Тема: № 1

“Загальні проблеми при догляді за хворими з хірургічною інфекцією”

Кількість навчальних годин - 4

І. Науково–методичне обґрунтування теми

В наш час проблема гнійної гострої та хронічної хірургічної інфекції набула особливого значення в зв’язку із збільшенням частоти цих захворювань. Медична сестра і фельдшер постійно у своїй роботі стикається з хірургічною інфекцією, а тому повинна знати як допомогти пацієнту з даною патологією, а також вміти захистити себе від зараження під час роботи з такими хворими. Усі медичні працівники, які виконують інвазивні процедури повинні добре знати епідеміологію ВІЛ-інфекції, шляхи її передачі і профілактику. В США до 1990 р було виявлено 4500 ВІЛ-інфікованих медиків, які отримали цю хворобу на роботі.

II. Навчальні цілі заняття

Провести аналіз змісту понять: IІ

• Поняття про хірургічну інфекцію.

• Клостридіальну та неклостридіальну анаеробну інфекцію.

• Основні збудники гострої та хронічної гнійної інфекції

• Шляхи проникнення інфекції в рану.

• Поняття про специфічну хірургічну інфекцію.

• Основні збудники гострої та хронічної специфічної інфекції

• Особливості захворювань, викликаних специфічною хірургічною інфекцією, які потребують хірургічного лікування.

• Хірургічну проблему СНІДу.

Систематизувати знання студентів про : ІІ

• Загальні і місцеві ознаки гнійного запалення.

• Гострі гнійні захворювання шкіри ( фурункул, карбункул, гідроаденіт, абсцес, флегмону, бешиху, еризипелоїд).

• Запальні захворювання судин (лімфангіт, лімфаденіт,флебіт, тромбофлебіт).

• Гнійно-запальні захворювання кісток і суглобів (бурсит, тендовагініт, артрит, остеомієліт).

• Газову гангрену: збудники, форми, загальні і місцеві прояви.

• Профілактику, протиепідемічні заходи, принципи лікування газової гангрени..

• Правець: шляхи проникнення збудника, умови розвитку захворювання.

• Сибірку: причини і чинники, форми, клінічні ознаки.

• Дифтерію ран: особливості перебігу ранового процесу, специфічну терапію.

• Туберкульоз, який потребує хірургічного лікування.

• Актиномікоз: клініка, діагностика, лікування.

Оволодіти знаннями по: ІІІ

• Клінічним ознакам, профілактиці, лікуванні та догляді за хворими на правець.

• Гнильній неклостридіальній анаеробній інфекції, причини виникнення, особливості клініки та лікування.

• Хірургічній проблемі СНІДу.

• Діагностиці, хіміотерапії, санаторно-ортопедичному, оперативному лікуванні та реабілітації хворих на хірургічний туберкульоз.

• Тактиці медсестри під час виявлення таких хворих.

Розкрити закономірності: ІІІ

• Причини, особливості клініки і лікування місцевих гнійних захворювань шкіри, підшкірної основи, судин, кісток, суглобів залежно від локалізації процесу.

• Роль медсестри в діагностиці та забезпеченні лікування хворих з окремими видами гнійних захворювань.

ІІІ. Методичні вказівки щодо самостійної підготовки

а) Конспект лекції

Хірургічна проблема СНІДу.

ВІЛ-інфекція передається при використанні нестерильних голок, шприців, і інших медичних інструментів. Кров та інші біологічні рідини слід вважати потенційно зараженими, тому потрібно працювати в гумових рукавичках. Порізи і садна слід заклеювати водонепроникним пластирем. Під час проведення процедур ніс і рот захищають маскою, очі – окулярами. Надягають також халат і фартух. Руки слід мити до і після контакту з пацієнтом. Після процедури з високим ризиком інфікування руки миють з милом і обробляють етиловим спиртом.

Якщо інфікований матеріал попадає на халат, це місце треба негайно обробити дезінфікуючим розчином. Потім дезінфікують рукавички, знімають халат і замочують його на 3 год в дер-ні (1% р-н мийного засобу при Т +50⁰С) або скласти в бікси для автоклавування. Шкіру під забрудненим одягом обробляють 70% етиловим спиртом.

Сучасна промисловість випускає одноразовий волого відштовхуючий медичний одяг і білизну, які виготовлені з не тканинного матеріалу – поліпропілену, рукавички з нітрилу з підвищеною міцністю.

Взуття слід двічі обробляти ганчіркою, змоченою дезінфікуючим р-ном.

Якщо інфікований матеріал попадає на шкіру або інші ділянки тіла, їх слід вимити теплою водою з милом. Потім обробити 6% р-ном перекису водню або 0,1% р-ном дезоксону, або 1% р-ном хлораміну, або 70% етиловим спиртом. Слизові оболонки ротової і носової порожнини обробляють слабким р-ном перманганату калію, очі промивають 1% р-ном борної к-ти або струменем води і слабким р-ном перманганату калію. Або закапують 1% р-н срібла нітрату (у ніс – 1% р-н протарголу). Ротову порожнину додатково полощуть 70% етиловим спиртом, слабким р-ном перманганату калію, 1% р-ном борної к-ти.

У разі пошкодження шкіри (поріз, укол) з ушкодженої поверхні слід видалити кров. Шкіру обробляють 70% етиловим спиртом. Потім 5% спиртовим р-ном йоду.Для дезінфекції шкіри застосовують стериліум, стериліум-віругард, кутасепт Г, кутасепт Ф.

Якщо інфікований матеріал попадає на підлогу, стіни,меблі чи обладнання, забруднене місце обробляють дезрозчином (6% р-ном перекису водню, 0,5% р-ном ДП-2 або сульфохлорантилом) – двічі протирають цим р-ном поверхню або занурюють в нього на 1 год.