Тема: Вступ. Предмет і функції політології. План лекції

1. Політика як суспільне явище.

2. Політологія, її предмет і методи.

3. Закони, категорії та функції науки про політику.

Література:

1. Піча В.М., Левківський К.М., Хома Н.М., Політологія, Київ «Каравела» Львів «Новий світ - 2000», 2010. Навчальний посібник.

2. Піча В.М., Хома Н.М., Політологія, навчальний посібник. Затверджено МОН України, Київ «Каравела» Львів «Новий світ - 2000», 2002.

3. Політологічний енциклопедичний словник за редакцією Ю.С. Шемшученка, В.Д. Бабкіна. Упорядники В.П. Горбатенко, А.Г. Саприкін, Київ, Видавництво «Гнеза», 1997.

4. Політологія за науковою редакцією Антоніни Колодій, Київ, Ельга Ніка-Центр, 2003.

.

Зміст лекції

1.Політика як суспільне явище.

На сучасному етапі інтерес до питань політики, політичних від­носин, діяльності політичних інститутів, їх впливу на економіку, ідеоло­гію, культуру різко зріс. Це зумовлено, перш за все, активним включен­ням у політичну діяльність, у соціальну боротьбу широких верств тру­дящих, ускладненням і появою нових соціально-політичних структур. Сьогодні нема в світі людини, яка живучи і взаємодіючи в суспільстві, могла б сказати, що вона знаходиться поза сферою дії політики. Політи­ка сьогодні стала все організовуючим елементом людського існування. Тобто політика - явище універсальне, без якого суспільство не може обійтися: «Політика - це все»: вибори глави держави, парламенту, проблеми охорони навколишнього середовища, проблема еміграції, виховання і т.ін.

Слово «політика» іншомовного походження. Вперше воно з'явилося у Стародавній Греції. Платон та Аристотель, які першими вживали термін «політика», розуміли під нею вміння управляти полісом-державою. Аристотель оцінював політику як «благородну справу», як мистецтво управління суспільством, миротворчу діяльність, спрямовану на об'єднання суспільства навколо вищої мети. Інші ж вчені вважали і вважають політику «вульгарною справою», брудною, принизливою, яка зводиться до марних політичних ігор.

Один з основоположників сучасної політології Макс Вебер вважав, що сутність політики полягає у прагненні до участі у владі, здійсненні впливу на розподіл влади між державами, групами людей, всередині держави. Розшифровуючи свій підхід до розуміння сутності політики, Макс Вебер підкреслював, що політика як прагнення до влади - це не що інше, як завоювання, утримання і використання державної влади.

Справді, якщо економічні відносини виникають з приводу власності на основні засоби виробництва, ідеологічні - з приводу теоретичного усвідомлення сутності суспільства та його динаміки, то політичні відносини - це відносини з приводу державної влади. Політика інтегрує різні сторони явищ, але не зводиться до кожного з них. Вона має свою якісну визначеність. З одного боку, політику можна розглядати як сукупність політичних процесів у суспільстві, а з другого - у вигляді практичної діяльності суб'єктів політичних відносин, включаючи головний - державу. Більшість дослідників політики і політичних інститутів схильні саме до такого її трактування.

Як бачимо, в сучасній політології немає єдиної уніфікованої точки зору на суть та зміст політики. Кожен з підходів має як сильні так і слабкі сторони. Який же вихід? Вихід на нашу думку - зібрати воєдино все те цінне, що розкриває різні грані політики як суспільного явища. Суть політики, як вже було сказано, полягає в прагненні до влади. Основне питання політики - це питання про владу, що без сумніву пронизує всі грані і сфери політики. Щодо змісту політики, то слід наголосити,, що різні грані політики обумовлені як об'єктивним характером політичних процесів, так і суб'єктивним їх відображенням в діяльності і свідомості людей, здатністю і потребами останніх об'єднуватись, вступаючи в певні відносини, що випливають з цих процесів.