- •1.Філософія,її предмет та роль у суспільстві.
- •2. Світогляд,його сутність та структура.
- •3. Історичні типи світогляду.
- •4. Структура і функції філософії.
- •5. Філософія древнього світу та її особливості.
- •6. Антична філософія та етапи її розвитку.
- •7. Філософія Платона – засновника об’єктивного ідеалізму.
- •8. Філософія Сократа та її значення.
- •10. Атомістичний матеріалізм( Демокрит, Епіку, Лукрецій,Кар).
- •9.Аристотель і його місце в філософії.
- •11. Філософія еллінізму (епікуреїзм, стоїцизм та скептицизм).
- •12. Філософія середньовіччя (схоластика: номіналізм і реалізм).
- •13. Філософія епохи Відродження та її особливості.
- •14.Філософська революція Нового часу.
- •15.Емпіризм. Ф.Бнкон, т. Гоббс.
- •16. Раціоналізм. К. Лейбніц, б. Спіноза, р. Декарт.
- •17. Класична німецька філософія та її рол в історії філософії і культури.
- •18. Філософія і. Канта.
- •19. Філософія г. Гегеля.
- •20. Філософія л. Фейєрбаха.
- •21. Філософія епохи Просвітництва (ф. Вольтер, ж-ж. Руссо, ш. Монтексье).
- •22. Сутність філософії марксизма.
- •23. Сучасна західна філософія: загальна характеристика.
- •24. Ірраціоналізм як основна тенденція розвитку західної філософії другої половини 19 – 20 ст..
- •25. Філософія г.Сковороди.
- •26. Розвиток філософії в Україні в 19 – 20 ст..
- •27. В.І.Вернадський і створення наукової картини світу.
- •28. Розвито філософії в Росії ( кінець 19 -20ст.) загальна характеристика.
- •29.Поняття бяття та його структура.
- •30.Проблема субстанції. Матерія і дух.
- •31.Матерія та її атрибути(рух, прості, час).
- •32.Рух як спосіб існування матерії.Форми руху.
- •33.Буття людини,його основні форми.
- •34.Поняття діалектики, та її історичні форми.
- •35.Закони діалектики:загальна характеристика.
- •36.Діалектика як метод і практична дія.
- •37.Категорії одиничного та загального.
- •38.Категорії причини та наслідку.
- •39.Категорії змісту і форми.
- •40.Категорії сутності і явища.
- •41.Категорії можливості і дійсності.
- •42.Категорії необхідності і випадковості.
- •43.Принципи системності та його світоглядне і методологічне значення.
- •44.Принципи детермінізма.
- •45.Природа і суспільство,їх діалектичний зв'язок єдність іпротиріччя.
6. Антична філософія та етапи її розвитку.
Усе, що стосується історії Стародавньої Греції і Риму, називають античним (що означає стародавній). Філософію Стародавньої Греції теж називають античною. Антична філософія виникла у грецьких містах — полісах — державах близько VI ст. до н. е. Філософія античної Греції продовжувала розвиватися аж до початку VI ст. н. е. Філософія Стародавнього Риму виникла наприкінці республіканського періоду Риму (II — І ст. до н. е.) і розвивалася паралельно з розвитком грецької філософії — у період Римської імперії — приблизно до її падіння на початку VI ст. н. е. Характерним для філософії античності є: по-перше, наявність матеріалістичних та ідеалістичних тенденцій у розвитку філософської думки; по-друге, протиставлення філософських роздумів практичній діяльності, тому-то заняття філософією виявилося справою рабовласників; по-третє, тісний зв'язок філософії з природничо-науковими знаннями — математикою, астрономією, географією та ін.; по-четверте, спадкоємність філософських знань, світогляду та вчень про людину. Грецькі та римські філософи глибоко засвоїли наукові та філософські поняття, сформульовані у країнах Сходу-у Вавилоні, Персії, Єгипті. Становлення самої грецької філософії припадає на VII ст. до н. е. Саме тоді формується перша філософська школа Стародавньої Греції — мілетська. Мілет — місто на західному узбережжі Малої Азії. Мілетською філософською школою тоді вперше свідомо поставлено питання про першооснови всього, що існує у світі. І хоча окремі представники мілетської школи вирішують питання по-різному (Фалес вважав першоосновою всього сущого воду; Анаксімен — повітря; Анаксімандр — апейрон), проте їх погляди мають спільне: основу світу бачили у певному матеріальному становищі. Стихійний матеріалізм мілетських філософів став результатом переборення старих релігійно-міфологічних уявлень про світ. На основне питання про першопричину світу мілетці давали, на відміну від усіх міфологічних концепцій, матеріалістичну відповідь. Один з перших філософів — Фалес з Мілета вважав, що джерелом, початком існуючого є вода. Усі речі, люди, а також боги виникають з води. Стихійність матеріалізму у Фалеса виявляється в гілозоїзмі, у твердженні, що вся природа є одухотворена.
Для представника мілетської школи Анаксімандра — учня Фалеса — першопочатком, джерелом, основою сущого є апейрон. До того ж Анаксімандр характеризує апейрон як безмежне, невизначене не тільки просторово, але й часово. Іншим проявом стихійного матеріалізму є той факт, що природно до ряду розвитку тварин належить і людина, що людина, аніж стати розумною істотою, народилася від тварин іншого виду. Видатним мілетським філософом є Анаксімен — учень і послідовник Анаксімандра. Як і попередники, Анаксімен вважав першоосновою світу певний тип матерії. Такою матерією є «безмежне, безкінечне повітря, що має невизначену форму». Проголошуючи повітря початком, джерелом усього сущого, Анаксімен вважав, що «з повітря все виникає і до повітря все повертається». З повітря потім виникає усе інше. Розрідження повітря веде до виникнення вогню, а згущення спричиняє вітри, хмари, воду, землю, каміння. Згущення і розрідження повітря пояснюється тут як основні, взаємно протилежні процеси.
