83. Біржові операції.

Біржова операція - це взаємна угода про передачу прав та обов’язків відносно біржового товару, яка досягається учасниками торгів у ході біржового торгу, реєструється на біржі в установленому порядку і відображається в біржовому договорі.

У процесі розвитку біржової торгівлі склалися наступні види біржових операцій:

1) операції на реальний товар;

2) ф’ючерсні операції;

3) опційні операції.

Операції на реальний товар мають два різновиди:

• операції з негайним постачанням товару;

• операції з його постачанням в майбутньому.

Операції на реальний товар з негайним постачанням у біржовій термінології одержали назву «спот» («кеш», або фізичні операції). До наявного товару може бути віднесений:

1) товар, що знаходиться на момент укладення операції в дорозі;

2) відвантажений або готовий до відвантаження товар, що знаходиться на складі продавця;

3) товар, що знаходиться під час торгу на території біржі на складах, що належать їй, або очікуваний до прибуття на біржу в день торгу до закінчення біржових зборів.

Постійні коливання цін на основні біржові товари призвели до того, що з’явилися операції на реальний товар з постачанням його в певний термін у майбутньому.

У форвардних операціях купівля-продаж здійснюється наперед, до постачання товару і навіть до його виробництва. Причому продавець має можливість наперед зафіксувати ціну і покрити свої витрати, а покупець одержує гарантію від ризику підвищення цін; економить витрати на оренду складських приміщень. Ці операції дозволяють учасникам планувати свій прибуток наперед.

Ф’ючерсні операції належать до термінових операцій і здійснюються з товарами, яких на момент висновку операції в наявності немає. Фактично відбувається акт купівлі-продажу права на майбутній товар. При укладенні ф’ючерсної операції в контракті фіксується ціна товару. Терміни постачання визначаються спеціально прийнятими на біржі стандартами.

Мета опційної торгівлі (опційних угод) - уникнути ризику, пов'язаного з торгівлею ф'ючерсними контрактами. Вона дає змогу торговцю заздалегідь визначити максимальну величину свого ризику й торгувати опціонами, не виходячи за межі цього ризику. В опціонній угоді, котра укладається між двома учасниками, зазначають кількість та вид базових активів, що є предметом купівлі або продажу, дату виконання угоди чи період між двома датами, протягом якого може бути виконана угода, фіксують ціну виконання. 

84. Види біржових угод.

Біржова угода – це угода про взаємну передачу прав і обов’язків у відношенні біржового товару, допущеного до обороту на біржі, що знаходить відображення в біржовому договорі (контракті), укладеному учасниками біржової торгівлі в ході біржових торгів. Економічна сторона угоди – це задоволення конкретних потреб, вкладення грошей, реалізація продукції й одержання прибутку, спекуляція тощо.

Кожна біржа розробляє свої правила, що регулюють відносини між контрагентами з приводу підготовки, укладення та здійснення угод. Ці правила, які мають законодавчий характер, є своєрідною боротьбою проти торгової несумлінності.

Підготовка до укладення угоди ведеться поза біржею, а її здійснення проводиться в процесі проведення біржових торгів. Підставою для укладення угоди є усна згода брокера, яка висловлена ним у процесі гласно проведених торгів і зафіксована маклером, що веде торги.

Біржові угоди класифікуються за такими ознаками: залежно від способу укладення угоди (затверджені і незатверджені); залежно від способу здійснення угоди (укладені прямо і укладені через посередника); залежно від організації укладення угод (біржові і позабіржові).

На товарній біржі угоди поділяються на дві групи: з реальним товаром і без реального товару (ф’ючерсні та опціонні). Угоди з реальним товаром поділяються на угоди з негайним терміном постачання і форвардні. Форвардні (строкові) угоди поділяються на: угоди з заставою (на продаж і на купівлю), з премією (прості, подвійні, складні, кратні) та угоди з умовою.

На фондовій біржі здійснюються угоди касові (продаж позичених цінних паперів і купівля з частковою оплатою позиченими коштами) і строкові. За механізмом укладення розрізняють угоди тверді (обов’язкові для виконання), ф’ючерсні та опціонні (угоди з похідними цінними паперами).

Угоди на валютній біржі поділяються на касові (угоди «спот») і строкові (угоди «форвард»). Строкові валютні угоди – це угоди, термін виконання яких не збігається з терміном їх укладення. Вони мають два види: прості строкові угоди і угоди «своп». Останні угоди являють собою комбінацію купівлі та продажу однієї і тієї ж валюти.