Контрольні питання

1. Що таке поняття?

2. Що в логіці розуміють під обсягом і змістом поняття?

3. Які поняття називаються порівнянними, а які – непорівнянними?

4. Що характерне для сумісних понять?

5. Які види сумісних понять ви знаєте?

6. Чим сумісні поняття відрізняються від несумісних?

7. Які є види несумісних понять?

8. Які операції над поняттями ви знаєте?

9. Як змінюються обсяг і зміст при узагальненні?

10. Як змінюються обсяг і зміст поняття при обмеженні?

11. Яка структура операції поділу поняття?

12. Які види поділу ви знаєте?

13. Що таке визначення поняття?

14. Які види визначень понять ви знаєте?

15. Яка структура операції визначення поняття?

16. Яким правилам підлягає операція визначення поняття?

17. Які логічні операції, подібні до визначення, визнаєте?

Завдання для контролю та тренування

1. Вкажіть, у яких відношеннях перебувають поняття наведених далі груп. Намалюйте відповідні колові схеми.

А) Норма, етична норма, норма права, правознавець.

Б) Форма мислення, поняття, судження, істинне судження.

В) Бізнесмен, людина, чесний бізнесмен, шахрай.

С) Хабар, хабар у великому розмірі, хабар в особливо великому розмірі, провокація хабара.

Д) Подарунок, заробітна плата, хабар, винагорода.

Е) Логіка, логік, формальна логіка, благородна людина.

2.Наведіть приклади помилок у дефініції:

• занадто вузьке визначення поняття “судження”;

• занадто широке визначення поняття “поняття”.

Вкажіть, як усунути ці помилки.

Література

1. Арутюнов В. Х. Логіка: Навч. посібник для економістів / В. Х. Арутюнов – 2-е вид., доп. і перероб. – К.: КНЕУ, 2000. – 114 с.

2. Брюшинкин В.Н. Практический курс логики для гуманитариев: Учебное пособие. / В.Н. Брюшинкин – М.: Новая школа, 1996. – 320 с.

3.Гетманова А.Д. Учебник логики / А.Д. Гетманова – Москва. Айрис. Пресс. 2003. – 444с.

4.Сборник упражнений по логике. Минск, 1991 – 146 с.

5. Жоль К. К. Вступ до сучасної логіки: підручник для студ. вищ. навч. закл. рек. МОН України / Костянтин Костянтинович Жоль. – К.: Либідь, 2002. – 152 с. 

Семінарське заняття № 3. Судження

План

1.Загальна характеристика суджень. Структура судження

2.Судження і речення. Про роль запитання в пізнанні.

3.Просте судження, види і структура.

4.Категоричні судження, їх види.

5.Розподіленість термінів у судженнях.

6.Відношення між судженнями. Види відношень.

7.Умовне судження.

8.Єднальні (кон'юнктивні) судження.

9.Розподільні (диз’юнктивні) судження.

 Методичні вказівки

Для того, щоб встановити думку, виражену у реченні, необхідно з’ясувати судження, яке у ньому міститься.

Якщо речення – це граматична категорія, то судження – це логічна категорія. Зазвичай вважається, що судження виражається у розповідному реченні. Проте, іноді судження зустрічається у питальному реченні, якщо це виключно риторичні питання («Навіщо ж він прийшов, якщо хворий»?), або (іноді) в окличному («Яким чудовим був сон»!). Основною логічною характеристикою судження (а також висловлювання, тобто судження, вираженого у реченні) є його істиннісне значення – кожне судження є або істинним, або хибним, цим воно відрізняється від усіх інших форм думки. Якщо про предмет щось стверджується або заперечується відповідно до дійсності, то судження є істинним, інакше воно є хибним. Наприклад, «Волга – найбільша європейська річка» – істинне висловлювання, оскільки предмет судження – Волга – дійсно має вказану властивість. А висловлювання «Запоріжжя старіше за Київ» – хибне, оскільки насправді Запоріжжя і Київ не знаходяться у вказаному відношенні.

Хоча думка, судження, не може існувати без матеріальної оболонки –речення, кожне судження не пов’язане однозначно з яким-небудь певним реченням, інакше кажучи, воно може бути виражене різними реченнями. Зокрема, одну і ту саму думку можна виразити різними мовах, або однією мовою, але різними словами.

У структурі простого (атрибутивного) судження виокремлюють три компоненти: суб’єкт (вказує на предмет думки, позначають латинською літерою S), предикат (вказує на ознаки предмета, позначають латинською літерою Р) та зв’язку (вказує на відношення між суб’єктом та предикатом). Суб’єкт і предикат називають термінами судження. Зв’язка може бути стверджувальною, що виражають за допомогою слова «є», або заперечною, що виражають за допомогою слова «не є». Логічна форма (схема) простого судження: S є (не є) P.

Різновиди суджень

За типом предиката судження зазвичай ділять на три види.

1) Судження властивості (атрибутивні) відображають те, що предмету або класу предметів притаманна або не притаманна деяка властивість. У цих судженнях предикат – думка про властивість, суб’єкт – одне поняття. Приклад: «Рослини при диханні виділяють кисень». Суб’єкт – поняття «рослина», предикат – властивість «виділяти при диханні кисень».

2) Судження із відношеннями, або про відношення, у яких стверджується або заперечується відношення між двома, трьома або більше предметами (класами предметів). Предикатом у них є думка про відношення, суб’єктом – два або більше понять, залежно від того, скільки учасників припускає це відношення. Наприклад, «Іван Іванович та Іван Петрович були друзями» – судження з двомісним відношенням, оскільки відношення «бути друзями» припускає у даному випадку двох учасників. «Були друзями» тут предикат, а пара понять «Іван Іванович», «Іван Петрович» – суб’єкт.

3) Судження існування (екзистенційні), у яких предикат відображає існування або неіснування певного предмету або класу предметів. Наприклад, «Не існує безвихідних ситуацій»! Тут заперечується існування такого класу предметів, як безвихідна ситуація. Таким чином, суб’єкт – поняття «безвихідна ситуація», предикат «існує» і перед ним заперечна частка «не».

За кількістю та якістю судження поділяють на:

- загальностверджувальні (позначають літерою А); логічна форма «Усі S є P»;

- загальнозаперечні (позначають літерою Е); «Усі S не є P»;

- частковостверджувальні (позначають літерою І); «Деякі S є P»;

- частковозаперечні (позначають літерою О); «Деякі S не є P».

Розподіленість термінів у судженні

Термін вважається розподіленим (позначається +), якщо його обсяг повністю включається або повністю виключається з обсягу іншого терміну.

Термін вважається нерозподіленим (позначається –), якщо його обсяг частково включається або частково виключається з обсягу іншого терміну.