Структурно-логічна схема: “Догляд за хворими з черепно-мозковою травмою”.

IV. Орієнтовна карта основи дій (оод) для самостійної роботи

з теми:«Догляд за хворими з пошкодженнями та захворюваннями голови»

№ з/п	Назва теми або її фрагменту	Кіл. год	Вид заняття	Зміст роботи	Форма контролю
1	Догляд за хво-рими з пошкод-женнями та за-хворюваннями голови	3	теорія	Визначити проблеми пацієнта при травмах голови (струс, забій та стиснення головного мозку).	Перевірка та оцінка якості виконаної роботи шляхом програмованого контролю у комп’ютерному варіанті

V.Матеріали для самоконтролю

Графічний диктант

Так V, ні ----

1. При струсі головного мозку відмічаються грубі ушкодження речовини мозку.

2. Для струсу головного мозку характерна ретроградна амнезія.

3. Для забою головного мозку характерні вогнищеві симптоми.

4. При здавлені головного мозку підвищення внутрішньочерепного тиску не спостерігається.

5. Параліч життєвих центрів довгастого мозку може наступити в результаті субдуральної гематоми.

6. При ліквореї із вуха рекомендують промивати слухові проходи перекип’яченою водою.

7. Симптом окулярів характерний для забою головного мозку.

8. При ЧМТ на перший план виступають загально мозкові симптоми.

9. “Світлий проміжок” характерний для забою головного мозку.

10. Велика кількість крові в лікворі характерна для субарахноїдальної гематоми

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10

Відповідь студента до теми Тема: № 7 «Догляд за хворими з пошкодженнями та захворюваннями голови»

Кількість навчальних годин - 3

І. Науково–методичне обґрунтування теми

По даним ВООЗ серед усіх травм смертність від черепно-мозкової травми займає перше місце. Тому сучасна медична сестра повинна знати можливі етіологічні чинники, основні клінічні прояви таких травм, щоб вчасно оцінити стан пацієнта, провести правильні сестринські втручання, скласти план сестринського догляду та реалізувати його на благо потерпілого пацієнта.

ІІ. Навчальні цілі заняття

Ознайомитися ІІ

• з особливостями обстеження голови;

• з природженими дефектами та пухлинами голови;

• з синдромом черепно-мозкової травми.

Засвоїти II

• клініку основних видів черепно-мозкової травми;

• тактику медичної сестри при черепно-мозковій травмі, при проникаючих пораненнях голови;

• тактику медичної сестри при підвищенні внутрішньомозкового тиску та надання невідкладної допомоги.

• тактику медичної сестри при догляді за хворими з травмами та хірургічними захворюваннями голови.

Вміти ІІІ

• визначати проблеми пацієнта з ушкодженнями м’яких тканин та кісток черепа;

• заповнити лист сестринської оцінки стану такого пацієнта ;

• спланувати обсяг сестринських втручань при проблемах пацієнта з пошкодженнями голови ;

• доглядати за пацієнтами з пошкодженнями голови ;

Оволодіти технікою виконання ІІІ

• першої допомоги у випадку закритих та відкритих травм голови;

• першої допомоги в разі кровотечі з носа;

• оцінки стану пацієнта з черепно-мозковою травмою;

• першої допомоги в разі загально мозкових симптомів хірургічних захворювань голови.

ІІІ. Методичні вказівки щодо самостійної підготовки

а) Конспект лекції.

Травми лиця й щелеп.

Забої лицяХарактерні значні крововиливи, гематоми, швидко наростає набряк в результаті доброго кровопостачання. ПМД: холод.

Рани лиця

Поверхневі або проникаючі в товщу тканин, в порожнину рота, носа, в орбіту ока. Часто ушкоджуються великі судини, нерви, слинні залози, їх вивідні протоки, спотворюється лице.

При ушкодженні жувального м’яза – обмежене відкривання рота.

При ушкодженні губ – затруднення прийому їжі, погана мова, слинотеча.

При пораненні щік – утруднюється ковтання рідкої їжі, порушення ковтальних рухів. Характерна рясна кровотеча.

ПМД: холод, стисна пов’язка, тампонада рани, знеболювання.

ПХО рани – економне висічення тканин, шви знімають на 5-й день, для зшивання кінців рани застосовують кінський волос, тонкий капрон.

Переломи нижньої щелепи

Одинокі, множинні, подвоєні, осколкові, односторонні, двосторонні.

Якщо перелом проходить через зубний ряд – відкриті.

Клініка:

• Біль при відкриванні чи закривані рота,

• при натискуванні на підборіддя відмічається зміщення відламків, їх рухомість.

• Розлади мови.

• Порушення прикусу та функції жування, ковтання.

• Відмічається посилення болю в місці перелому, якщо нижню щелепу хворого охопити знизу пальцями правої руки, при цьому великий палець помістити на правий кут щелепи і легко притиснути. Потім вказівний палець розміщують на жувальній поверхні зубів, а великим пальцем охоплюють основу нижньої щелепи, при цьому легкі рухи руки супроводжуються крепітацією.

• Уводять вказівні пальці в зовнішній слуховий прохід хворого й перевіряють синхронність рухів головок щелепи – відставання однієї свідчить про перелом.

• Двобічні переломи можуть ускладнюватися западанням язика та асфіксією.

Переломи верхньої щелепи

Частковий перелом або відрив альвеолярного відростка щелепи.

Перелом у місці з’єднання щелепи з лобовою й виличною кістками.

Перелом через виличну дугу, очну ямку, корінь носа.

Клініка:

• Головний біль, біль під час ковтання.

• Подовження лиця.

• Рухомість відламків щелепи.

• Порушення прикусу.

• Можуть супроводжуватися розладами дихання, ковтання, мови, кровотечею, мозковими и оболонковими симптомами, крововиливом в сітчатку очної ділянки.

ПМД: якщо западіння язика, затруднення дихання – фіксувати язик шпилькою з ниткою або язикотримачем. Зупинка кровотечі. Знеболювання.

Іммобілізація пращеподібною пов’язкою, п. вуздечка, пращеподібною шиною, стандартною пластмасовою шиною. Транспортують лежачи.

Переломи кісток носа

Клініка: деформація, кровотеча із носа, порушення носового дихання, симптом окулярів, зміщення носа вбік.

При вколочених переломах кісток носа можлива перфорація передньої черепної ямки й лікворея, вкорочення спинки носа, крепітація. Усі переломи – відкриті.

ПМД: зупинка або зменшення носової кровотечі. При кровотечі більше 3-5 хвилин – передня тампонада носа з допомогою тампону, змоченого 3 % розчином перекису водню або вазелиновим маслом. Рідше задня тампонада. В/в хлористий кальцій 10 % – 10 мл, в/м вікасол 2-4 мл., дицинон, амінокапронова кислота.

Транспортують сидячи.

Перелом виличної кістки

Клініка: Деформація лиця. Неможливість відкрити рот, болісне жування, западіння лиця, часто травматичний гайморит, симптом окулярів, втрата чутливості в зоні іннервації підочноямкового нерва. Перкуторно визначається звук «розбитого горщика».

Вивих нижньої щелепи. Двобічний і однобічний.

Буває при зівоті, крику, ударі по нижній щелепі.

Клініка: Сильний біль. При двобічному – рот не закривається, нижня щелепа висунута уперед, відвисає донизу й фіксована. При однобічному – рот півзакритий, підборіддя відхилене в здоровий бік. Вивихнута суглобова головка промацується з однієї сторони, попереду козелка вуха. Ковтання й мова затруднені, жування неможливе, слинотеча, жувальні м’язи напружені.

ПМД: знеболювання, іммобілізація.

Лікування: Вправлення: великі пальці, обмотані серветками, на корінні зуби, останні пальці під щелепу. Віддавлюють вниз, потім дозаду, одночасно піднімаючи підборіддя доверху. Застарілі вивихи – операція. Потім три тижні фіксація пращою. Догляд за порожниною рота, рідка їжа.

Ушкодження носа

Ушкодження носа трапляються часто при тупій травмі й пораненнях лиця. Ушкодження можуть супроводитися переломами носових кісток, зміщенням носової перегородки, розривами слизової оболонки носа з наступною носовою кровотечею. Для цих ушкоджень характерні деформація й зміщення носа. При пальпації відмічається зміщення кісткових відламків. Для уточнення діагнозу й характеру перелому проводять рентгенографію.

Перша допомога включає спинення кровотечі й вправлення відламків. Установлення носових кісток у правильне положення роблять під місцевою анестезією з наступною передньою тампонадою носа через обидві ніздрі. Тампони змазують стерильним вазеліном; Їх виймають через 2 дні. Для профілактики інфекції призначають антибіотики або сульфаніламідні препарати на кілька днів.

Носові кровотечі. Вони розвиваються при травмі носа й переломах основи черепа і як ускладнення багатьох місцевих та загальних захворювань: поліпів і розширення судин слизової оболонки носа, гіпертонічної хвороби, гемофілії, цинги, перніціозної анемії, лейкозів, пороків серця та ін.

Носові кровотечі можуть бути незначними, які досить швидко самостійно припиняються. При значних кровотечах кров потрапляє в носоглотку, заковтується хворим і виділяється з блювотними масами або при кашлі, внаслідок чого може складатися помилкове враження про легеневу або шлункову кровотечу.

Лікування. При незначних кровотечах треба покласти хворого і ввести в ніздрю ватний тампон, змочений перекисом водню. Рекомендуються холодні примочки на спинку носа й холод на потилицю. При кровотечі зі слизової оболонки передньої частини перегородки застосовують припікання срібла нітратом (ляпісом), у тривких випадках вдаються до тампонади носа. При кровотечах з передньої частини носа роблять передню тампонаду, при тяжких кровотечах із задніх відділів застосовують задню (беллоківську) тампонаду.

Задня тампонада носа. Через нижній носовий хід проводять гумовий катетер у ділянку носоглотки й далі в глотку. Захоплюють кінець катетера довгим пінцетом і виводять через рот назовні. Прикріплюють до кінця катетера подвійну шовкову нитку з тампоном, який відповідає розмірам носоглотки. Катетер, а за ним і шовкові нитки обережно витягують через ніс, у результаті чого тампон щільно закриває носоглотку. Кінці шовкових ниток відрізують від катетера й зав'язують над валиком з марлі біля зовнішніх носових отворів.

При носових кровотечах, що виникають як прояв захворювань крові та інших загальних захворювань, показане відповідне лікування.