Еталони правильних відповідей

„Хірургічна інфекція”

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12

Відповідь студента до теми Тема: № 2

“Загальні проблеми при догляді за хворими з хірургічною інфекцією”

Кількість навчальних годин - 4

І. Науково–методичне обґрунтування теми

В наш час проблема гнійної гострої та хронічної хірургічної інфекції набула особливого значення в зв’язку із збільшенням частоти цих захворювань. Медична сестра і фельдшер постійно у своїй роботі стикається з хірургічною інфекцією, а тому повинна знати як допомогти пацієнту з даною патологією, а також вміти захистити себе від зараження під час роботи з такими хворими. Усі медичні працівники, які виконують інвазивні процедури повинні добре знати епідеміологію ВІЛ-інфекції, шляхи її передачі і профілактику. В США до 1990 р було виявлено 4500 ВІЛ-інфікованих медиків, які отримали цю хворобу на роботі.

II. Навчальні цілі заняття

Провести аналіз змісту понять: IІ

• Поняття про хірургічну інфекцію.

• Клостридіальну та неклостридіальну анаеробну інфекцію.

• Основні збудники гострої та хронічної гнійної інфекції

• Шляхи проникнення інфекції в рану.

• Поняття про специфічну хірургічну інфекцію.

• Основні збудники гострої та хронічної специфічної інфекції

• Особливості захворювань, викликаних специфічною хірургічною інфекцією, які потребують хірургічного лікування.

• Хірургічну проблему СНІДу.

Систематизувати знання студентів про : ІІ

• Загальні і місцеві ознаки гнійного запалення.

• Гострі гнійні захворювання шкіри ( фурункул, карбункул, гідроаденіт, абсцес, флегмону, бешиху, еризипелоїд).

• Запальні захворювання судин (лімфангіт, лімфаденіт,флебіт, тромбофлебіт).

• Гнійно-запальні захворювання кісток і суглобів (бурсит, тендовагініт, артрит, остеомієліт).

• Газову гангрену: збудники, форми, загальні і місцеві прояви.

• Профілактику, протиепідемічні заходи, принципи лікування газової гангрени..

• Правець: шляхи проникнення збудника, умови розвитку захворювання.

• Сибірку: причини і чинники, форми, клінічні ознаки.

• Дифтерію ран: особливості перебігу ранового процесу, специфічну терапію.

• Туберкульоз, який потребує хірургічного лікування.

• Актиномікоз: клініка, діагностика, лікування.

Оволодіти знаннями по: ІІІ

• Клінічним ознакам, профілактиці, лікуванні та догляді за хворими на правець.

• Гнильній неклостридіальній анаеробній інфекції, причини виникнення, особливості клініки та лікування.

• Хірургічній проблемі СНІДу.

• Діагностиці, хіміотерапії, санаторно-ортопедичному, оперативному лікуванні та реабілітації хворих на хірургічний туберкульоз.

• Тактиці медсестри під час виявлення таких хворих.

Розкрити закономірності: ІІІ

• Причини, особливості клініки і лікування місцевих гнійних захворювань шкіри, підшкірної основи, судин, кісток, суглобів залежно від локалізації процесу.

• Роль медсестри в діагностиці та забезпеченні лікування хворих з окремими видами гнійних захворювань.

ІІІ. Методичні вказівки щодо самостійної підготовки

а) Конспект лекції

Поняття про хірургічну інфекцію позалікарняної та внутрішньолікарняної етіології.

Інфекція (від лат. Infectio – зараження) – сукупність біологічних процесів, які відбуваються в макроорганізмі під час вторгнення в нього мікроорганізмів.

Хірургічна інфекція – характеризується утворенням вогнищ запалення, специфічними реакціями організму і на певному етапі розвитку потребує хірургічного лікування.

Внутрішньолікарняна інфекція – це гнійно-запальні захворювання, які виникають у пацієнтів під час їхнього перебування в медичних установах унаслідок наявності в лікарнях мікроорганізмів. Це інфекційні захворювання, які отримали хворі в лікувальних закладах, викликані різними мікроорганізмами і клінічно проявляються синдромом нагноєння і септичного ураження (частіше викликається стафілококом, синьогнійною паличкою, протеєм).

Основні збудники гострої та хронічної хірургічної інфекції, шляхи проникнення інфекції.

Гостра гнійна інфекція викликається аеробними збудника­ми - стафілококами, стрептококами, синьогнійною паличкою, протеєм, пневмококами, псевдомонадами тощо.

Шляхи проникнення:

• повітряна,

• краплинна, контактна,

• експлантаційна (спричинена мікроорганізмами, які потрапляють в організм з предметів, на тривалий срок занурених в тканини – шви, протези, кардіостимулятори,

• трансплантаційна – спричинена мікроорганізмами, які потрапляють в стерильні тканини організму з типових зон природного (травний канал, промежина) чи патологічного вогнища (каріозні зуби, мигдалики).

Загальні і місцеві ознаки гнійного запалення.

Місцева запальна реакція характеризується почервонінням, набряком, болем, місцевим підвищенням температури, та пору­шенням функції пошкодженого органа.

Загальна реакція організму на запальний процес характери­зується симптомами інтоксикації - загальною слабістю, головним болем, ознобами, тахікардією, збільшенням кількості лейкоцитів у крові (лейкоцитозом). При важкій інфекції (сепсисі тощо) може спостерігатись потьмарення свідомості, порушення функції печін­ки, нирок, органів дихання, ендокринної системи тощо.

Клінічні фази перебігу запального процесу.

Фаза запальної інфільтрації. Відмічається розширення судин, набряк.ексудація, гіперемія, міграція лейкоцитів, проліферація элементів сполучної тканини. Клінічно проявляються всі місцеві ознаки запалення. При своєчасному лікуванні патологічний процес можна зупинити на цій фазі.

Фаза абсцедування. Некротичне вогнище під впливом лейкоцитарних і мікробних ферментів розплавляється. Утворюється порожнина з гнійним вмістом. Клінічно це проявляється флуктуацією (розм’якшенням). Суть його полягає у тому, що при при­кладанні пальців обох рук до поверхні абсцесу і здійсненні поштовхоподібних рухів однією рукою вони відчуваються у вигляді хвилі пальцями другої руки на протилежному боці гнійника.

За відсутності вільного відтоку гною він всмоктується викликаючи загальні симптоми.

Фаза секвестрації - гнійник випорожнюється і прояви запалення стихають.