідки для козацької України. Подальші процеси у формуванні української державності після смерті Б.Хмельницького. Демократичні республіканські традиції української козацької держави, її роль у становленні української нації. Період "Руїни". Поразка української національної революції XVII ст., її особливості та історичне значення. Українська національна революція в контексті європейського революційного руxу.
Соціально-економічне і політичне становище українських земель у ХVІІІ ст.	Особливості територіально-політичного устрою та соціально-економічного розвитку Гетьманщини. Наступ на політичну автономію України. Правління гетьмана І.Мазепи. Участь України у Північній війні 1700-1721 рр. Гетьман в екзилі П.Орлик та його Конституція. Посилення колоніальної політики Російської імперії щодо України. Ліквідація Запорізької Січі та подальша доля козацтва. Остаточна інкорпорація України в державну структуру Російської імперії. Спустошення Наддніпрянського Правобережжя. Бахчисарайський мир 1681 р. Умови економічного розвитку. Відновлення козацтва. Політична ситуація на Правобережжі після Карловицького миру 1699 р. Правобережні українські землі в роки Північної війни. Вступ на Правобережжя гетьмана І.Мазепи і фактичне об'єднання його з Лівобережжям. Відновлення польсько-шляхетської влади в 1714 р. Організація слобід. Розвиток фільваркової системи господарювання. Відновлення панщини. Наростання національно-визвольної та антикріпосницької боротьби в Україні. Три поділи Польщі та їх вплив на долю українських земель.
Суспільно-політичний рух в Україні у ХІХ ст.	Поширення західноєвропейських революційних ідей. Декабристський рух в Україні. Початок українського національного відродження. Кирило-Мефодіївське товариство. Західноукраїнські землі під владою Австрійської монархії. “Руська трійця”. Альманах “Русалка Дністрова”. Український національний рух у Західній Україні під час революції 1848-1849 рр. в Австро-Угорщині. Головна руська рада. Український культурно-національний рух. Хлопомани. Народники. Діяльність громад. Національне життя в Галичині. Москвофіли. Народовці. Становлення української нації. Народницький рух. Становище аграрної освіти та науки в Україні.
Соціально-економічне та політичне становище України ХІХ – поч. ХХ ст.	Адміністративно-територіальний устрій та регіональний поділ українських земель у складі іноземних держав. Розвиток товарних відносин і криза феодальної системи господарства. Стан сільського господарства.поч. промислового перевороту в Україні. Загострення соціальних суперечностей. Антикріпосницька боротьба народних мас. У.Кармелюк. "Київська козаччина". Суспільно-політичний рух у Наддніпрянській Україні. Особливості економічного розвитку українських земель напередодні селянської реформи 1861 р. в Росії. Законодавче скасування кріпосницького права. Особливості селянської реформи в різних регіонах України. Наслідки реформи. Реформи адміністративно-політичного управління: судова, земська, міського самоврядування, військова, шкільна, фінансова, цензурна та їх проведення в Україні. Розвиток українських земель у пореформенну добу. Революційно-демократичний рух в Україні. Утворення політичних партій та їх роль у демократичній революції. Розвиток капіталізму в промисловості та сільському господарстві, його особливості. Суспільно-політичний та національний рух в Україні на поч. XX ст. Утворення українських національних партій. Революція 1905-1907 pp. в Україні. Стратегія і тактика різних політичних сил. Українське питання в Державній думі. Українська думська громада у І та II Державних думах. Національне та аграрне питання в програмах і практиці політичних рухів і партій. Зростання національно-визвольного руху. "Просвіта" в українському русі. Столипінська реформа та її проведення в Україні. Економічні й політичні наслідки реформи. Перша світова війна на Україні. Україна в планах іноземних держав. Ставлення до війни різних класів і партій. Утворення "Спілки визволення України". Головна Українська Рада. Українські січові стрільці.