Тема 5. Вищі пізнавальні процеси

Вищі пізнавальні процеси – це складні психічні процеси, що формуються протягом життя. Вони соціальні за походженням, пов’язані з програмуванням жидтедіяльності людини шляхом постановки цілей і задач. В результаті чого психічна орієнтація стає вольовою, зявляються вольова увага, вольова пам'ять, спостереження.

Особливостями вищих психічних функцій є те, що початково вони існують як форма взаємодії між людьми і пізніше, в онтогенезі – як внутрішній – інтрапсихічний процес. Мова, мислення, уява, що виконують вищі пізнавальні функції, визначають свідомість особистості.

Мислення – це процес опосередкованого і узагальненого відображення дійсності під час або в наслідок її аналізу і синтезу. Мислення розпочинається тоді, коли данних чуттєвого пізнання виявляється недостатньо для розв’язання поставленої проблеми. Спираючись на данні відчуттів і сприймання, мислення розкриває нові властивості предметів і явищ дійсності та дає змогу перейти від відображення явищ до пізнання їхньої сутності за допомогою практичних дій і мисленнєвих операцій (аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення). Мисленнєві операції здійснюються за допомогою мови. Основними формами мислення є поняття, судження і умовиводи.

Класифікація видів мислення:

1. За формою відображення: наочно-дійове, наочно-образне, абстрактне (понятійне).

2. За характером проблем, які розв’язуються: практичне та теоретичне.

3. За ступенем новизни одержаного продукту: творча і продуктивна.

4. За розгорнутістю в часі: інтуїтивне та дискурсивне.

5. За впливом на емоційну сферу людини: патогенне та саногенне.

Властивості мислення: швидкість, глибина, послідовність, самостйніть, гнучкість, критичність.

Швидкість мислення – це характеристика часу, протягом якого різні люди спроможні розв’язати однакове завдання.

Глибина мислення – це характеристика здатності людини проникати в суть пізнаваних явищ, виявляти їх прочини і розкривати основи.

Бачуть проблему там, де іншим здається все ясним і зрозумілим. Протилежним йому за значенням є поверхове мислення. Послідовність мислення  характеристика уміння людини дотримуватися логічних правил і не суперечити собі в своїх міркуваннях, обґрунтувати висновки і дотримуватися певного плану у викладі думок.

Самостійність мислення полягає в здатності людини побачити і поставити нову проблему, знаходити нові, оригінальні підходи до її розв’язання.

Гнучкість мислення виявляється у спроможності людини змінювати раніше намічений шлях розв’язання проблеми; якщо він виявляється неадекватним новим умовам, знаходити нешаблонні підходи в з’ясуванні різних питань. Протилежне за значенням – інертне мислення.

Критичне мислення – це оцінка думок, недоліків, сильних сторін, не приймає за істину здогадки, піддає їх аналізу та перевірці.

Мислення виявляється у різному співвідношенні аналізу і синтезу в цьому процесі. Схильні до аналізу люди деталізують кожну думку, виділяють окремі ознаки, властивості. Синтетичне мислення  створення синтетичних концепцій при слабкій їх деталізації. Істотна ознака всіх видів мислення це вміння виділяти суттєве і самостійно робити узагальнення.

Осмислення – це вибір цілі і спрямованості всіх дій.

Наочно дійове мислення це вид, який характеризує безпосередній зв'язок мисленнєвих процесів з практичними діями, спрямованими на перетворення об’єкта.