Основні принципи психологічної науки
Поняття про психіку та її функції
Психіка – це функція високоорганізованої матерії – мозку, яка полягає в активному відображенні навколишньої дійсності.
Виникнення первісної психіки пов’язане з переходом від допсихічних форм регуляції поведінки (тропізмів або таксисів) до власне психічних, сигнальних форм регуляції.
У процесі еволюції виникає інша форма відображення, яка пов’язана з переходом від реакції на безпосередній вплив подразників до опосередкування цього впливу за допомогою сигналів. З’являється чутливість, тобто здатність реагувати на біологічно значущі об’єкти не в процесі безпосереднього контакту з ними, а на відстані – за допомогою сигналів про них.
Таблиця 3
Стадії психічного відображення
Стадія психічного відображення |
Характеристика стадії психічного відображення |
Особливості поведінки на даній стадії психічного відображення |
1. Елементарна сенсорна психіка (або стадія елементарної чуттєвості). |
Здатність реагувати на окремі властивості предметів зовнішнього світу. |
Реакція на біологічно нейтральні подразники. Здатність уникати несприятливих умов середовища та пошук позитивних подразників.
|
2. Перцептивна психіка (стадія предметного сприйняття). |
Об’єднання окремих властивостей предметів у цілісний образ, відображення зовнішньої реальності в предметній формі.
|
Різноманітні і складні рухові здібності. Активний пошук позитивних подразників. Розвинута захисна поведінка. |
3. Стадія інтелекту. |
Відображення міжпредметних зв’язків. |
Поведінка пошуку. Здатність одну проблему розв’язувати кількома способами. Застосування раніше знайденого способу розв’язання в нових умовах. Великі можливості пристосування. |
4. Свідомість та самосвідомість. |
Сукупність пізнавальних, мотиваційних, цілеутворюючих, емоційно-почуттєвих і рефлексивних здатностей індивіда. |
Наявність та застосування мовлення (другої сигнальної системи). Здатність до цілеспрямованої діяльності надає можливість не лише пристосовуватися до середовища, а й змінювати його у відповідності до своїх потреб. Довільна регуляція психічних процесів, творчої діяльності. |
Розвиток психіки пов’язаний із розвитком та функціонуванням нервової системи. Нервова система є матеріальним субстратом психіки.
Нервова система – це сукупність нервових утворень у тварин і людини, за допомогою яких здійснюється сприймання подразників, що діють на організм, аналіз збудження, яке при цьому виникає, та формування реакцій у відповідь.
Основні етапи розвитку нервової системи:
1) дифузна (сіткоподібна);
2) ганглієва (вузлова і ланцюгова);
3) трубчаста;
4) центральна нервова система.
Дифузна (сіткоподібна) нервова система існує у вигляді сітки нервових клітин, розкиданих по всьому організму і переплетених між собою.
Ганглієва нервова система – тип нервової системи, до якої входить не лише нервова сітка, а й вузли нервових клітин, що на ній знаходяться і з нею переплетені. Вищим етапом вузлової нервової системи є ланцюгова. В організмі виникають об’єднані в ланцюги вузли або ганглії, серед яких головний зосереджує збудження, переробляє і регулює рухи окремих частин організму.
Трубчаста нервова система являє собою трубку з нервових клітин, яка потовщується в головному кінці (найпростіший головний мозок) у вигляді трьох мозкових пузирів.
Центральна нервова система – вершина еволюційного розвитку нервової системи. Поділяється на два основні відділи: спинний та головний мозок. Найвищим рівнем розвитку психіки, властивому людині, є свідомість.
Свідомість – вища форма психіки, що сформувалась у ході суспільно-історичного розвитку на основі праці як специфічного виду людської діяльності, при постійному спілкуванні (за допомогою мови) з іншими людьми. Вона являє собою таку функцію людської психіки, сутність якої полягає в адекватному, узагальненому, цілеспрямованому активному відображенні, що здійснюється в символічній формі, а також у творчому перетворенні зовнішнього світу, у зв’язку вражень, що постійно надходять, із попереднім досвідом, у виділенні людиною себе з навколишнього середовища і протиставленні йому як суб’єкт об’єкту.
Структура свідомості (за А.В. Петровським) :
сукупність знань про навколишній світ;
закріплене у свідомості розрізнення суб’єкта і об’єкта;
забезпечення цілеспрямованої діяльності людини;
ставлення до об’єктивної дійсності, до інших людей та до себе самої.
Вияви несвідомого:
помилкові дії: помилки при написанні слів, обмовки;
мимовільне забування імен, обіцянок, намірів, предметів, подій та інших моментів життя;
сновидіння та вільні асоціації, гіпнотичний стан, транс тощо;
захисні механізми: витіснення, раціоналізація, регресія, сублімація тощо;
установки як неусвідомлений стан готовності до діяльності;
автоматизовані дії (навички): навички читання, письма, гри на музичному інструменті, водіння автомобіля тощо.