7. 4. 7. Класифікація партій на основі ідеологічного критерію

Ідеологічні та прагматичні партії. Досить часто політичні партії класифікують на основі ідеологічного критерію (доктринальних чи програмних відмінностей). “Більшість досліджень політичних партій пов’язана з аналізом їхніх доктрин. Така орієнтація випливає з ліберального уявлення про партію, в якому вона розглядається як ідеологічне об’єднання”, – зазначав М. Дюверже. З цього погляду треба говорити про відмінності між партіями залежно від того, яка ідеологія покладена в основу їхніх програмних документів і політичної діяльності. Чітка класифікація політичних партій на основі ідеологічного критерію є достатньо складною, оскільки учені використовують різні підходи до типології. Німецький соціолог К. Бейме на підставі цього критерію виокремлює партії ліберальні, радикальні, консервативні, селянські, соціал-демократичні, соціалістичні, комуністичні, регіональні, етнічні, крайні праві та екологічні. Однак, як зрештою пізніше зауважив сам автор цієї класифікації, чотири останні критерії важко віднести до числа класичних ідеологічних критеріїв. Дж. Штейнер розрізняє комуністичні, соціалістичні, ліберальні, консервативні, християнсько-демократичні, неофашистські, зелених і регіональні партії. Р. Хербут класифікує партії на соціалістичні, комуністичні, соціалістичні ліві партії, релігійні, аграрні, ліберальні, консервативні, ультраправі, екологічні. М. Соболевський розрізняє партії комуністичні, соціалістичні, християнсько-демократичні, ліберальні, консервативні та фашистські. А. Ямруз зауважує, що в сучасних демократичних державах на практиці застосовується лише три доктринальні стереотипи – консервативний, ліберальний і соціал-демократичний. Посилається він при цьому на те, що саме ці партії спромоглися об’єднатися у міжнародні організації.

Даний поділ менш суттєвий для класової характеристики політичних партій, але тут теж можна виявити певну залежність. Найчастіше робітничі партії – це комуністичні та соціал-демократичні, буржуазні – консервативні, ліберальні, дрібнобуржуазні – християнсько-демократичні, лейбористські, злюмпенізовані – націоналістичні та фашистські.

Рівень ідеологічності політичних партій також може бути різним. Зазвичай, високий рівень ідеологічності властивий тоталітарним партіям і меншою мірою демократичним. Останнім часом ідеологічна ідентичність втрачає своє значення в діяльності політичних партій. Все частіше ідеологією сучасних партій виступає прагматизм чи популізм. У своїй політичній діяльності вони більшою мірою спираються на політичну практику, ніж на ідеологічні доктрини, які є в них досить загальними. Тому за цим критерієм партії прийнято поділяти на ідеологічні (партії сильної артикуляції) та прагматичні (партії слабкої артикуляції).

Запитання і завдання

1. Яке співвідношення між типологією та класифікацією партій? Їхнє значення для теорії партій.

2. Суть типології партій М. Вебера.

3. Типологія партій З. Нейманна.

4. Типологія партій М. Дюверже. Її значення в розвитку теорії партій.

5. О. Кірчхеймер і Ж. Шарло про новий тип партій.

6. Що таке тип партії? Які основні типи партій Ви знаєте?

7. Дайте порівняльну характеристику кадровим, масовим і виборчим партіям.

8. Які головні характеристики національно-визвольних партій?

9. Які головні характеристики транзитних партій?

10. Дайте характеристику основним різновидам партій.

11. Назвіть головні напрями трансформації політичних партій.

12. Які фактори зумовлюють трансформацію політичних партій?

13 Як класифікують партії за їхньою величиною? Що розуміти під величиною партії?

14. Які існують підходи до визначення поняття “мала партія”?

15. Як поділяються малі партії?

16. Як класифікуються партії за рівнем репрезентативності?

17. Що робить партію репрезентативною?

18. Класифікація партій за їхнім походженням.

19. Класифікація партій на підставі організаційного критерію.

20. Класифікація партій за класовим критерієм.

21. Класифікація партій на основі їхнього ставлення до політичної системи.

22. Яка різниця між антисистемними і протестними партіями?

23. Класифікація партій за їхнім ідеологічним критерієм.

Реферати та повідомлення

1. Особливості організації та діяльності політичних партій США.

2. Політичні партії Великобританії як приклади партій європейського типу.

3. Національно-визвольні партії та їх внесок у визвольну боротьбу проти системи колоніалізму.

4. Трансформація сучасних партій у країнах Східної Європи.

Література

Білоус А. Політико-правові системи: світ і Україна.- К., 1997.

Білоус А. Політичні об’єднання України.- К., 1993.

Бодуен Ж. Вступ до політології.- К., 1995.

Бурлацкий Ф., Галкин А. Социология. Политология. Международные отношения.- М., 1974.

Буржуазные партии и политическая борьба в странах Востока / Отв. ред. В. Ли.- М., 1987.

Даудерштадт М., Герріте А., Маркус Д. Драматичний перехід: соціал-демократія у Східній та Центральній Європі.- К., 2000.

Джанда К. Сравнение политических партий: исследования и теория // Современная сравнительная политология: Хрестоматия.- М., 1997.

Дубина А. Что такое популизм? // Политика и время, 1992, № 3.

Желев Ж. Фашизм. Документальне дослідження німецького, італійського та іспанського фашизму // Філософська та соціологічна думка, 1991, № 1.

Зараменский И. Опьянение свободой. Опыт социально-политического анализа многопартийности // Диалог, 1990, № 15.

Злобин В. И. Какая партия нужна пролетариату? (Из истории создания пролетарской партии в России) // Вестник Московского университета. Сер.12. Соц.-полит. исслед., 1990, № 6.

Ковальчук В. Теоретико-методологічні засади вивчення політичних партій // Студії політологічного центру “Генеза”, 1995, № 2.

Косарев А. П. Демократические партии в политической системе социализма.- Казань, 1987.

Лоуэлл А. Правительства и политические партии в государствах Западной Европы.- М., 1905.

Марченко М. Н., Фарукшин М. Х. Буржуазные политические партии: социально-философский анализ.- М., 1987.

Михельс Р. Социология политических партий в условиях демократии // Диалог, 1990, № 3, 5, 7, 9, 11, 13, 15, 18.

Мощелков Е. Н. Трансформация общественных структур в СССР и странах Восточной Европы как обьект научного анализа // Вестник Московского Университета. Сер. 12. Соц.-полит. исслед., 1990, № 5.

Оксак О. Відповідальність проти популізму: виборці, партії та уряд у демократичному суспільстві // Нова політика, 2000, № 1.

Политические сдвиги в странах Запада (кон. 70-х-80-е гг.) / Отв. ред. С. Перегудов.- М., 1989.

Политические партии и демократия в постсоветской России / Под ред. Б. Орлова.- М., 1998.

Політичні партії України / За ред. В. М. Якушика.- К., 1996.

Прозоров Ю. Б. Партии в переходных обществах (латиноамериканский опыт) // Полис, 1994, № 4.

Рассен Б. Практика и теория большевизма.- М., 1991.

Рябов С. Партія політична // Політолог. читання, 1994, № 3.

Типология политических партий и партийных систем (обзор) // Политические системы буржуазных государств. Реф. сб.- М., 1980.

Тихомиров В. И. Партия апартеида: социально-политическая революция националистической партии ЮАР.- М., 1987.

Федосеев А. А. Политика как объект социологического исследования: Критика методологических основ современной буржуазной политологии.- Л., 1974.

Федосеев А. А. Современная американская буржуазная политология: Истоки, традиции, новации.- Л., 1989.

Холмская М. Р. О многопартийности в странах СНД // Государство и право, 1992, № 9.

Шевцова Л. Ф. Союзнические партии в политической системе стран социализма.- М., 1978.

Якушик В. М. Проблеми теорії типологізації суспільного розвитку й держави // Політологічні читання, 1992, № 3.

Ярошенко В. Партии интересов // Новый мир, 1990, № 2.