Розподіленість термінів у а-, е-, I-, о- судженнях

Тип судження	S	P
А	+	–
Е	+	+
I	–	–
О	–	+

Словник – мінімум

Судження – форма мислення, в якій засобамиствердження чи заперечення розкриваються зв’язки предметів з їх ознаками або відношення між предметами.

Суб’єкт судження – поняття про предмет думки.

Предикат судження – поняття про ту властивість предмета думки, наявність якої у ньому стверджується чи заперечується.

Пропозиційна функція – твердження, в якому йдеться про певну властивість предмета чи відношення між предметами при невизначеності самого предмета.

Атрибутивне судження – судження, в якому стверджується чи заперечується наявність певних властивостей у предметів.

Судження про відношення – судження, в якому відображено зв’язки між предметами та відношення (за розміром, положенням у просторі, послідовністю в часі тощо).

Категоричне судження судження, в якому констатується наявність чи відсутність властивості предмета безвідносно до будь – яких умов

Загальностверджувальне судження – судження в якому констатується наявність ознаки у певного предмета (чи множини предметів).

Загальнозаперечне судження – судження, в якому констатується відсутність ознаки у кожного предмета, який мислиться в суб’єкті цього судження.

Частковостверджувальне судження – судження, в якому констатується наявність певної ознаки в частини предметів. Які мисляться в його суб’єкті.

Частковозаперечне судження – судження, в якому констатується відсутність ознаки в певної частини предметів, які мисляться в його (судження) суб’єкті.

Розподілений термін – термін, який мислиться в повному обсязі, тобто обсяг якого повністю включається в обсяг іншого або повністю з нього виключається.

Нерозподілений термін – термін, обсяг якого тільки частково включається в обсяг другого або лише частково виключається з нього.

Складне судження – судження, до складу якого входять два і більше суб’єктів, або два та більше предикатів, або два та більше і суб’єктів, і предикатів.

Контрольні питання

1. Чим судження як форма мислення відрізняється від поняття?

2. Яка роль запитання у процесі пізнання?

3. Які є види простих суджень?

4. Які є види категоричних суджень?

5. Що є основою поділу суджень за кількістю?

6. Що є основою поділу суджень за якістю?

7. Що є основою поділу суджень за кількістю та якістю одночасно?

8. Які види складних суджень ви знаєте?

9. Які судження називаються єднальними?

10. Що характерне для розділових суджень?

11. Які судження відносяться до умовних?

Завдання для контролю та тренування

1. Формалізуйте наведені нижче судження.

А) Усе, подане нам ясно і чітко, істинне (Р. Декарт).

Б) Ніхто не може зробитися богословом без навчання діалектики, метафізики та іншої філософії (Л. Валла).

В) Якщо государ – дурень чи злодій, то він заслуговує або на вигнання, або на смерть.

Г) Якщо ти терпиш образи без опору, то на тебе нападуть як на людину, котра заслуговує тільки презирства, і затопчуть тебе (Дж. Кардано).

2. Визначте логічне значення складного судження (його дотримували російські декабристи)

Якщо государ – дурень чи злодій, то він заслуговує або на вигнання, або на смерть.

Хай задано, що всі його прості складові стверджуються як істинні

Література

1. Ткаченко А.А. Толок В.О. Основи науки логіки: Навч. посібник. / А.А. Ткаченко В.О.Толок – Запоріжжя: Дике поле, 2001. – 378 с.

2. Хоменко І.В. Логіка – юристам: Підручник для студ. Юрид. Спец. Вузів. / І.В.Хоменко – К.: Четверта хвиля, 1997. – 392 с.

3.Ивлев Ю.В. Логика для юристов: Учебник для вузов. / Ю.В. Ивлев – М.: Дело, 2001 – 264 с.

4.Ивлев Ю.В. Логика. Сборник упражнений: Учебное пособие. / Ю.В. Ивлев – М.: Книжный дом «Университет», 1999. – 248 с.

5. Карамишева Н. В. Логіка (теоретична і прикладна): навч. посіб. / Н.В. Карамишева; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – К.: Знання, 2011. – Режим доступу: http://ebooks.znu.edu.ua/files/Bibliobooks/Goncharenko/0031492.doc

Семінарське заняття № 4. Основні закони логіки

План

1. Загальна характеристика основних законів логіки.

2. Закон тотожності.

3. Закон несуперечності.

4. Закон виключеного третього.

5. Закон достатньої підстави.

 Методичні вказівки

Законів логіки існує велика кількість, проте основними серед них вважаються наступні.

Закон тотожності є одним із законів правильного мислення, дотримання якого гарантує визначеність та чіткість мислення. У процесі мислення закон тотожності виступає як нормативне правило (принцип). Він означає, що в процесі міркування не можна підміняти одну думку іншою, одне поняття іншим. Не можна тотожні думки видавати за різні, а різні – за тотожні. Порушення закону тотожності призводить до двозначності.

Порушення закону тотожності виявляється і тоді, коли людина виступає не по тій темі, що обговорюється, свавільно підміняє один предмет обговорення іншим, використовує терміни і поняття не в тому розумінні, в якому це прийнято, не попереджає про це.

Іноді в ході дискусій суперечка по суті підміняється суперечкою про слова: люди говорять про різні речі, думаючи, що мають на увазі одну і ту саму людину, подію. Логічні помилки часто роблять при використанні омонімів, тобто слів, що мають кілька значень. У результаті ототожнення різних понять виникає логічна помилка, що називається «підміною понять».

Якщо у ході обґрунтування або спростування висунута теза осмислено або неусвідомлено підміняється іншою, то виникає помилка «підміна тези». Щоб відволікти увагу від головного, намагаються наговорити багато непотрібного, підмінити одне питання іншим, приписати опоненту те, чого він не говорив.

Сутність закону непротиріччя полягає у тому, що коли в мисленні людини виявлено формально-логічне протиріччя, то таке мислення вважається хибним, а судження, з якого випливає протиріччя, заперечується або вважається хибою. Тому в полеміці при спростуванні думки опонента широко використовується метод «зведення до абсурду».

У законі виключеного третього основним є те, що суперечливими (контрадикторними) називаються такі два судження, в одному з яких щось стверджується про предмет, а в іншому те саме про цей предмет заперечується; тому вони не можуть бути обидва істинними або хибними. Одне з них – істина, а друге обов’язково – хиба. Такі судження називаються заперечуючими одне одного.

Цей закон не може бути застосований там, де відображується невизначеність в об’єктивних процесах або в самому процесі пізнання; тоді можливий третій варіант.

У законі достатньої підстави мова йде про обґрунтування лише істинних думок, оскільки хибу довести неможливо. Як аргументи для підтвердження істинної думки можуть бути використані істинні судження, статистичні дані, цифровий матеріал, аксіоми, теореми, закони науки тощо.

Зверніть увагу на те, що логічна основа і логічний наслідок не завжди співпадають з реальними причинами і наслідком.

Словник – мінімум

Закон тотожності: кожна думка має бути чіткою за обсягом, ясною за змістом і залишатися незмінною в ході одного й того ж міркування.

Закон несуперечності: два судження, в одному з яких щось стверджується, а в другому те саме, в той же час і в тому ж відношенні заперечується, не можуть бути одночасно істиними.

Закон виключеного третього: із двох суперечних суджень одне неодмінно є істиним, друге – хибним, а третього і бути не може.

Закон достатньої підстави: достовірною треба вважати тільки ту думку, істинність якої достатньо обгрунтована.

Контрольні питання

1. Що називається законом логіки?

2. Як формулюється закон тотожності?

3. Які обставини сприяють (а які стоять на перешкоді) дотриманню вимог закону тотожності?

4. Як формулюється закон суперечності?

5. Які ви знаєте наслідки, що випливають із закону суперечності?

6. Як формулюється закон виключеного третього?

7. Як формулюється закон достатньої підстави?

8. Які наслідки випливають із закону достатньої підстави?

9. У чому полягає гуманістичний характер закону достатньої підстави?