Стислий зміст теми

1. Поняття про увагу. Види уваги

УВАГА – спрямованість і зосередженість психічної діяльності на певному об’єкті.

Під спрямованістю психічної діяльності слід розуміти її вибірковий характер, тобто виділення із оточення значущих для суб’єкта конкретних предметів, явищ або вибір певної психічної діяльності. До поняття спрямованості також входить збереження діяльності протягом певного часу. Недостатньо лише обрати певну діяльність, щоб бути уважним, необхідно утримати цей вибір, зберегти його.

Під зосередженістю розуміється певна заглибленість у діяльність. Чим складніше завдання, тим більшою повинна бути інтенсивність і напруженість уваги, тобто заглибленість. З іншого боку, зосередженість пов’язана з відволіканням від усього стороннього.

Види уваги

Мимовільна увага є найбільш простим видом уваги. Її часто називають пасивною або вимушеною, оскільки виникає і підтримується незалежно від свідомості людини.

Причини, що викликають мимовільну увагу:

• особливості подразника: сила, інтенсивність, різкість тощо;

• відповідність зовнішніх подразників внутрішньому станові людини, її потребам;

• спрямованість особистості: те, що нас цікавить більш за все і що входить до кола наших інтересів, у тому числі й професійних, як правило, привертає увагу.

Довільна увага пов’язана з волею і вироблена в результаті трудових зусиль, виникла в процесі свідомої діяльності. Довільна увага також пов’язана з почуттями, інтересами, минулим досвідом. Але вплив цих процесів має опосередкований характер. Він зумовлюється свідомо поставленими цілями, тому в даному випадку інтереси виступають як інтереси цілі, інтереси результату діяльності.

Післядовільна увага характеризується тим, що спочатку має цілеспрямований характер і потребує вольових зусиль, а потім людина захоплюється діяльністю настільки, що цікавим й значущим стає зміст і процес діяльності, а не лише її результат.

Зовнішня увага – мимовільна, довільна чи післядовільна зосередженість індивіда на об’єкті сприймання і спостереження.

Внутрішня увага – зосередженість на уявленнях пам’яті, почуттях, думках, умовах задачі тощо.

2. Властивості уваги

Стійкість уваги полягає в здатності протягом певного часу зосереджуватись на одному й тому ж об’єкті.

Найбільш суттєвою умовою стійкості уваги є можливість відкрити в предметі нові зв’язки. Коли поставлене завдання потребує від нас зосередженості на певному предметі і ми розкриваємо в ньому нові аспекти в їхніх взаємозв’язках, увага може протягом тривалого часу залишатися стійкою. У тих випадках, коли зміст предмета не дає можливості подальшого його вивчення, ми легко відволікаємося, наша увага коливається.

Концентрація уваги – ступінь або інтенсивність зосередженості уваги.

Розподіл – властивість уваги, з якою пов’язана можливість одночасного виконання індивідом дій із різнорідними об’єктами.

Уміння розподіляти увагу виробляється на практиці. Головною умовою успішного суміщення діяльностей є достатнє оволодіння людиною певними видами діяльності. Успіхи значно зростають, якщо виконання однієї або кількох дій більш або менш автоматизоване й не натрапляє на серйозні перешкоди.

Переключення – властивість уваги, яка виявляється при довільному переході індивіда від однієї дії до іншої. Здатність до переключення є характеристикою гнучкості уваги, що істотно відрізняє одну людину від іншої.

Відволікання – мимовільне переміщення уваги з одного об’єкта на інший. Воно виникає при дії сторонніх подразників на особистість, що зайнята певним видом діяльності.

Відволікання може бути зовнішнім або внутрішнім. Зовнішнє відволікання виникає під впливом зовнішніх подразників, внутрішнє – під впливом сильних переживань, емоцій, через відсутність інтересу і почуття відповідальності за справу.

Неуважність – здатність переносити увагу з одного об’єкта на інший, не затримуючи її на певному об’єкті. Небажана у практичній діяльності, неуважність може привести до професійних помилок.

Обсяг уваги – властивість, що визначається кількістю об’єктів, які можна охопити одночасно. Обсяг уваги є величиною, що індивідуально змінюється, але зазвичай показник дорівнює 7 ± 2.