33. Поняття та види похідних цінних паперів (деривативів).

Похідні цінні папери — це деривативи (похідні фінансові інструменти), які існують як цінні папери.

Досить часто в літературі деривативи називають похідними цінними паперами. Дійсно, в деяких країнах світу всі деривативи вважаються цінними паперами та відносяться до категорії похідних цінних паперів. Проте, для України таке розуміння не є прийнятним. Згідно законодавства та теорії права в Україні не всі деривативи є похідними цінними паперами.

Дериватив (похідний фінансовий інструмент) — договір стандартної форми, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати або продати базовий актив на визначених у цьому договорі умовах у майбутньому. Стандартна форма деривативу встановлена законодавством.

В українській правовій думці цінними паперами вважаються винятково такі похідні фінансові інструменти:

• Опціони,

• Ф'ючерсні контракти.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, до компетенції якої віднесено правове регулювання випуску та обігу похідних цінних паперів, своїми актами регулює винятково емісію опціонів в формі сертифікатів опціонів. Таким чином, можна казати, що в Україні в якості похідних цінних паперів існують винятково сертифікати опціонів.

Форвардні контракти та свопи не вважаються похідними цінними паперами.

Основні види

Українське законодавство передбачає існування таких видів деривативів:

• форвардний контракт,

• ф'ючерсний контракт,

• опціон,

• своп.

При цьому ф'ючерсний контракт та опціон існують як похідні цінні папери, а форвардний контракт та своп — не є цінними паперами.

Поява визначення свопів в законодавстві України та їх віднесення до деривативів є новелою чинного законодавства, що введено Податковим кодексом України у 2010 році, інші закони такого визначення не містять.

За базовим активом

Деривативи можуть поділятись за базовим активом, а саме:

• ціннопаперові деривативи,

• деривативи з матеріальними активами,

• деривативи з нематеріальними активами,

• грошові деривативи.

Базовим активом може бути виключно речі, визначені родовими ознаками.

Біржові та позабіржові

Окремі види деривативів можуть бути укладені виключно на біржі (організатором торгівлі стандартизованими строковими контрактами).

Біржовими деривативами є:

• Ф'ючерсний контракт,

• Опціон.

Позабіржовими деривативами є:

• Форвардний контракт,

• Своп.

За умовами деривативу

Відповідно до викладених у деривативі умов, вони поділяються на безумовні, коли постачальник (покупець) зобов'язаний в будь-якому випадку поставити (придбати) базовий актив або сплатити штрафні санкції та умовні, коли постачальник (покупець) може відмовитись від проведення операції без сплати штрафних санкцій.

Деривативи можуть бути з фіксованою ціною (визначеною на момент його підписання) або з ринковою ціною (коли ціна визначається на момент виконання зобов'язання). Ринкові деривативи переважно укладаються на організованому ринку, оператор якого забезпечує визначення ринкової ціни.

34. Ф’ючерс

Ф'ючерс — похідний цінний папір, що засвідчує взаємні зобов'язання покупця, продавця та організатора торгівлі щодо купівлі (продажу) базового активу або проведення грошових розрахунків відповідно до специфікації ф'ючерса.

Існують товарні та фінансові ф'ючерси. Товарні ф'ючерси — це ф'ючерсні контракти на сільгосппродукцію, енергоресурси метали й ін.

Фінансові ф'ючерси — це ф'ючерсні контракти, в основі яки лежать фінансові інструменти — державні й інші цінні папери, біржові індекси, відсотки за банківськими ставками, а також конвертована валюта і золото. Це стандартний біржовий терміновий контракт, відповідно до якого сторони, що його уклали, зобов'язуються поставити й одержати необхідну кількість біржового товару або фінансових інструментів у визначений термін у майбутньому за фіксованою ціною. У деяких ф'ючерсах, наприклад, за банківськими процентними ставками, замість купівлі-одержання товару (фінансового інструмента) або його продажу-постачання може бути передбачена грошова компенсація його вартості.

Ф'ючерсний контракт — це контракт постачання. При цьому його продавець виступає постачальником, а покупець — майбутнім власником товару (фінансового інструмента). Ф'ючерсні контракти суворо типізовані і стандартизовані.

Особливість ф'ючерсних контрактів полягає в тому, що їх звичайно укладають не з метою фізичної купівлі або продажу базового активу, а з метою страхування (хеджування) реальних угод із товаром, а також для одержання спекулятивного прибутку під час перепродажу ф'ючерсів або припинення дії уuоди. При страхуванні реальних угод ф'ючерсні угоди здійснюють паралельно на ту саму суму, але з протилежним змістом. При настанні терміну оплати за основною угодою врахування зворотних (офсетних) угод запобігає можливому недоодержанню прибутку, підстраховує його. Використання ф'ючерсів пов'язане зі ступенем розуміння природи фінансових інструментів і активів.